Шахтарі у Луганській області: Без грошей з-під землі не вийдемо [ Редагувати ]

"Останній форпост" - так називають "Краснопільєвську" шахту на Луганщині. На ній буквально тримається екологія всього Брянсько-Стаханівського регіону. Працюючи, шахта відкачує воду. Варто припинити роботу - і вона підтопить населені пункти в радіусі 50 кілометрів. Чи знали про це 2002-го року, коли "Краснопільєвську" продали приватному власникові? Звичайно ж знали. Але, здавалося, які могли бути проблеми, коли підприємство рентабельне і вугілля вищого сорту?

Утім, проблеми виникли - через аварію насосів у березні минулого року. Відновити видобуток вугілля власникам так і не вдалося. Тому працівникам перестали виплачувати зарплату. У відповідь гірники почали акцію протесту - вони вже майже місяць відмовляються виходити на поверхню, вимагають своїх грошей. До шахти, де фактично живуть страйкарі, спускалася Людмила Островенко.

 - Срывается вот так в случае аварии. Раскрывается.. Видите. Вот он спасатель пошел работать. Вначале нужно выдохнуть туда. Вы вдохнули - заработал мешок. Начала работать автономная система. И всё, начал дышать... Обязательно, если случилось что-то, не дыша наносник одеть и вот так.

Без цього приладу -  в шахту зась. Як кажуть гірники, він - гарантія того, що в разі надзвичайної події у вас в запасі буде ще хвилин 30-40 життя. Зазвичай допомога надходить вчасно. Намагаючись не думати, як далеко рятувальники сьогодні, вирушаємо до копальні.

Після ретельного інструктажу вирушаємо до шахтарів. Вже 2 тижні вони відмовляються підійматися на поверхню. Наразі нашу знімальну групу і їх віддаляють 197 метрів.

2 на 4 метри - от і весь життєвий простір для шахтарів. За 2 тижні переговорили про все. Тому чоловіки здебільшого мовчать. Чекають на новини згори. А ще страйкарі доглядають за насосами. Видобувається вугілля чи ні - воду з шахти необхідно відкачувати цілодобово. З кімнати гірників до насосів - метрів 40. Чоловіки напружено прислухаються до їхньої роботи. Кажуть - ось-ось зупиняться.

Михайло Куцан, шахтар:

 - В резерве насосов нет. Вода поднимается. Никто ни о чем не думает. Ее просто хотят утопить вместе с нашими долгами. И придет сюда к этому колодцу и не будет знать, у кого требовать наши деньги.

Олена Меркулова - єдина жінка, яка має дозвіл працювати під землею. Вона спеціаліст із геодезії. За словами Олени, тут, під ногами - 45 мільйонів тонн вугілля. Але через недбалість керівництва майже все чорне золото вже під водою. Наразі шахтарі намагаються врятувати навіть не себе, а мешканців усього регіону.

Олена Меркулова, головний маркшейдер шахти:

 - Люди качают воду вообще без денег. Поддерживают шахту. Потому что если мы перестанем качать, мы затопим 3 города. Здесь будет болото.

У Брянській міській лікарні на знімальну групу не чекали, але до нашої появи поставилися з розумінням. Кажуть - ви до шахтаря? Так він там. Григорія Носова, який прострайкував під землею 11 діб, доставили сюди з гіпертонічним кризом.

Григорій Носов, шахтар:

 - Недоедание это, нервы, напряженность - это все дает свое. Каждый раз идешь на работу и не знаешь: затопит шахту или не затопит.

Дружина Григорія до свого чоловіка забігає на кілька хвилин. За її словами, не знає, за що хапатися. Чи за Гришою доглядати, чи гроші позичати. Майже рік родина не знає, що таке повноцінне харчування. А тут ще й хвороба на додачу.

Марія Носова:

 - Вы знаете, мне стыдно говорить. Мясо - это для моей семьи праздник. От представьте себе - 10 месяцев ходить на эту шахту и не получать денег. У меня болела голова,  что ему дать на тормозок.

 

  - От так от на коленочках и пошел туда. И потом лег. И вот так вот лежа всю смену. А сзади идет вот так, все это крепим, чтобы нам спокойно здесь лазить. Чтоб ничего на нас не упало.

На свою долю та умови праці ... не жаліється. А ось на директора копальні має зуба. За словами шахтаря, тут, на "Краснопільєвській" видобувають найдорожчу марку вугілля. Від його продажу господар отримує чималі прибутки. А їм розказує, що шахта нерентабельна.

Анатолій Долгодушев, шахтар:

 - Спрашивают: почему он вам не платил зарплату. А почему вы раньше нас не спросили? Все знали. Все - тот же губернатор, тот же прокурор. Все. А когда мы начали звонить в исполком, что ребята не хотят, вплоть до откачки воды - они тогда начали: мы занимаемся. Они свою задницу прикрыли и все. Все знали: не заплатил 3 месяца зарплату - тебе 5 лет есть. А уже 10 месяцев прошло.

Директор шахти Віктор Бойцов на підприємстві не з'являється. Він постійно на лікарняному. Тому замість нього зі страйкарями доводиться спілкуватися заступникові губернатора області. Юрій Ареф'єв нагадує: копальня приватна. Держава лише може привернути до неї увагу правоохоронних органів. Ще у березні минулого року проти Бойцова прокуратура порушила кримінальну справу. А те, що суд її ніяк не розгляне - це питання до суду. Щодо акції протесту - заступник губернатора дії шахтарів не схвалює.

Юрій Ареф'єв, заступник голови Луганської облдержадміністрації:

 - Сегодня опять люди, как бы используя ситуацию, что нужно было поднять на поверхность поврежденнное оборудование, они спустились, подняли компрессор и отказались подниматься. То есть можно было людей не допустить шахту.

Без грошей з-під землі не вийдемо, - кажуть шахтарі. Бо не зможемо дивитися в очі рідним. Дружини гірників - а їх також багато працює на шахті - кажуть: рішення підтримуємо. І навіть готові взяти дітей і разом з ними піти в забій.

 - Какая разница - голодной смертью помирать или в той же шахте утонуть.

На загальних зборах першої зміни співробітники шахти ухвалили текст телеграми президенту та прем'єр-міністру.

Наталія Гавриш, заступник директора шахти:

 - Шахта тонет. Власти бездействуют. Здоровье шахтеров под землей ухудшается. Ставим вас в известность: мы заменим наших мужей и товарищей в акции протеста под землей.

В облдержадміністрації заявляють: дітей та жінок під землю не пустять, навіть, якщо доведеться виставляти спеціальні загони охорони. Підтопленню регіону теж намагатимуться запобігти. І якщо шахтарі з "Краснопільєвської" відмовляться задарма відкачувати воду - до насосів стануть гірники з інших шахт. Щодо вимог колективу вони поки що нездійсненні.

Юрій Ареф'єв, заступник голови Луганської облдержадміністрації:

 - Поймите, не может государство, не может бюджет, не может обладминистрация сегодня найти деньги для того, чтобы заплатить частной компании. Нужно искать более другой путь и мы его нашли - это реприватизация этого предприятия.

15 лютого господарський суд Луганської області таки ухвалив - у товариства з обмеженою відповідальністю шахту відібрати й повернути державі. Про борги й зарплату, звісно, мова не йшла. Тому в найкращому випадку нові менеджери будуть розраховуватися за поточні місяці. І то - якщо шахта запрацює.