Остання вечеря [ Редагувати ]

Ганна прямувала додому і читала - йдучи - підручника з фізики. Завтра - відповідальний день. Екзамен. Треба все встигнути, адже на вечір стільки планів! Сходити з коханим у кіно та приготувати разом з матусею пиріг. Планам не судилося збутись. Мама дівчини на той час була вже мертвою. А самій Ганні залишилося жити кілька хвилин.

Трагедії, здебільшого, приходять неочікувано. Та коли трапляється біда - часто ми намагаємося дізнатися причину: чому так сталося. Недивно, що частіше - запитання залишається без відповіді. Адже часом, людина робить усе можливе заради власної безпеки, дотримується необхідних норм, оминає непорозуміння з законом - і все ж стає жертвою жорстоких злочинів... Доля? Збіг обставин? Чи мораль нашого суспільства? Можливо, саме трагедія Ганни та її матері дасть відповіді на запитання, що здаються риторичними.

Того дня робота в офісі однієї зі столичних фірм - тривала за звичним графіком. На те, що два робочих місця порожніли - ніхто особливої уваги не звернув. Крім керівника. Директор майже інтуїтивно відчував: відсутність матері й доньки Рибакових, без попередження, без очевидних причин - не випадковість.

Керівник РВВС Святошинського району міста Києва Олег Школьний: "Ситуация сама по себе була досить з соціальною напругою, ця мама не вийшла на роботу. Вони працювали разом з дочкою на одному підприємстві. Вони не вишли на роботу и керівник почав їх шукати, приїхав додому - не зміг попасти. Почав родичів шукати. В решті решт знайшов сина цей жінки, який жив на іншій адреси, вже разом з сином пришли на цю квартиру, відкрили цю квартиру..."

.....І вже за кілька хвилин дзвонили в чергову частину. На кухні, в калюжі крові, лежало безживне тіло Людмили Рибакової. Навкруги - лушпайки від картоплі, яку жінка, очевидно, саме чистила, коли з'явився вбивця.

Сусідка потерпілих: Я должна сказать, я ее хорошо знаю. Она неподельчивая была, все в себе...

Репутація родини Рибакових була більш, ніж просто позитивною. Жінки вирізнялися порядністю та хистом до навчання. Мати, Лариса, здобувала другу вищу освіту, донька також навчалася та працювала.

Сусідка потерпілих: Она сама их растила детей. Муж умер, а так - очень общительная, чуткая, но в семейные отношения никого не пускала

Директор підприємства, на якому працювали мати й дочка, згадує, що з сином постраждалої вони кинулись до тіла, що лежало в крові. Звісно, в кімнаті - залишилися відбитки від їхніх черевиків. Це згодом неабияк заплутає оперативників, які прибули на місце за п'ятнадцять хвилин після виклику.

Допит підозрюваного:
- Коли ви зашли в квартиру кто дверь закривав?
- Я
- А вы закрывали на замок?
- Нет
Ситуація ускладнювалася ще й тим, що вбивство, очевидно, скоїли ще ввечері. Злочинець мав майже добу, аби замести сліди.

Допит підозрюваного:
- А чи були на тили сестры поранення?
- Я помнюбыла кров
- А кровь в области чого?
- Вокруг нее.

Старший слідчий прокуратури Святошинського району міста Києва Андрій Іванов: "Було виявлені чисельні колото різані рани, які на перший погляд були спричинені ножем. Більш вірогідно, що мисливським. Численні колото порізані поранення були в області грудей, та спини."

Поки увагу оперативників було прикуто до розпластаного тіла жінки, один зі слідчих оглядав приміщення. Картина, яку він побачив у ванній кімнаті, -  за визнанням самого чоловіка, змусила його заціпеніти.

Допит підозрюваного:
- Я испугался, увидел, что вся одежда в крови.
- Де саме?
- Штани и тениска.

Закривавлене тіло дівчини лежало біля вмивальника, навколо - безладдя. Імовірно, перед смертю двадцятирічна Ганна Рибакова чинила опір.

Сусідка потерпілих: "Девочка- ангел-хранитель. Как невеста в гробу лежала...."

Старший слідчий прокуратури Святошинського району міста Києва Андрій Іванов: "Воно лежало на підлозі поблизу самої ванно раковини і ніби по зовнішнім ознакам було видно, що вона учиняла супротив."

Керівник РВВС святошинського р-ну м. Києва Олег Школьний: "Одна з версій, звичайно, була, що можливо причетний хтось з близьких. В першу чергу це кількість ножових поранень, яка була і на одній и на другій жінці."

Так, Лариса Рибакова захищалася. Це стало зрозуміло завдяки відбиткам долонь на кухняній стіні.

Олег Школьний: "Ну і атмосфера. Видно було, що ні мама, ні донька, не думали про те, що хтось може відносно них вчинити злочин."

Сімнадцять ножових поранень. Стільки знадобилося злочинцеві, аби впевнитися: жінки мертві. Вбивця спрацював доволі професійно. Жодних вагомих доказів. Жодної зачіпки. Тільки крихітний олівець, що його знайшов один із оперативників у ванній - здавався підозрілим. Чому - на той час ніхто не міг сказати. Втім знахідку віддали на експертизу.

Життя Лариси Рибакової урвалося на кухні власної квартири, коли жінка куховарила. Життя її доньки Ганни - у ванній кімнаті. Мотив убивства - перше, про що почали розмірковувати слідчі. Злочин не нагадував наслідків п'яного бешкету, а отже, найімовірніше - пограбування. Але ж як пояснити те, що злочинець не зайняв ані грошей, ані коштовностей, ані техніки, що була у квартирі?

Сейф із грішми, та місця, де жінки зберігали коштовності, цінні папери, оперативникам показав Стас Рибаков, син Лариси, який кілька років тому відокремився від матері, розпочавши самостійне життя. Саме Стас і привідкрив оперативникам таємницю Ганни, загиблої сестри.

Сусідка потерпілих: "Девочка училась и работала... Просто в голове не укладивается!"

Стас розказав про те, про що зарікся будь-кому казати. Такою була його угода з сестрою. Тепер він сподівався, що Ганнин секрет допоможе слідству. Хлопець зізнався: за допомогою інтернету, сестра знайомилася із заможніми чоловіками, переважно - іноземцями.

Керівник РВВС Святошинського району міста Києва Олег Школьний: "Інформація, яку він надав - мала таку направленність, що сестра його не зовсім добропорядна, що зустрічалася з дуже багатьма, по інтернету знайомилася, та, що, можливо, хтось прийшов разом з нею, и скоїв це вбивство."

Допит підозрюваного:
 - Увидел, что в ванной лежит сестра
- Коли Ви побачили, что там лежит сестра?
- Ну когда уже подошел
- В чем была сестра?
- В майке и трусах

Тим часом, і сам Стас був серед підозрюваних, хоча його взаємини з родиною - зі слів оточення - скидалися на майже ідеальні. Проте, було очевидно, що вбивство скоїла людина, що мала вільний доступ до оселі. Тож, кандидатура Стаса цілком відповідала образові злочинця, який намалювали психологи слідчо-оперативної групи. Але ж, знов таки: мотив. Мотиву вбивати Станіслав не мав.

Сусідка потерпілих: "Да у него тут друзья были в доме, говорили, что он нормальный, и нормально себя вел."

Ситуація неоднозначна. І все ж Стаса не можна було називати головним підозрюваним. Тим паче, що відбитки пальців на олівці, знайденому біля тіла Ганни - не належали ні загиблим жінкам, ні Стасові. Хтось із залицяльників дівчини зі всесвітнього павутиння? А чи можна довіряти словам її брата? Чи не намагався він заплутати сліди?

Керівник РВВС Святошинського району міста Києва Олег Школьний: Фактично всі сліди він міг пояснити, він був перед цим в гостях, тим більш, що коли вин зайшов у квартиру, коли виявили трупи і біля мами походив и біля сестри походив. Він міг нормально пояснити наявність відбитків.

Що ж, жодна з версій, які розглядали оперативники, все ще не підтвердилась. Серед підозрюваних - Стас, брат і син жертв, ефемерний прихильник Ганни, та... чоловік із минулого Лариси Рибакової. Колишній співробітник, звільненню котрого жінка колись посприяла, він мав характеристику мстивого й запального чоловіка. Хто з них? Чи слідчі помилялися, і злочинець - поза межами підозри?

Кожну з версій пильно відпрацьовували. Криваві сліди на підлозі. Чоловічі. Кому вони належали? А наробив їх Стас Рибаков. Син і брат. Невже він? До речі, цього року - в Україні з'явилася тенденція до вбивств серед членів родини. Є багато прикладів.

Олег Школьний: "Але на сьогоднішній день, і цей же соціальний фактор, мало місце вбивство, коли сестра сестру вбила, дружина чоловіка вбила, коли внук бабку вбив."

Утім, криваві сліди Стаса були виправданими. Він був біля тіла постраждалої, коли виявили труп. Крім того - його реакція на смерті рідних. Схоже, хлопець справді був убитий горем через загибель мами та сестри.

Що ж, слід було відпрацювати версію з інтернет-знайомцями Ганни. Допомогли працівники клубу, до якого ходила дівчина - вони знали адресу одного, і, власне, єдиного, її друга за листуванням. Той мав залізне алібі. На час убивства англієць, який мешкав у Києві - перебував у лікарні. Здавалося б, безвихідь. Утім, уже за кілька день - усе різко змінилося. Виявився власник відбитків пальців на олівці, що знайшли біля тіла Ганни Рибакової.

Відбитки пальців на олівці належали сусідові Ганни та Лариси Рибакових. Здавалося, справу майже розв'язано, саме цей чоловік мав стати головним підозрюваним. Інакше, яким чином міг опинитися олівець зі слідами його пальців у ванній кімнаті? Втім, загадок з'явилося ще більше. Сусід у час скоєння вбивства був в інституті, де здобував фах... менеджера. Так. Убивця чимало доклався, аби заплутати слідчо-оперативну групу.

Олег Школьний: "Досить багато зробив, щоб замести свої сліди, починаючи з того що и взуття змінив, і знаряддя вбивства викинув, і мобільний перепродував и алібі себе придумал, и на другий день пришов фактично на місце вбивства."

Але про це оперативники дізнаються вже потім. Поки що - слід було відпрацювати версію з помстою. Помстою працівника, звільненню котрого свого часу помогла Лариса Рибакова. Проте все завершилося, ще не розпочавшись. Чоловік уже кілька років мешкав у США і був у стані коми після автомобільної аварії. Що ж, ще залишалися відбитки пальців сусіда. Звичайно, можна уявити, що колись же він був у нещасливому помешканні та загубив того олівця. Проте хлопець заперечував своє перебування в родині Рибакових будь-коли.

Олег Школьний: "Досить грамотно він продумав свою тактику під час допиту, де задавалось питання, що стосувалося безпосередньо справи. Коли вин не хотів давати відповідь- він казав, що у нього дуже тяжкий емоційний стан."

Так характеризували слідчі допит Стаса Рибакова. Саме він - гадали оперативники - знає відповідь на багато запитань. Крім того, розглядали версію, що Стас просто покриває справжнього злочинця. Але навіщо, та кого? І що означали ті пальці на знайденому писальному знарядді?

Олег Школьний: "Досить нелегко було з ним розмовляти і отримувати відповіді на ті питання, що нас дуже цікавили в перші години скоєння вбивства."

Тож, аби внести ясність у свої підозри - вчинили обшук у квартирі Стаса. Побачивши в оселі хлопця закривавлену сорочку, оперативники на якусь мить навіть розгубилися. Неможливо. Неможливо, щоб Стас не позбавився такого доказу, а залишив його вдома. Хлопця хочуть підставити? Чи він і є той самий нелюд, що завдав сімнадцять ударів ножем матері та сестрі?

Олег Школьний: "Нами розглядалась версія також, що він міг це дійснити с корисливих мотивів, із помсти, и основна версія, що з певних неприязнених мотивів."

Ніхто не очікував, що Стас зізнається у скоєному. До того ж, усе ще існували сумніви, що на вбивство наважився саме Рибаков. Версії, що чоловік хоче прикрити когось із знайомих - не відкидали.

Подвійне вбивство. За цим словосполученням - долі людей. Людей, що вели звичне життя, робили свої справи... і раптом умерли. А чи не винні часом самі жертви? Чи не приводять до трагедії власні помилки? Чи не помилилася Лариса Рибакова у вихованні сина?

Допит підозрюваного:
- Що ви ще побачили в ванни?
- Нож лежал на стиральной машинке
- Це у нас макет ножа. Де він лежав?
- Примерно здесь

Керівник РВВС Святошинського району міста Києва Олег Школьний: "Люди, яки раніше мали конфлікт с законом, для себе створили певну межу, за яку можна переступити. Тобто були судимі, соціальний статус низький, займалися дрібними зарабітками, але рахували, що в житті мають право на більше, і не тим шляхом, яким основна маса людей - а що можна забрати життя у другого, і за цей рахунок мати матеріальні блага, гуляти, їздити на машинах."

Стас Рибаков визнав себе винним у скоєнні подвійного вбивства. Однак залишалося ще не одне "але". Не давав спокою олівець. Мотив злочину, якого Стас не міг чітко пояснити.

Стас розказав, що коли прийшов додому - мати була сама. Чистила картоплю. Вона не бачила, як син наблизився до неї.

Допит підозрюваного:
- Ви сиділи? І що розказувала мати?
- Расспрашивала, есть ли работа. Потом угостила мороженым, налила компоту
- І далі?
- Поставила что-то на плиту вариться. Сказала, чтоб я все деньги отдал ей.

Повернулася тільки після першого удару, завданого в спину. Стас розказав: йому здалося, що мати вмерла тієї миті, коли побачила його. Втім, мав упевнитися.

Відтворення злочину:
- Яким чигном ви наносили удар?
- Не помню. Или так, или так в область спины
- Далі?
- Дальше я не помню ничего

Сім ударів. Тільки після них він залишив тіло матері на підлозі. Cправа була за малим. Дочекатися сестри.
Допит підозрюваного:
- Ви побачили сестру. Вона подавала ознаки життя?
- Вроде нет.
- Далі?
- Я очень испугался, и начал искать, во что перодеться.
- Далі?
- Я пришел в ту комнату.

Ганна вчинила опір. Вона кричала, відбивалася від Стаса. Потім просила. Благала залишити їй життя. Хочеш- покаліч мене, але дозволь жити. Такими були слова сестри. Стас розповідав про це спокійно. Вже після відтворення Стас відповів на запитання щодо мотиву вбивства.

Керівник РВВС Святошинського району міста Києва Олег Школьний: "Фактично, грунт и основи цього вбивства, мотиви, це в першу чергу - хотів мати гроші. Хотів мати гроші сьогодні, зараз, и не влаштуватися на роботу, ні - краще вбити маму и сестру, продати квартиру, заволодіти цією квартирою."

З'ясувалося, хлопець програв у казино. Життя рідних людей - здавалося йому менш значним, ніж отримана можливість знову грати.

Олег Школьний: "Проблема сімейного насильства існує и раніше існувала, можливо впливають таки фактори, щодо розшарування соціального статусу населення по матеріальним."

І все ж, що ж до відбитків на олівці, який оперативники знайшли біля тіла загиблої Ганни Рибакової? Розгадка виявилася простою. Наступного дня після вбивства Стас навідався до свого товариша, сусіда і зумисно взяв у нього олівець. Аби потім кинути його у ванні. Стас розкаявся. Утім, не дуже переконливо.

Старший слідчий прокуратури Святошинського району міста Києва Андрій Іванов: "На мою думку це розкаяння більше в такому правовому полі розглядається, що б нести так меншу відповідальність."

Керівник РВВС Святошинського району міста Києва Олег Школьний: "Та межа, коли вже доводиться займатися міліції цими проблемами, не виникає за один день. Спочатку сталася якась ситуація в родині, більш поглиблюється, и коли людина переступає цю межу, то починається уже злочин. І нам доводиться втручатися."

На похорон Рибакових людей прийшло чимало. Серед тих, хто був там, аби попрощатися з жінками - дехто хотів просто подивитися церемонію, як виставу в театрі. Я не хочу, щоб ви схожим чином поставилися до історії Лариси та її доньки. Цей випадок - не тільки віддзеркалення моральної кризи в суспільстві. Це ще й яскравий приклад того, що правоохоронцям до снаги - розкрити злочин, затримати злочинця, засудити його. Втім, запобігти переступанню межі - можемо тільки ми.