Евакуація триває: як "Білі янголи" вивозять людей з-під Авдіївки [ Редагувати ]
Попри щільні та щоденні обстріли на прифронтових територіях залишаються мирні люди. Більшість - літнього віку. Аргумент, щоб залишитися - в кожного свій. Хтось хоче дожити віку в рідних стінах, хтось не може залишити тварин - і своїх, і сусідських, а хтось просто боїться. Бо дорога непередбачувана. Та, коли вже людям немає де ховатися - наважуються їхати.
Мій колега Ігор Левенок вирушив в рейд під Авдіївку з "Білими янголами".
Навколо все розбито, вікон в них немає, і вони вирішили евакуйовуватися…
І жоден такий виклик вони не можуть ігнорувати. Екіпаж поліції "Білий янгол" вирушає в дорогу. Сказати, що вона небезпечна? Так це ясно, як божий день, кажуть поліцейські. Їдемо в напрямку Авдіївки.
Перший раз ми під касети потрапляли з Дмитром. Дрон також скидав саморобну гранату… Прильот КАБів по нас спереду і ззаду! Отримала поранення жінка, зараз будемо допомагати… Упало щось по машині. Дрон, напевно...
По дорозі хлопці згадують, в яких халепах вже побували. Навіть з гумором. Без нього на війні нікуди…
"Ураган" десь метрів п'ять від нас розірвався, і тільки скло, дякуючи богу… І в десяти метрах КАБ зруйнував будівлю цього пункту незламності, і у нас повідкривало двері…
Водночас телефони поліцейських постійно дзеленчать. Люди їм телефонують з різних куточків України. Часто шукають рідних, просять їх вивезти в безпечне місце.
Наприклад, вчора ми приїхали, також родичі телефонували. Ми приїхали на адресу, а люди відмовилися…
Ми заїжджаємо в селище Очеретине. До війни в ньому мешкало чотири тисячі жителів. Нині лишилося близько п'яти сотень. Лінія фронту поруч. Будинки потрощені вогнем ворожої артилерії та керованими авіабомбами. Останніми окупанти буквально засипають прифронтові населені пункти.
Днів десять тому цієї вирви не було…
Поліцейські Геннадій Юдін та Дмитро Соловій мають задачу евакуювати двох літніх жінок.
- Сказали вас забрати. - Хто сказав? - Микола Миколайович - голова військової адміністрації Очеретина. - Я не можу, в мене коти. - І котів заберемо. - Ні-ні-ні, хлопці я боюся, я десять років звідси нікуди не їздила… - Немає тут ні швидкої, якщо прилетить і відірве вам, не дай боже, руку! - Ви думаєте, я не розумію…
Валентині Василівні - 70 років. В Ясинуватій працювала економістом в банку. У 2014-му переїхала до Очеретиного в батьківську хату. Яка зараз вже побита й посічена осколками. Немає вікон, електрики, води й опалення.
Ігор Левенок, кореспондент:
І скрізь, ось ця вулиця, якщо подивитися, вона розтрощена. Бабуся залишилася фактично одна на цій вулиці, але виїжджати вона не хоче... Голодні, маленькі… Горе з вами. Так, багато людей виїхало, а тваринок ось позалишали. (БАХ!) Ооо, це вже арта десь працює…
Поліцейські кажуть, тваринок регулярно намагаються забирати в притулки волонтери.
Геннадій Юдін, поліцейський екіпажу "Білий янгол":
Собак, котів і навіть курей та качок забирають. - А як часто вони тут бувають? - Кожного тижня. Раз у тиждень бувають…
А от з людьми складніше. На жодні вмовляння Валентина Василівна не реагує.
- Кажіть. - Алло, Микола Миколайовичу, це Валентина. Я не можу, я нікуди не їздила, я не можу кудись у небуття їхати. - Так, ви ж там одна остались. - Ні, тут іще є жінка з інвалідом-сином…
- Нехай Господь береже вас. Спасибі…
На другій адресі поліцейських вже чекала Катерина Василівна.
- Ви з нами на евакуацію? - Да. - Зареєструємо вас на потяг безкоштовний і вас повезуть…. Ви до доньки їдете? - Ні, до племінниці. - Це вона нам телефонувала? - Ага…
По дорозі поліцейські зупинилися біля маленької підвальної крамнички. Єдине місце, де збираються люди. "Білі янголи" залишають там свої контакти. В цей час ворожа авіація знову завдає удару по мирному селищу.
- Дім, підвал, дім, підвал. Десь ФАБи прилетіли. Як зазвичай. - Телефон мій запишіть. Так щоб було видно "Евакуація". Десь так на видному місці.
Катерину Василівну благополучно вивезли в безпечне місце. Та жінка каже один раз її вже так вивозили й не приховує своїх планів.
Там посиджу, потім пенсію оформлю, потом якщо все буде нормально, то знову сюди, в Очеретине…
