Річниця деокупації Бучі: як відроджується місто після кривавих подій [ Редагувати ]
Місто, яке стало символом українського спротиву й кривавих злочинів російських військових. Сьогодні друга річниця деокупації Бучі. Те, що всі побачили після відступу росіян, шокувало. Світ облетіли кадри розстріляних мирних жителів на вулицях. За 33 дні окупації громада втратила 509 людей, з яких 12 - діти. Як згадують окупацію очевидці подій та як місто відроджується - про це у сюжеті Олени Логінової.
Олена Логінова, кореспондентка:
Буча. Колись спокійне містечко у передмісті Києва. Жило своїм життям і розвивалося. Звідси до столиці менше ніж 30 хвилин автівкою. Та повномасштабне вторгнення росіян змінило все в одну мить. Бучі судилося стати містом-героєм. Ворожа окупація та боротьба за виживання. Місцеві мешканці вистояли, а Буча відродилася.
33 дні ворожої окупації. Місто стало епіцентром рашистських злочинів. Сотні вбитих українців, знищене житло, зруйновані мости. На цих кадрах понівечена техніка окупантів. Найзапекліші бої були на вулиці Вокзальній, в Ірпені. Тут українські оборонці розбили колону російської бронетехніки, яка намагалася прорватися в столицю. А поряд, в сусідній Бучі на вулиці Яблунській, яку називають "найкривавішою вулицею Бучі", - тіла десятків безжально розстріляних окупантами містян. Ці кадри шокували світ на початку квітня вже після деокупації.
І у квартирах застрелені були, і в підвалах застрелені були. Кругом були застрелені, кругом. Вони просто нахабно стріляли.
По воду ходила ось туди до криниці - по трупах. Тут труп, там труп, отак переступали, ходили, забирали, набирали воду.
Дмитро Гапченко - управитель справами Бучанської міської ради. Він один з тих, хто пережив окупацію. Добу провів в полоні у ворога. І дивом врятувався. Розповідає, нелюдське ставлення з боку окупантів бачив на власні очі.
Дмитро Гапченко, свідок подій, управитель справами Бучанської міської ради:
З перших днів місто стало заручником, бо вже 25 лютого ми бачили розстріляні машини, які намагалися виїхати з міста, тобто вже стало небезпечно виїжджати з перших днів, тому люди, які намагалися це робити, вони наражали себе на небезпеку. І ми знаємо багато випадків, коли розстрілювали цілі сім'ї, які намагалися виїхати до безпечних коридорів.
А життя тих небагатьох жителів, які залишились в окупованій Бучі, перетворилося на суцільний жах. І головна мета - вижити. Без електрики, водопостачання, "під дулом ворожих автоматів" залишалось дві з половиною тисячі людей. Щоб допомогти їм їжею і ліками, в міській раді облаштували спеціальний пункт підтримки. Але місцевим до нього спочатку потрібно було дійти.
Дмитро Гапченко, свідок подій, керуючий справами Бучанської міської ради:
Основна така проблема була у людей - це вода. Бо без води дуже важко приготувати їжу. Тому вони намагалися виходити й шукати цю воду, особливо в будинках багатоквартирних. Якраз дуже часто попадали під обстріли окупантів, які дуже часто стріляли простих мирних людей, які намагалися вижити. Ми зараз дуже багато таких фактів з'ясовуємо, і свідки дуже багато говорять про те, що люди або готували їжу і їх снайпер вбивав, або вони йшли, або бували випадки, коли людина просто вийшла на балкон взяти консервацію для того, щоб повечеряти, прямо на балконі вбиває снайпер.
Місце пам'яті. Тут окупанти розстріляли 8 чоловіків - цивільних полонених, які стали на захист своєї домівки. Тут і зараз видніються сліди від куль.
Дмитро Гапченко, свідок подій, керуючий справами Бучанської міської ради:
Це трапилося 4 березня. Їх тут стратили, і до кінця окупації ці тіла лежали прямо на вулиці. Після окупації ми тільки побачили й знайшли. І родичі змогли поховати тіла. Це такий задокументований злочин. Бо є відео, як хлопців ведуть сюди, що вони були зв'язані, босі, без взуття.
Під час російської окупації Бучі, кожна 5-та родина тут втратила рідну людину. Тут і далі збирають докази, і далі опитують свідків, документують воєнні злочини окупантів.
Анатолій Федорук, міський голова Бучі:
Ми можемо чітко констатувати факт навмисного вбивства 509 цивільних громадян. 509 цивільних громадян стали жертвою російської агресії та навмисного вбивства. Звісно, ця цифра зростатиме, я поясню чому. Тому що маємо 62 номерні могили, де люди, повертаючись із безпечних місць, мають можливість відшукати по ДНК свою рідну людину.
Фронт робіт широкий: відремонтувати фасад, утеплити будинок, відбудувати зруйноване обстрілами. Мешканці цього будинку пережили російську окупацію.
Віталій Матьошко, пережив окупацію:
За територію гаражів заходиш - розстріл, о 8:30 ранку вийшов з будинку - розстріл, після п'яти вийшов - розстріл, у чорному вийшов - розстріл, без пов'язки вийшов - розстріл на місці. Такі були умови поставлені.
Віталій Матьошко - голова ОСББ цього багатоквартирного будинку. Каже, свідомо взяв на себе відповідальність і залишився разом із сім'єю вдома. По-іншому вчинити не міг. Бо за будинком треба доглядати.
Віталій Матьошко, пережив окупацію:
Не було ні води, ні ліків, нічого не було. Нам перший раз дозволили їсти на вулиці зварити, це було 8 березня. То ми тут за будинком приготували їжі і передавали всім. А так ділилися в кого що лишалося, тому що ні світла, ні газу, ні води, нічого ніде не було. І за периметр цих гаражів не дозволялося нам нікуди виходити, бо зразу був розстріл.
Віталій показує нам підвали, де ховалися люди. Часто перебували годинами в нелюдських умовах. Обстріли тоді майже не вщухали.
У цьому проході було 50-70 чоловіків, які стояли по 12 годин!
Після деокупації в багатоповерхівку повернулися більшість жителів. І серед перших - молодь.
Олена Логінова, кореспондентка:
Попри всі жахи пережитої окупації, Буча вистояла. Додому повернулися майже всі мешканці. І зараз місто відбудовується.
Швидко все відбудовується, відроджується життя. Будинок, в якому ми живемо, його відновлюють.
Відроджується, бачите, як гарно уже. Всі знайомі повертаються, з дітьми повертаються.
Повертаються, бо є куди, кажуть у місцевій владі. Відбудовою охоплено понад 80 % об'єктів житлового фонду.
Анатолій Федорук, міський голова Бучі:
За цих два роки, повноцінних два роки, нам вдалося практично відновити соціальні об'єкти, житловий фонд і дати сигнал громадянам, що у Бучі безпечно, завдяки Збройним силам України. Плюс для багатьох громадян зі східних і південних регіонів України Буча стала другою домівкою. Понад 10 000 громадян сьогодні офіційно зареєстровані. І ми, бучанці, прийняли їх як своїх рідних. Спільні виклики, як ніхто розуміємо, що таке втратити житло.
