Курс емоційного відновлення: на Черкащині працює табір для ветеранів [ Редагувати ]
Курс емоційного відновлення для ветеранів та їхніх родин втілюють на Черкащині. Протягом тижня десять родин наших захисників спілкуються з психологами, працюють з реабілітологами та мають насичену програму для емоційного розвантаження. Ірина Васюра розкаже більше.
Євгеній спочатку зосереджується і прислухається до своїх відчуттів. Потім повільно намагається сісти у сідло. За опору для впевненості поряд кілька пар надійних рук, які готові зловити чоловіка за найменшої потреби.
Хтось сюди зі мною, хтось з тої сторони обов'язково.
Натхненний першим успіхом Євген пробує перекинути травмовану ногу через коня. Та через нестерпний біль це не вдається, але на прогулянку верхи на коні все ж рушає. Увесь шлях його супроводжують тренери та інші учасники табору. А біля паркану очікує родина та милиці. Євгеній Титоренко - ветеран російсько-української війни. Чоловік пережив окупацію Маріуполя, а після того, як виїхав гуманітарним коридором на безпечнішу територію, одразу пішов у військо добровольцем. Далі було поранення, а тепер довга реабілітація та підготовка до операції. Та попри все, оптимізму чоловік не втрачає.
Я зірка, ураа! Я це зробив, ура!
Разом із дружиною Валентиною та сином Сашком Євгеній приїхав, аби взяти участь у таборі для родин ветеранів. За шість днів перебування спілкувались із психологами, реабілітологами та мали різне активне дозвілля. Особливий трепет викликало саме спілкування з конями.
Євгеній, Валентина та Олександр Титоренки:
Емоційний стан такий, що коні надихають, приємна обстановка, люди привітні. Хотілось би так бистренько галопом, але, на жаль, не можу. Нічого, підлікуємось, повернусь, і тоді як дамо, будем пригать через все. Дуже добре, що є такий іподром.
Для катання родин ветеранів підбирали спокійних та вихованих коней, щоб спілкування з ними було максимально безпечним та корисним. Ось це Елегант, йому вже 21 рік, в минулому чемпіон України та учасник міжнародних змагань, а тепер на пенсії допомагає в емоційному розвантаженні ветеранів.
Характер, от береш дворічну дитину, кажеш, оце право, оце ліво, і вона на ньому поїхала, дуже лагідний і спокійний.
Власник кінно-спортивного клубу зізнається: ні хвилини не сумнівався, коли організатори табору запропонували долучитись до такої доброї справи підтримки наших військових.
Андрій Пономарьов, керівник кінно-спортивного клубу:
Погодились одразу, тому що майже всі мої учні знаходяться на фронті, члени родини там. І колись ще у 2014 році ми самостійно це пробували, і бачили зиск, що все виходить добре.
Головна мета такого табору - продемонструвати вдячність ветеранам та показати їх потрібність в соціумі, кажуть організатори. А ще важливий акцент роблять на груповому дозвіллі, аби захисники знаходили друзів та однодумців у цивільному житті.
Анастасія Юрченко, керівниця проєкту:
Сформувати спільноти ветеранів, які стануть підтримкою один для одного і рухатимуться в напрямку майбутнього, ми намагаємось ідентифікувати активні сім'ї ветеранів, які запалюються і готові формувати ці спільноти, і готові діяти.
Участь у цьому проєкті взяло вже 165 осіб, а це 50 родин. Запрошувати ветеранів із сім'ями для участі у цьому таборі планують і надалі.
