Мріяв створити гончарну школу, але довелося воювати: історія захисника [ Редагувати ]
Гончарні вироби у скіфському стилі представили в одному з музеїв Кропивницького. Це роботи Олександра Черевченка. Кераміст мріяв створити гончарну школу, але війна змусила його стати військовим. Історія художника-бійця в матеріалі Олени Бринзи.
Олександр Черевченко, військовослужбовець ЗСУ:
Це фантастична пластика цей звіриний стиль, ну, я не знаю, для мене, в першу чергу, що мене цікавить, це збалансовані речі мають бути, от у них є цей баланс, органіка.
Так захоплено розповідає про скіфський стиль у гончарстві 59-річний захисник Олександр Черевченко. У цивільному житті художник-кераміст, а нині стрілець 124-ї бригади.
Олександр Черевченко, військовослужбовець ЗСУ:
Війна почалась, я відразу пройшов медкомісію, ну, так подумали, людина в роках, скільки їй там залишилось, небагато витримає, мені так і в навчальному центрі казали: "Миколайовичу, оце вам три місяці даємо життя і все, більше ви не витримаєте". А вже два роки, Слава Богу.
Чашки, кухлі, тарілки, горщики. Усі ці гончарні вироби Олександра нині експонати окремої виставки в місцевому краєзнавчому музеї.
Світлана Проскурова, завідувачка відділу краєзнавчого музею:
Гончарна школа для молоді, мистецький парк просто неба - втілити ці проєкти в життя Олександр планував до повномасштабного вторгнення, нині поставив їх на паузу.
Олександр Черевченко, військовослужбовець ЗСУ:
Така купа ескізів, у мене таке відчуття, що я так заклинаю долю, щоб все ж таки залишитись живим і неушкодженим, щоб прийти після війни та працювати, дуже хочеться працювати. Три контузії, поранення, це все діє, це все капає, це все в принципі тобі капає кожен день, оці всі прильоти, оці всі нерви, це все капає. От сів учора за гончарний круг - і десь років десять скинув.
За гончарне коло Олександр сідає, коли приїжджає додому в короткострокові відпустки.
Олександр Черевченко, військовослужбовець ЗСУ:
- Тут життя зупинилося. - Чому? - Ну, чому, на війну поїхав, я сюди до ладу і не ввійшов, оце тільки орендував майстерню і розпочалася війна, пройшов медкомісію і пішов. Дуже багато проєктів зупинилось, там планували і оцей міст, який веде до спортивної школи, зробити мистецьким мостом.
Нині Олександр дає свої роботи й на благодійні ярмарки. Кошти від них спрямовує на допомогу побратимам.
