Річниця трагедії в Краматорську: атака росіян забрала життя 61 людини [ Редагувати ]

8 квітня 2022-го. Перші хвилини після російського удару по залізничному вокзалу в Краматорську. Горять машини, у людей паніка. Одразу зрозуміло - є жертви. Коли стався вибух, на території залізничного вокзалу були тисячі людей, які хотіли евакуюватися з міста. Рятувальники, медики, волонтери, військові - всі кинулися допомагати пораненим.

Ольга Наставальська, старша фельдшерка диспетчерської швидкої допомоги:

Дзвінків було дуже багато, люди кричали, просили допомогти. Йшлося не тільки про поранених дорослих, а й дітей.

Олександр Глущенко, поліцейський:

Найжахливіше, що ми побачили - це потерпілі та загиблі діти. Зокрема маленьку дівчинку, яку волонтер виносив на руках, у неї були розірвані кінцівки.

Катерина Мильнікова, завідувач анестезіологічного відділення:

Першими почали заводити дітей. Це було дуже страшно. Діти мовчали. Поранені діти мовчали! Ти заносиш дитину, а вона мовчить. Це справді моторошно.

Пізніше стало відомо: удар окупанти завдали з ракетного комплексу "Точка У", з використанням касетного боєприпасу.

Надія, потерпіла:

Нікуди не сховаєшся, воно все прошиває. Я прийшла до тями, на мені взуття немає, його відкинуло. Підняла сумку, телефон, намагалася одягнути взуття, розумію, що в мене роздроблена стопа.

Ворог намагався звинуватити в атаці українську сторону. Втім, експертиза СБУ довела: ударили саме росіяни.

Артем Дехтяренко, речник Служби безпеки України:

Завдяки низці досліджень траєкторії польоту ракети та аналізу інших аспектів, вдалося встановити, що удар було здійснено з території Донецької області, яка ще з 2014 року перебуває під тимчасовою окупацією рф. За інформацією СБУ, декілька комплексів із "Точкою У" розміщені на окупованих територіях Донбасу та використовуються загарбниками.

Нині на залізничному вокзалі у Краматорську є пам'ятний камінь про події квітня 2022 року. На його місці планують встановити меморіал. Та терористична атака росіян забрала життя шістдесят однієї людини. Ще 121 дістала поранення.

Дванадцятирічна Яна Степаненко того дня була важко травмована. Дівчинка залишилася без ніг. Втім, не занепадає духом. Нині живе з мамою у Львові. Займається бігом.

Яна Степаненко, потерпіла:

Навчаюсь онлайн зі своєю донецькою школою. Після уроків у мене потім дуже багато часу і в цей час я тренуюся. Спочатку я думала, що взагалі все буде дуже погано, що я навіть не зможу ходити. Але це не так.

Цілі в дівчинки амбітні. В найближчих планах - взяти участь у Бостонському марафоні. У такий спосіб Яна хоче зібрати кошти на спортивний протез для важкопораненого українського захисника, і показати, що жага нашого народу до волі - незламна.

Я готуюсь пробігти 5 кілометрів у Бостонському марафоні. Трохи хвилюють, але думаю, що в мене все вийде. І тому я хочу бути прикладом для інших людей, і дітей.