Студенти та викладачі Імперського коледжу Лондону взялися розробити протез, що ростиме разом із дитиною [ Редагувати ]
Протезування - це лише один із напрямків роботи лондонських науковців.
Вибухова небезпека диктує нову реальність. Студенти та викладачі Імперського коледжу Лондону взялися розробити протез, що ростиме разом із дитиною. Там впевнені, результат їхньої роботи буде корисним в Україні. Тож як триває розробка механічної штучної ноги нового покоління - розповість Світлана Чернецька.
Вперед, назад і знову вперед. Завдання цього студента - багато ходити. Вздовж його ніг розмістили спеціальні маркери, їх відстежують за допомогою спеціальних камер.
Система відслідковує ці маркери і це нам дозволяє дослідити рух людини.
Усі згинання суглобів, перенесення ваги тіла - все це важливо при розробці протеза для ніг. Тут же на місці - виготовляють і самі апарати. Ось, приміром, вдосконалене штучне коліно.
Діана Тодеріта, випускниця, наукова співробітниця Імперського коледжу Лондона:
Це 3D-принтер, який ми використовуємо для створення прототипів наших конструкцій, перш ніж дійдемо до кінцевого продукту. І це справді добре, оскільки дозволяє нам проходити різні варіанти дизайну продукту. І це дозволяє нам поступово вдосконалювати наш дизайн без необхідності виготовляти кінцевий матеріал.
Новостворений протез одразу ж тестують. Дивляться, як він реагує на різні навантаження і як його можна покращити.
На відміну від дорослих, діти мусять змінювати протези щопівроку. Враховується ріст та зміна пропорцій організму. Саме тому винахідники хочуть зробити штучну ногу, яка росла б разом із дитиною. Для цього зібрали медиків, інженерів, спеціалістів, експертів з протезування та реабілітації.
А тут у нас з'єднувальний механізм, це дизайн одного із наших студентів, навіть коли він зігнутий - він стабільний. Отже коли додати ваги, то він випрямиться, а не згинатиметься ще більше.
Це не лише науковий проєкт, але й гуманітарний. Бо у світі зараз близько 18 мільйонів людей з ампутаціями, які не мають доступу до протезування. А війна в Україні лише поповнює статистику.
Ентоні Булл, професор механіки опорно-рухового апарату Імперського коледжу Лондона:
Десятки мільйонів наземних мін були розміщені в Україні. Тож коли ми говоримо про травми внаслідок конфлікту, йдеться і про ті, які здуті безспосередьо під час війни, і про постконфліктні. І це насамперед травми, спричинені наземними мінами. Такі травми частіше отримують діти, бо вони граються, піднімають речі з землі, грають у футбол на полях, де можуть бути ці наземні міни.
Професор додає, що зазвичай під час конфліктів гроші витрачають на інші нагальні питання. Протезування - не першочергове. А це привзодить до того, що діти з ампутаціями замикаються в собі. Саме тому до досліджень та виробництва мають підключатися інші країни.
Кейтлін Едгар, дослідниця, кандидатка наук Імперського коледжу Лондона:
Ми розуміємо, що працювати у кризовому середовищі важко, воно нестабільне, ситуація постійно змінюється. Тож для медиків та реабілітологів проведення досліджень - далеко не пріоритет. Саме тому ми цим займаємося і робимо все, щоби працювати за спрощеним конкретним підходом, який легко потім застосувати на місцях.
Протезування - це лише один із напрямків роботи лондонських науковців. Загалом вони досліджують все, що пов'язане з травмами дітей від вибухової зброї. Через незрілість організму - діти отримують значно більші травми, ніж дорослі. Тож в лабораторії імітуватимуть різні вибухи та вивчатимуть їхній вплив на те, як ростуть кістки та як заживають м'які тканини.
До 30-ти відсотків території України може бути забруднено вибухонебезпечними предметами. Яка ж загальна площа замінування - зараз точно оцінити складно. Але наімовірніше, що вона вже більша, ніж в Афганістані чи Сирії. Ці країни були лідерами серед найбільш замінованих територій. Тож місцеві науковці обіцяють - щойно матимуть результати досліджень - ділитимуться ними з українськими колегами.
