Боротьба зі СНIДом: Прибуткова справа? [ Редагувати ]

В Україні проблема. Є люди, які наживалися на людському горі. На ВIЛ-інфікованих. За офіційними даними, хворих на цю недугу українців 90 тисяч. За неофіційними - кожний сотий. Аби ці люди залишалися живими, міжнародні організації надавали Україні щороку для закупівлі ліків десятки мільйонів доларів. Тепер не дають. Через фінансові махінації.

Боротьба зі СНIДом для когось може бути дуже прибутковою справою. Наприклад, якщо переплачувати за медикаменти. Реальний факт: 2005 року Глобальний фонд боротьби зі СНIДом купував такий препарат, як "Ламівудін", по шість з половиною доларів. Кмітливі функціонери з нашого Мінздраву знаходили ті самі ліки по 176 доларів. У чиїх кишенях осідала різниця, питання відкрите. Принаймні міліція не знайшла. Але так міністерство розпоряджалося тільки державними грошима. Позику Світового банку "освоїти" у подібний спосіб неможливо - там витрати контролюються. От і пролежала вона нікому непотрібна.

Впродовж останніх двох років ВІЛ-інфікованих людей в Україні побільшало на 26 тисяч. За офіційною статистикою. А чиновники тим часом думали, що робити з 60 мільйонами, що їх позичив Світовий банк якраз на профілактику поширення хвороби. Якби грошима розпорядилися розумно ця цифра могла б бути меншою.

За ці ж два роки ВІЛ-інфекцію виявили у п'яти тисяч дітей. Догляду вони потребують особливого. Та спеціалізованих дитячих клінік в країні немає взагалі.

Ірина Борушек, член координаційної ради Всесвітньої благодійної організації "Мережа людей, що живуть з ВІЛ-СНІД": "У нас ни одной детской клиники, где можно было бы лечить детей с серьезными патологиями. Мало специалистов. Государственной программы помощи детям нет. На те деньги, которые могут забрать, можно было сделать много полезных дел. В том числе построить эту детскую клинику".

Клінік для дорослих теж небагато. У великих містах про хворих ще є кому подбати. А в маленьких містечках та селищах вони практично залишені напризволяще.

Артур Овсепян, член координаційної ради Всесвітньої благодійної організації "Мережа людей, що живуть з ВІЛ-СНІД": "Если человек живет в Киеве или Одессе, то у него есть возможность этот анализ сдать и получить какую-то информацию о том, что происходит с его здоровцем. А если нет?".

ВІЛ-інфікована людина мусить знати, скільки бацил плаває в її крові. Якийсь час, у середньому 5-7 років, на хворобу можна не зважати. А от коли концентрація вірусу сягає критичної позначки, а імунна система людини опиняється на межі знищення, настає час вживати ліки. I цей момент бажано не прогавити. Iнакше смерть. За сучасного розвитку медицини СНIД вважається смертельною хворобою лише в Африці. В Європі переважно використовують термін "хронічна хвороба". Адже інфікований може жити довго й щасливо, якщо вчасно почне прийом препаратів, що блокують дію вірусу.

Ярослава Лопатіна, лікар клініки Iнституту епідеміології та інфекційних захворювань ім. Громашевського: "После того, как были разработаны препараты, которые не позволяют полностью избавить организм от вируса, но позволяют его контролировать и восстанавливать имунную систему. То есть человек может жить десятилетиями, принимая эти лекарства. Но сложность в том, что как только происходит прерывание лечения, вирус опять начинает размножаться".

Розкіш періодично перевіряти стан крові так само може дозволити собі не кожен ВІЛ-інфікований. Аналізи ці непростi. Лабораторій, де їх роблять, в Україні з півдесятка. Ця лабораторія в столичній клініці Iнституту епідеміології та інфекційних захворюваннь, отримує пробники з 15 регіонів. Стаціонар клініки теж заповнений, на амбулаторному лікуванні - максимальна кількість пацієнтів. Бо звертаються сюди не лише кияни.

Загалом в Україні курс лікування проходять три тисячі ВІЛ-інфікованих. З них лише 250 - за державний кошт. Решта - за гроші міжнародного Глобального фонду боротьби зі СНIДом. Носіїв вірусу, за офіційною статистикою, приблизно 90 тисяч. Це означає, що саме стільки людей потребуватиме лікування через п'ять років. У Міністерстві охорони здоров'я запевняють, що контролюють ситуацію. Проблемою ВІЛ-СНІДУ там вже опікуються нові люди. Заступника міністра, який курує це питання, призначено два мiсяці тому. I він каже, що особисто просив функціонерів зі Світового банку відкликати кредит, бо цілі, на які спрямували гроші його попередники, вважав безглуздими.

Валерій Івасюк, заступник міністра охорони здоров'я України: "Ми проаналізували ситуацію. I аби прийняти правильне рішення, зорієнтувати гроші туди, куди потрібно, я особисто просив у пана Берингейма призупинити кредит. На що банк пішов і попередив про це уряд України".

До цього в міністерстві додають, що мости ще не спалено. I гроші повернуться, коли їм знайдуть гідне застосування. От тільки у Світовому банку так не вважають. I не поділяють оптимізму головних медиків України. Бо отримати щось вдруге не просто, та й часу майже не лишилося - кредит мали використати до 2007 року. I це ще не все. Невдовзі закiнчаться 92 мільйони доларів, що їх безоплатно надав Глобальний фонд. А наступного гранту Україні можуть і не дати. Бо вже не довіряють. Якщо країна залишиться сам-на-сам з проблемою ВІЛ-СНІД, то, на думку експертів з того ж таки Глобального фонду, справдиться песимістичний прогноз. За яким до 2014 року носіями вірусу будуть три з половиною відсотки українців.