Україна не Росія [ Редагувати ]

Цього тижня Вiктор Андрiйович телефонував Володимиру Володимировичу. Говорили про росiйсько-українськi стосунки. Дружнi. Вiд початку року тижня не минало, аби про цi дружнi стосунки i їхнє поглиблення хтось на верхах не говорив. А все це людям подають ЗМI.

Висвiтлення подiй в Українi росiйськими медiа (це найяскравiше виявилося пiд час Тузли, Помаранчової революцiї i ось газової кризи), м'яко кажучи, провокативне.

I ось суть - у телевiзорi вiйна. Хто її замовляє у Москві, ми не знаємо. Знаємо лише, що українськi медiа, за законом реакцiї, хаотично огризаються. Так у свiдомостi росiян та українцiв вимальовуються сусiднi народи. I мiфи один про одного. Вiталiй Кадченко спостерiгав за результатами цього.

Наочний приклад стратегiчного партнерства України з Росією - столичний експрес "Київ-Москва". Вiн курсує щодня. Але цей потяг вже не такий популярний, як колись, за радянських часiв. Коли пiвнiчна столиця вважалася центральнiшою i головнiшою. З'їздив до Москви - означало: побачив Кремль, пройшовся Червоною площею, привiз дефiцитних сувенiрiв. Сьогоднi везти вже нiчого не потрiбно - все у всiх є. Але все одно столичний експрес - елiтний потяг, його найчастiше приймають на першу колiю: не тому що з Москви, а тому, що хоч i недалекого, але закордону.

Москвич Геннадiй Сухарєв у Києвi вперше. Зустрiчають друзi - теж москвичi. В українськiй столицi вони вже третій день. Уболiвають за дiтей на хокейних змаганнях. Євген теж приїхав пiдтримати сина. Як його тут прийняли, у чужiй країнi? Бо Україна, переконаний, Сухарєв це:

держава з росiйською культурою, зi свого - тiльки шаровари, головна нацiональна гордiсть - кримський пiвостров, де стоїть росiйський Чорноморський флот. Є в цiй країнi i гроші, чи то рублi чи то купони. Годують переважно салом. А в iншому - усе як вдома: автомобiлi рiднi - "Москвич" i "Жигулi", дороги розбитi, будинки радянськi.

Але такий мiф про Україну розвiюється ще на під'їздi до Києва.

Євген Сухарєв, мешканець Москви:

 - Как только подъехал поезд к Киеву - перове, что поразило, - это количество строек, кранов. Это говорит о многом.

Речник української дипломатiї Василь Фiлiпчук як Отче Наш знає: коли мова заходить про стосунки Росiї з Україною, правильна вiдповiдь - стратегiчне партнерство. А ось зобразити цi стосунки - навiть для нього проблема.

Василь Фiлiпчук, речник МЗС України:

 - Я би, напевно, краще заспівав, чи станцював, чи розповiв, з малюванням в мене не склалося. Намалюємо у червоний колiр - це не реклама БЮТ. Поки ось тут станом на сьогоднi має проходити...

- Газова труба чи Чорноморський флот?

 - Напевно, нi - кордон, а газова труба вона, напевно, як стрілка має йти - газ.

Але до Росiї у Фiлiпчука суперечливi любовнi почуття. Те, що з'єднує - водночас i роз'єднує.

Василь Фiлiпчук, речник МЗС України:

 - Коли ми чуємо, вибачте, огиднi, ганебнi заяви речника "Газпрому", який обвинувачує велику європейську 48-мiльйоннну країну у тому, що вона краде газ, - це не може не викликати шкоди. Це не європейський стиль. Це азiатство, варварсто. Дуже рiдко представники росiйських ЗМI звертаються до нас для того, щоб ми висловили нашу точку зору.

Кореспондент телеканалу РТР Євген Попов - той, хто розповiдає своїм спiввiтчизникам про Україну - в об'єктивностi росiйського телебачення не сумнiвається.

Євген Попов, кореспондент росiйського телеканалу РТР:

 - Когда у нас есть позиция оранжевих, всегда позиция бело-голубых. На мой вигляд, процентов на 95 та информация, которая сейчас есть в России, - она, собственно, объективна. Так и есть, я не вижу никакого негатива.

Журналiст, вiдряджений московським керiвництвом до Києва, не пам'ятає, коли б його репортажi з України не обходилися без слiв "помаранчеві" та "бiло-блакитнi". Вiн iз задоволенням уникав би кольорової палiтри, i взагалi про культуру розповiдав. Але росiйський глядач уже звик: Україна - найкращий постачальник веселої полiтичної iнформацiї. Москвича Геннадiя зараз це найменше цiкавить. Ще б пак! На полi рiдна команда програє, ще й "на Українi", якiй допомагає їхнiй росiйський флот.

Євген Сухарєв, мешканець Москви:

 - Черноморский флот в Крыму был, есть и будет, и как бы не старалось украиснкое правительство его убрать - мы так же вас защищаем, наш флот защищает ваши рубежи.

Юрiй Сторожук, член Нацради з питань телебачення та радiомовлення:

 - Те, що ми чуємо на росiйському телебаченні, воно контрастує з реальністю. Занадто контрастує, щоб вiрити їм. Для мене б бiльше проблему складало питання, чи вiрно цi потужнi ЗМI Росiї висвiтлюють ситуацiю в Росiї для росiян.

Полiтолог Станiслав Бєлковський працює три днi в Києвi, чотири в Москвi. В Українi представляється - я росiйський росiянин, i проблем з самоiдентифiкацiю нiколи не мав. На його думку, зараз слов'янство-братерство не поєднує два народи. Стратегiчне партнерство з вуст дипломатiв України та Росiї - не бiльше нiж ритуальнi заклинання.

Станiслав Бєлковський, політолог:

 - Когда две страны смотрят одна на другую, то кажется, что все понятно как дважды два, а в результате получается 7. На фоне газовой войны многие россияне говорили: раз Украина такая независимая - то пусть получет газ по европейской цене, и эти настроение и сейчас доминируют, подкрепляются государственным телевидением, которое работает не на Россию и не на украино-российскую дружбу, а на "Газпром".

Росiйськi телевiзiйники за останнi роки створили новий образ високих стосункiв українцiв з росiянами.

Їм все ще малюють на картi СРСР. Щоправда Україна почала потроху вiддалятися - але вона ще не закордон. Усе стратегiчне партнерство - це газова труба. Окрiм неї, дружба двох народiв - це лише родиннi зв'язки i бiзнес, який, щоправда, необхiдно постiйно контролювати: навiть м'ясо i молоко.

Це давня мрiя москвича Євгена - прогулятися вже iсторичним Майданом. Вiн його бачив кiлька разiв на росiйському телебаченнi. Вiртуальна картинка з реальною рiзниться. Друг Євгена взагалi думав, що революцiя досi не вщухла, i головнi персонажi Майдану за його уявою - шахтарi з помаранчевими касками. Росiяни зiзнаються, що хотiли б знати зi свого телебачення про Україну бiльше.

Євген Сухарєв, мешканець Москви:

 - Одно дело посмотреть по телевидению (опять же говорю, информация поступала очень скудная). А что в реалиях - ну кто лучше расскажет, как человек из Києва?!

Через день уявлення москвичiв про Україну докорiнно еволюцiонувало. Тепер вони переконанi - тут дiйсно немає шароварщини. Крим в їхнiй уявi став усього навсього курортом, а нацiональна гордiсть українцiв - таки столиця. Тут чомусь не годують салом, i п'ють, але менше, нiж в Росії, i переважно пиво. Проблем з росiйською гостi не вiдчули. I живуть українцi, на їхнiй погляд, заможно: у комфортних будинках та їздять на дорогих авто. Але в одному Україна на Росiю дуже схожа. На дорогах беруть хабарi, i доволi великi, навiть за московськими тарифами.

Єдиний i непорушний символ України для Євгена - київський торт. Його у Москвi не забули, навiть перемiстивши дружнiй акцент за україно-росiйський кордон.