Друга річниця звільнення Київщини: як відбувалася деокупація [ Редагувати ]
Тисячі воєнних злочинів, сотні вбивств. Це наслідки місяця російської окупації частини Київщини. Рівно два роки тому після запеклих боїв наші захисники вигнали ворога з області.
Як відбувалася деокупація? Анатолій Журавльов поспілкувався з учасниками тих подій.
Вже штук 20 точно пролетіло. Не видно українського герба - точно російські.
Битва, від якої на початку повномасштабного вторгнення росії залежала доля Києва та всієї України. Ворожі вертольоти з десантом націлені на аеропорт у Гостомелі. Українські воїни протистоять навалі.
Кілька днів наші захисники нищили окупантів, які намагалися повністю взяти під контроль летовище. Там ворог планував приземлити літаки з чисельним підкріпленням для подальшого наступу на столицю.
Олександр Головенько, військовослужбовець Національної гвардії України:
Дати можливість посадити туди свої борти з технікою, вантажні літаки зі своєю технікою і величезною кількістю особового складу - це в цілому можна розраховувати там до двох тисяч військовослужбовців, окрім того десанту, який заходив для зайняття позицій, тоді б я думаю було б дуже важко стримати. І дійсно бої б точилися не на околицях Гостомеля, Ірпеня, а скоріш околицях Академмістечка, Шулявської, Берестейської. Тобто самого Києва.
Олександр - один із тих, хто разом з побратимами - руйнував плани росіян.
Олександр Головенько, військовослужбовець Національної гвардії України:
Всі дії, які були спрямовані на відрізання їхнього постачання, на відрізання їхньої логістики, розбиття колон - вони зрозуміли просто, що у них немає можливості, по-перше, пройти Ірпінь, форсувати ту річку. І втрачаючи всі, будь-які поповнення провізії й тому подібного - вони зрозуміли: тут їх чекає або капітуляція, або смерть.
Після невдачі у повноцінному заході з боку Гостомеля, ворог намагався взяти штурмом село Мощун. З нього теж відкривався шлях на Київ.
Анатолій Журавльов, кореспондент:
Під час чисельних атак ворог використовував, зокрема, і артилерію, і авіаудари. Про інтенсивність обстрілів тут досі нагадує чимала кількість понівеченого житла. Загалом, за даними Київської школи економіки, у Мощуні було пошкоджено чи зруйновано - дві третини із майже 3 тисяч будівель.
Любов Топал, жителька Мощуна:
У нас тут армагедон був. І літаки, і "Гради". 10-го, як раз перед війною, мама померла. У мене за місяць - життя залишилося: я і мій чемоданчик, як-то кажуть... Таке, стерлося все...
Пані Любові події дворічної давнини досі важко згадувати. Жінку росіяни залишили не тільки без житла, а й без сина. Олександр Топал організовував у селі загін тероборони, який одразу після початку великої війни давав відсіч противнику. І саме він виявив тут місцевого ворожого корегувальника.
Любов Топал, жителька Мощуна:
З розвідкою, і всі... Вони ж - тут ще один хлопець, теж він загинув - допомагали їм, показували шляхи, куди двигатись, зривали мости. Він учасник - його ще прозвали "Партизан в особі однієї людини".
Українські воїни змогли стримати ворога в Мощуні. Підтримка один одного та сміливість допомагала українським бійцям і поблизу Макарова, де також було гаряче.
Максим, позивний "Муха", військовослужбовець Збройних сил України:
Нашому взводу допомогла група ТрО "Дика качка", дуже сильно помагала. Були вони напохваті, працювали відмінно дуже й оперативно.
Максим розповідає: у березні 22-го вони з побратимами захопили в полон двох російських офіцерів. Навіщо вони прийшли в Україну - пояснити чітко ті не змогли. А вже згодом ворожі підрозділи почали відступати.
Максим, позивний "Муха", військовослужбовець Збройних сил України:
Вони зрозуміли, що не зможуть відстояти, і коли пішов наступ, вони частіше працювали артилерією і "Градами".
Уже невдовзі масштаби горя, що принесли на українську землю окупанти, стали зрозумілішими. Їх побачив увесь світ. Від 31-го березня 22-го на Київщині щодня фіксували дедалі більше воєнних злочинів росіян.
Анатолій Журавльов, кореспондент:
Після деокупації Київщини вулиця Яблунська у Бучі стала символом хижацької натури російських загарбників. Поруч із нею ворог розстріляв беззбройних військовополонених. А на ній - вбивав цивільних громадян. Тут загинуло понад 60 мирних українців.
Загалом, лише в Бучанському районі росіяни скоїли понад 9 тисяч воєнних злочинів. Убили майже півтори тисячі цивільних, зокрема 37 дітей. Скільки наших захисників на Київщині полягли за волю українського народу - наразі невідомо. За два роки, попри уявний спокій - на вулицях населених пунктів досі тривають роботи з відбудови після ворожої навали. А меморіали на місцях, де точилися бої чи коїлися російські злочини, нагадують, якою дорогою ціною 2-го квітня вдалося повністю вигнати окупантів.
