Квартира, ціною у життя [ Редагувати ]

Що для людини квартира? Це місце, де вона спить, їсть, зберігає свої речі. Та по-перше - це основа, фундамент життя. Без машини чи телевізора, можна обійтися. Однак без квартири нормальне життя неможливе. Набути такий статок доволі не просто. Тим паче, ціни на нерухомість зростають щодня. А коли людина втрачає житло, зі своєї волі, чи гірше того, з вини інших, вона відразу позбувається свого соціального статусу.

Григорій Степанович працював в колегії адвокатів, вів самітницький спосіб життя. Вдома на нього чекали лише пес та квіти на вікні. З рідні залишився лише рідний брат. Проте і брата скоро не стало.

Потерпілий: "В 2000 году у меня умер мой брат. Я получил вот эту квартиру в этом доме, на Саксаганского 131А, квартира 28, в наследство".

Звістка про отримання спадку викликає у людини двоякі почуття. З одного боку - це радість від раптового прибутку, та з іншого боку це - втрата близької людини. Можливо такі почуття відвідували Григорія Семеновича, після отримання квартири в центрі столиці.

Потерпілий: "Оформлялось наследство в нотариальной конторе района".
Автор: "Вы сами занимались оформлением?"
Потерпілий: "Обязательно, сам. Получил документы. На основании этих документов я мог только и продать квартиру"

Вступивши в право власності нерухомості, вирішив її продати, оскільки самотньому чоловікові дві квартири ні до чого. Вигідно прилаштувати нерухомість самотужки не міг. Справа це не проста, до того ж потребує багато вільного часу. Щодо брокерських послуг, то чоловік не міг вирішити до якої фірми звернутися. Аж ось у розмові з сусідкою, він згадав про свою не просту ситуацію. Жінка виявила співчуття до його проблеми, та запропонувала вихід з цієї ситуації. Саме з цієї миті життя героя змінилося. З розміреного і місцями безтурботного на швидкоплинне, сповнене ризику та небезпеки, смертельної небезпеки.

Потерпілий: "В этой квартире никто не проживал. Я хотел ее продать, и моя соседка, которую я знал на протяжении двух лет (мы собачники: у нас собаки, дружеские хорошие отношения во всем) предложила мне свою подругу".

Чоловік пристав на пропозицію, адже краще мати справу з людиною, яку знаєш. Так, принаймні, йому здавалось. З брокером зустрілись у неформальній обстановці, в дома у чоловіка. За чаркою обговорили усі питання, стосовно ціни, комісійних, тощо. Брокер здалась Григорію Степановичу приємною та відповідальною жінкою.

Потерпілий: "Мы заключили предварительный договор на продажу квартиры. По договору эта квартира должна быть продана до начала июля".

Можна розслабитись, тепер справа за брокером. Григорій Степанович очікуючи на скоріший продаж квартири почував себе вільно. Брокер займалася справою сумлінно, звітувала щоденно перед чоловіком про хід роботи.

Потерпілий: "Они приходили ко мне домой часто очень. под разным предлогом они заходили в гости с бутылкой, посидеть по-соседски".

Однак після таких посиденьок, чоловіку ставало, щоразу гірше. Можливо давались в знаки постійні стреси, та й вік вже не юний. Жінки радили частіше бувати на свіжому повітрі, пропонували допомогу в лікуванні. Говорили, що такий стан здоров'я - це наслідок самотнього життя та поганого харчування.

Потерпілий: "Меня колотило страшно. То есть, я отлеживался дома. Я не могу говорить, что это отравление, но признаки все были, что мне в организм попадали какие-то яды. Мне неоднократно предлагали сделать укол, чтобы мне стало легче, от чего я отказывался. Уколы предлагала делать моя соседка".

Згодом Григорій Степанович потрапив до лікарні. Оскільки чоловіка привезли туди на швидкій, звісно він не встиг взяти з собою необхідні речі. Ще й його собаку треба було вигулювати та квіти поливати.

Потерпілий: "В больнице когда я лежал, они меня навещали. Тем более, что я им доверял: у меня собака, я одинокий человек. Когда лег на операцию (у меня сразу пошел кризис страшный) я не мог вернуться ни за деньгами, ни за чем. Я отдал ключи соседке, паспорт. Попросил ее привезти мне (у меня наличных денег не было, а за операцию нужно платить) один из банковских счетов, чтобы выписать на нее доверенность, чтобы она могла получить деньги, - то, что она сделала. Но на протяжении всего времени, когда я лежал в больнице, паспорт, документы и ключи находились у нее".

Коли ж сусідка, чи брокер, відвідували чоловіка в лікарні, його звичайно ж цікавила доля квартири. Брокер відповідала, що справи йдуть добре і покупець вже є, залишилося залагодити одне питання. Фінансове. Однак час йшов, а документи про продаж квартири так і не були підписані.

Потерпілий: "Брокер сказала, что квартира не продана, потому что у людей нет денег. Она сказала, что эта квартира ей очень нравиться, и она сама будет ее покупать. Но так как в данный момент таких денег у нее нет, она предложила мне сдать ее в аренду, что я и сделал".

Хоча жінка справно платила за оренду, чоловіка така ситуація не влаштовувала. Адже викупити квартиру вона обіцяла за кілька місяців, однак обіцянки були марними. Що ж могло трапитись? Невизначеність - одне з найгірших відчуттів. Тому з часом чоловік захотів повернути свої документи.

Потерпілий: "Я потребовал вернуть документы, которые по договору отдал на оформление. Она мне их не возвращала. Платила мне арендную плату практически до апреля месяца. Когда я потребовал документы или оформить договор продажи полностью, она согласилась, на что я поставил условие: продажа может осуществляться только через моего знакомого нотариуса, который проверит достоверность всех документов".

Правоохоронцям на очі потрапило оголошення в газеті - куплю отруту. Яку саме зазначено не було. Можливо хотіли придбати отруту проти щурів чи колорадських жуків, все можливо. Та співробітники правоохоронних органів вирішили перевірити цю інформацію, і, як виявилось - недаремно. Зателефонували за номером з оголошення.

Телефонна розмова:
- Добрий день, я телефоную за оголошенням. Яка саме отрута вас цікавить?
- Я не знаю, як правильно вона називається, здається ционід... щось такого типу.
- Ну це взагалі дуже сильний препарат і дістати його не так і просто. І коштує він не дешево...
- Але дістати можливо?
- Взагалі то так, але...
- Ви за гроші не турбуйтесь...
- Та я не про це, в мене його при собі не має, а вам терміново?
- Взагалі то так...
- До кінця тижня почекаєте, я знайду і зателефоную вам
- Добре, а скільки це приблизно коштуватиме?
- Це... ну я так зразу сказати не можу, ну більш за 300 доларів.
- Ну добре, тоді зв'яжемось
- До побачення.

Ціанід - дуже сильна отрута, для яких цілей вона могла знадобитись жінці? Телефоном, про це питати не можна, через зайві питання, підозрювана могла не піти на контакт. Отже було вирішено організувати зустріч. Паралельно намагались з'ясувати особу жінки, її зв'язки. За телефонним номером встановили, що він належав не конкретній людині, а організації. А саме одній з Київських брокерських контор. Скориставшись цією інформацією, оперативники вийшли на жінку, що телефонувала. Домовились про зустріч. Тим часом намагались як найбільше дізнатись про підозрювану, перевірялись її зв'язки. Це згодом дало певні результати.

Оперативний співробітник УБОЗ: " В ході проведеної перевірки даної інформації, було встановлено дві жінки, встановлені їхні дані, які шукали отруту для того, щоб отруїти громадянина. На той час вона вже не працювала, але оформляла продаж квартири через цю брокерську контору".

Через вищезгадане агентство, з'ясували, що жінка зараз працює над продажем двох квартир. Обставина ця з'ясувалася через те, що жінка оформлювала документи саме через цю фірму.  За брокером встановили спостереження. Виявилось, що вона, частіше за все зустрічається з жінкою, яка проживала по сусідству з квартирою, що була виставлена на продаж. З'ясували і ще одну доволі цікаву деталь. Жінка мала судимість.

Оперативний співробітник УБОЗ: "І одна із цих громадянок, яка проживала поверхом вище потерпілого, раніше проходила за шахрайські дії. Тобто, була порушена кримінальна справа раніше відносно неї".

Звісно, за подругою брокера теж встановили спостереження. Виявилось, що вона добре знає чоловіка, чию квартиру продавала її подруга. Сусідка чоловіка майже щодня навідувала його в лікарні, приносила гостинці, а одного разу подарувала сорочку чорного кольору. Чи був це своєрідний натяк на майбутню долю чоловіка, чи може такий колір обрали випадково, ми стверджувати не беремося.

Перебуваючи у лікарні, Григорій Степанович, отримав несподівані результати аналізів. Виявляється він потрапив до лікарні не через погане харчування, хоча в якійсь мірі це було так. В крові чоловіка знайшли Родентицид - щурячу отруту. Як вона потрапила в організм? Гризунів у нього в квартирі не було, та коли й так, у нього є пес, а для нього щуряча отрута так само небезпечна. В голові промайнула думка. Невже це сусідка з брокером намагалися отруїти? Адже після кожних посиденьок у чоловіка відбувались приступи. Намагаючись не думати про погане, він відкинув цю думку. Даремно.

Фелікс Кахановский, завідувач відділенням токсикології головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України: "Крысиный яд определить не представляет никакого труда. И, в принципе, это рядовое судебно-токсикологическое исследование, которое может провести любой судебно-медицинский эксперт токсиколог. Есть такие вещества, есть список ядовитых сильнодействующих веществ, которые не подлежат свободной продаже".

Щуряча отрута викликає гемофілію, та послаблює стінки судин. В наслідок чого людина помирає від внутрішньої кровотечі. Завдяки тому, що Григорію Степановичу, в організм потрапляла отрута в маленьких дозах, він не помер, та й швидка допомогла.

Фелікс Кахановский, завідувач відділенням токсикології головного бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України: "В принципе, любые яды можно определить, если есть соответствующая аппаратура и квалификация эксперта позволяющая это сделать".
Виписавшись з лікарні чоловік одразу зайнявся квартирним питанням. До цих пір ні документів на квартиру, ні грошей від її продажу він не бачив, і така ситуація його, звісно, не влаштовувала. Брокер, звісно, сплачувала орендну плату за квартиру, та йому було не до чого ця тяганина. Адже здавати квартиру - це зайві турботи. Зателефонувавши до брокера, Григорій Степанович забажав отримати назад документи на свою власність.

Та на зустріч вона не з'явилась. Це збентежило чоловіка. Він мимоволі згадав та пов'язав минулі події. Приступи - після того, як до нього навідувались жінки. Несподівана хвороба, і постійна невизначеність з квартирою. І раптом в голові промайнув епізод з лікарні, коли на день народження жінки подарували йому чорну сорочку. Можливо, це таки був своєрідний натяк, на подальшу його долю.

Потерпілий: "В назначенный срок она не явилась и я вынужден был подать заявление в Голосеевский район на ее выселение из квартиры, на возврат документов".

Свідчення чоловіка були прийняті, однак дій зі сторони райвідділу не було. І сталося це не через недогляд правоохоронців. Адже операція по їх затриманню вже готувалася повним ходом. Григорій Степанович про неї звісно не знав.

Одного вечора він вигулював собаку, аж тут до нього звернулась незнайома йому жінка. Григорій Степанович консультував на дому тому вирішив що це черговий клієнт. Деякою мірою вона була його клієнткою, хоча краще сказати покупцем.

Потерпілий: "Восемнадцатого мая - это после того как я семнадцатого подал заявление в райотдел милиции по той квартире - вечером я гулял с собакой. Где-то около 9 часов вечера возвращаюсь. Ко мне подходят две женщины и говорят: "Здравствуйте!" Я говорю: "Добрый вечер! А кто вы?" Подумал, что может клиент обратился за юридической помощью. А они говорят: "Как кто? Вы же нам продали квартиру". Я спрашиваю: "Какую квартиру?" Они: "Вот эту". Я говорю: "Извините, я в первый раз об этом слышу. Я продавал квартиру по Саксаганского, и не вам, а брокеру. Я вас не знаю. Сейчас завожу собаку и вызываю милицию".

Чоловік був розгублений. Така ситуація кого завгодно виведе з рівноваги. Григорій Степанович, відразу попрямував до своєї квартири, щоб викликати міліцію. Необхідний дзвінок на телефон 02 він звісно зробив, проте дочекатись міліцію він не встиг.

Потерпілий: "Вызвал милицию. Спускаюсь в низ. В это время ко мне подходят два человека и предъявляют документы СБУ. Затем просят меня и этих людей пройти. Машина стояла за углом. Рафик".

Всі разом приїхали до шевченківської прокуратури. Тут чоловікові пояснили, що жити залишалось йому кілька днів. І якби не співробітники УБОЗ та СБУ, разом із квартирами, він втратив би й своє життя. До речі, обидві квартири були продані одній й тій самій людині. Брокер продала їх своїй колишній співробітниці, з вищезгаданої фірми. Чи насправді жінка стала жертвою афери, чи приймала в ній участь, ми казати не беремося. Це вирішить суд. Що ж до брокера та її подруги, зустріч вже була назначена. Підготували ампулу з речовиною, що зовні нагадувала ціанід. За отруту була встановлена ціна в 500 доларів США.

Потрапивши у кабінет до слідчого, жінки відразу почали давати свідчення. У правоохоронців було безліч запитань. У потерпілого, звичайно, теж. І якщо Григорія Степановича цікавила моральна сторона, то слідчий зосередив увагу на його процесі. По-перше, щодо того, як їм вдалось за відсутності господаря оформити продаж у нотаріальній конторі. Адже спільника нотаріуса у них не було. І це підтверджував той факт, що фігурували в цих оборудках постійно різні нотаріальні контори.

А зробили вони це доволі оригінально. Напевно, керуючись теорією про те, що в кожного з нас є двійник. Жінки вирішили знайти двійника, що зіграє роль власника квартир. До того ж він не повинен жадати від цього великих прибутків, і згодом нікому про це не розповість. А коли й так, йому все рівно ніхто не повірить. Здавалося б задача не проста. Однак жінки вирішили її з притаманною їм оригінальністю. Для цього вони вирушили на Лук'янівку. Там вони знайшли бомжа, що був однієї статури з потерпілим, та мав подібний овал обличчя. Вдома у Григорія Степановича, вони привели бомжа в належний стан, відмили, побрили і з гардероба, господаря квартири вибрали для нього одяг.

Олександр Полєжаєв, на час розслiдування слiдчий голосiївської прокуратури: "Представлялся нашим потерпевшим, был действительно очень на него похож, где он на фотографи, какой он был раньше, с учетом прически, очки.

До речі, ми намагалися знайти цього, так званого актора, якому, під керівництвом жінок, вдалося одурити не одного нотаріуса. Та нам це так і не вдалось. Однозначного висновку поки що бути не може. Однак, коли жінки не замислюючись про наслідки, травили чоловіка, якого знає багато людей. Що ж тоді вони могли зробити з людиною, яку і шукати ніхто не буде.

Одна з підозрюваних знаходиться під вартою у слідчому ізоляторі номер 13, що на Лук'янівці. Інша, через те, що в неї є довідка про інвалідність другої групи, знаходиться вдома на підписці про невиїзд. На сьогодні Київським Апеляційним судом, приймається рішення, що до повернення квартир їх власнику. Судовий розгляд на разі затягується обвинуваченою стороною. Вже в котрий раз на засідання не з'являється то підсудна а то й її адвокат. Виправдовують вони таку поведінку хворобою. Та чи не за часто вона їх спіткає?

У цій справі багато в чому допоміг простий випадок. Коли б слідчим на очі не потрапило оголошення в газеті і жінки таки придбали б отруту, хто знає, чим би усе закінчилось для нашого героя. Над цим відтепер він замислюється чи не щодня. Будьте обережними і не довіряйте випадковим людям. Побачимось за тиждень у середу, у програмі Кримінал.