Київ змінює обличчя [ Редагувати ]

Україна із сільськогосподарської країни перетворюється на країну міст. Попри демографічну кризу мегаполіси ростуть. I раніше безперспективні звалища вже коштують тисячi доларів за сотку. Забудови стихійні, але, виявляється, є план. У випадку Києва - Генплан. Фантастика. Те, що сьогодні є столицею, за двадцять років буде лише її районом. У Києві найяскравіша тенденція зростання. Й іншим містам цього не минути.

На 11 сотках Григорія Iвановича ростуть квіти й трохи городини. У флорі - колишній спеціалісті з ракет та радіолокаційних станцій Григорій Куріненко тепер розбирається не гірше, ніж у крилатій зброї, з якою мав справу все життя. От і сьогодні висаджує піони, аби потім їх продати в Києві. Від Чапаєвки до столиці - лічені кілометри. Мегаполіс - як спрут - розповзається в боки. Щупальця вже дісталися й до села.

Григорій Куріненко, пенсіонер: "Нам Київ тут не потрібний, якщо землю заберуть, що я буду робить? В квартирі проживати я не хочу. Я збудував будинок і буду жити до смерті. Ця глобалізація тут нікому не потрібна".

Від нинішнього Києва років за 20 залишаться хіба що історичні окраси. Якщо й ті часом не забудують.

Василь Присяжнюк, головний архітектор Києва: "Передбачає розвиток в районі західного напрямку - це сторона за Теремки і Ходосівки. В цих напрямках має розвиватися житлове будівництво".

Проте в Чапаєвці хочуть жити на своїй землі, а не в бетоні. Клаптик чорнозему тут дорожчає мало не щодня, як і в цілому по околицях.

Олександр Бондаренко, фахівець з нерухомості України: "Земля за містом подорожчає щонайменше у три рази".

Таким буде місто зовсім скоро. Лівий берег уже потопає в смогу й хмарочосах. За свічками - майбутнє. Через брак землі будинки тягнуться до зірок. Принаймні з останнього поверху до нічного світила вже рукою подати.

Василь Присяжнюк, головний архітектор Києва: "Збільшення поверховості міста - це традиція, жодне місто світу не відмовлялось, поступово буде нарощуватись, але буде регулюватись".

Тридцять поверхів -105 метрів, три хмарочоси - це "Срібний бриз", місто в місті. Тенісні корти, церква й підземний паркінг на 900 автомобілів.

Дмитро Нікашкін, будівельник: "На поверсі порядка 6 квартир, метраж загальний в районі 520 мерів, жилої 415, однокімнатна десь 51/57 метрів, двушка 71".

Метр за метром Київ змінює обличчя. Елітні будинки ставлять там, де вони не вписуються в ландшафт і калічать природу. Цей монстр вкопали в Дніпровські кручі. Очевидно, там він простоїть усе своє цегляне життя.

Тетяна Тимочко, заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги: "Зруйновані ландшафти практично не відновлюються, можна якось реабілітувати".

Георгій Куровський - ландшафтний архітектор. Він знає, як реанімувати Дніпровські кручі. Навіть проект розробив. Проте колишній мер його слухати не схотів, а до нового поки не дійшов.

Георгій Куровський, ландшафтний архітектор: "Бачите ці гори. В світі більш не має місця, яке могло б сказати, що про нас сказав перший апостол. Гори, ландшафт - це найголовніше. Все йому підкоряється. Проект розрахований на те, аби максимально відтворити природне середовище, яке вже втрачене".

Утім, це лишень проекти, нехай навіть якщо вони визнані Європейським Союзом. У реальності ж дитячі майданчики й зелені зони системно знищують забудовники. Iноді навіть на старі цвинтарі рука піднімається. Сміття не вивозять. Звалища сіріють просто неба. За років 10 Київ може перетворитися на суцільний смітник. Таку собі Мекку для бомжів.

Тетяна Тимочко, заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги: "Наше місто переповнене сміттям, в Києві не використовуються сучасні технології роздільного збирання й переробки. Маємо на полігонах грандіозні сміттєзвалища по всьому Києву".

У Києві смердить не тільки від смітників, а й від вихлопів автівок. Їх стає більше щороку. Автодор уже не може дати раду шляхам. На відміну від житла, їх будують повiльніше й не в таких масштабах. Розширяють - стелять і за рік латають. Частину занурять під землю - що давно практикують у Європі, а ще добру сотню метрів - протягнуть по мостах. Але й це навряд чи вирішить проблему пробок.

Василь Присяжнюк, головний архітектор Києва: "Будівництво мосту Подільського має бути завершене. Населення Троєщини має бути забезпечене громадським транспортом. Метро".

Українське метро почалося з Iвана Миколайовича. Герой Соціалістичної праці будував надсекретний тунель на Жуковському острові й першу станцію метрополітену - Хрещатик.

Іван Міщенко, перший метробудівець: "Випала доля копати першою лопатою для метро".

Він пам'ятає, яким було метро в шістдесятих-вісімдесятих роках минулого століття й зовсім не уявляє, яким воно буде в середині ХХІ. На Червоному хуторі в околицях Києва живуть уже не хуторяни, а будівельники. Тут зводять нову станцію метрополітену. За 14 років усього по столиці таких планують відкрити майже півсотні.

Віктор Півненко, метробудівець: "Протяжність ліній складе 55,6 кілометрів. Планується відкрити дві лінії метрополітену - Подільська й Лівобережна".

Незалежно від того, скільки в столиці ще протягнуть кілометрів метрополітену й автодоріг, зведуть свічок і мостів - каштани навряд чи посміють зачепити. Навіть і через десятиліття ці дерева в Києві будуть квітнути так само, як і цієї весни. На решту чекають зміни. Почасти навіть такі, що нині видаються фантастичними. Недаремно ж в українських містах житло нині дорожче, ніж у Франції чи Берліні.