Карпати перетворюють на лисі гори [ Редагувати ]

З нафтою в Україні не склалося. Навiть бiльше. За надзвичайної ситуацiї не складеться i з дровами. Карпати вже перетворилися на мiсце, де стирчать однi пеньки. I ось сокира дiйшла до чи не останнього зеленого острiвця. Нацiонального природного парку "Гуцульщина". Як таке сталося? Просто. В гуцульському селi зiбралися голова, секретар та ще кiлька дядьків, i не бiльше, нi менше, а... скасували президентський указ про створення заповiдника.

Вiн мрiяв стати ветеринаром, а став охоронцем нацiонального парку. У нього пiд наглядом - 480 гектарiв лiсу. Ранкова варта розпочинається ще до сходу сонця. У гори йде один - з мобiльним телефоном i рушницею.

Куб смереки - 60 баксiв, дубу -200. Ось лiс i лишився тiльки у нацiональному парку. Довкола Шешор - лисi гори. Тепер взялися i за лiси охоронних угiдь. Для мiсцевих феодалiв укази президента - не писанi. На день незалежностi сiльський голова з кiлькома депутатами указ голови держави про нацiональний парк Гуцульщина вiдмiнили.

Правову оцiнку такому рiшенню мав би дати районний прокурор. Однак цього не зробив, пояснити чому вiдмовився. Селян, яким начебто не потрiбен парк, ми теж не знайшли. Численних скарг та звернень людей, окрiм сiльського голови, нiхто не бачив. Протестувальниками були тi ж депутати та кiлька спiвчувальників.

Тепер контролювати скасування президентського указу буде секретар. Парком має керувати село, а не мiнiстерство екологiї. Досi всi роботи в заповiднiй зонi доводилось погоджувати з Києвом, тепер мiсцева влада почувається тут єдиним господарем.

Найвище начальство над сільським - Михайло Васильович Цьох. Вiн працює не у лiсi, а у кабiнетi. Перед тим, як потрапити у крiсло голови райдержадміністрації, навiть очолював екологiчний рух на Косiвщинi. Стояв бiля витокiв парку, а тепер всiляко iнiцiює його закриття та пiдтримує сiльську владу. Каже, 32 тисячi гектарiв для парку - забагато. Треба щось i держлiсгосповi лишити. I взагалi, його треба було облаштовувати у іншому ,важкодоступному гiрському мiсцi.

Дiд Василь усе життя пропрацював у лiсi. Вiн знає, який виглядає суцiльне вирубування. Цей лiс довкола Шешор вiн насаджував у 70-тi разом iз дружиною.

У парку - унiкальнi трьохсотлiтнi дуби. За словами бiолога Любомира, таких дерев у горах лишилось не так вже й багато. Їх треба зберегти. До того ж, чимало червонокнижних рослин та тварин.

Люди вже писали до президента та в генпрокуратуру. Кажуть, готовi собою боронити парк вiд вирубування. I йдеться тут не лише про любов до природи. На кону їх життя. Повенi на Закарпаттi усi пам'ятають.

Ще два роки ось на цiй горi росла смерека, тепер - пустище. Вирубка лiсу для жителiв косiвського району - єдиний спосiб заробити на тлi тотального безробiття. Вже накинули оком й на деревину парку. Мiсцевi посадовцi потурають лiсорубам, для них указ президента про створення й розширення природоохоронних угiдь - це пусте. Для них головне - земля i лiс.