Символ українського спротиву: як незламні воїни обороняли "Азовсталь" [ Редагувати ]
Місто, яке стало символом сталевої незламності українських воїнів - Маріуполь. Важкі бої спочатку на околицях, а потім вже і на його вулицях в оточенні. Кругова оборона і відхід до промислової зони, яка продемонструвала: "Азов - сталь". В останні тижні березня 2022 року, українські сили оборони відійшли до цього заводу. Щоб далі тримати оборону і нищити ворога. А виконавши поставлене завдання, за наказом вищого керівництва здались в полон, аби зберегти життя особового складу. Про найдраматичніші сторінки в історії спротиву російській агресії - Єлизавета Яковлева.
Це кадри короткого документального фільму, знятого бійцем Дмитром Козацьким із позивним "Орест". Назва - "Останній день на Азовсталі". День, якому передували 86 днів героїчної оборони.
Кілька сотень бійців, які утримували величезний металургійний комбінат, стали символом українського спротиву.
Я ніколи не забуду тюльпани на "Азовсталі" й смак тих "лєпьошок", котрі готувались там. Але вже закінчувалась зброя, набої закінчувалися. Те, що з їжею були проблеми, то не секрет. Хлопці гинули.
Початок березня 2022 року. Маріуполь - місто з населенням у пів мільйона людей, одним з перших приймає удар ворога. Російські танки вже у місті.
16 березня дві ворожі авіабомби падають на будівлю Маріупольського драмтеатру, де мирні люди ховалися від ворожих обстрілів. Сотні загиблих. Сотні поранених.
Они просто хотели выжить. Старики, женщины, дети, мужчины. Да какая разница, просто люди.
Анатолій Левченко, режисер драматичного театру в Маріуполі (1994 - 2020):
А я питаю, що це був за "бух", бо до Азовсталі ми вже звикли, весь час заходив літак і кидав туди, кидав, а тут такий землетрус, що я почув, що це десь поруч, а вона каже "Ми туди йшли, люди ходять, щось там за водою, таке інше, ну, театр був цілим, а у зворотному пішли, я почула літак дуже низько, потім оцей "бум", і ми йшли, поверталися, і я побачила, що дах театру лежить на площі".
З 18 березня починаються бої за металургійний комбінат "Азовсталь". Завод, загальною площею 11 квадратних кілометрів, став єдиним укриттям і для військових, і для цивільних. 25 квітня оборонці Маріуполя остаточно відійшли до "Азовсталі". Почалася "глуха оборона".
Катерина Поліщук, позивний "Пташка", захисниця "Азовсталі":
Доводилось працювати по 20 годин з паралізованою рукою. Мені, в принципі, було ніколи жаліти себе і думати про те, що як шкода помирати молодою.
Росіяни значно переважають і за кількістю, і за озброєнням. На "Азовсталь" скидають важкі авіабомби.
Щоб наші захисники продовжували триматися, на завод-фортецю відправляють рятувальні місії - гелікоптерами доправляють на меткомбінат їжу, воду, медикаменти. У середині травня командування Збройних сил України віддає наказ - для того, щоб зберегти життя військових і цивільних, наші захисники мають скласти зброю і добровільно вийти з території меткомбінату.
Денис Прокопенко, позивний "Редіс", командир полку "Азов":
86 днів оборони Маріуполя. Вище військове керівництво дало наказ про збереження життя та здоров'я військовослужбовців гарнізону та припинення оборони міста.
Тоді з Азовсталі вийшли приблизно дві з половиною тисячі людей. Частину з них уже вдалося повернути під час обмінів полоненими.
Але й досі сотні тих, хто 86 днів героїчно тримав оборону "Азовсталі", залишаються в російській неволі.
Дружина бійця полку "Азов":
Де, в якому стані...За 2 роки була декілька разів інформація, і то загалом, що його бачили в тому місці. В якому стані - ніхто не бачив.
У різних містах України та за кордоном зараз регулярно проходять акції на підтримку полонених "азовців". Рідні та друзі виходять на вулиці, щоб нагадати світові: країна-агресор продовжує утримувати тих, хто навесні 2022 року не зламався серед бетонних стін "Азовсталі", беручи на себе удари рашистських бомб.
