Життя по той бік залізничного вокзалу [ Редагувати ]

Наближається курортний сезон. Квитки на потяги, які слідують на курорти України, на найближчий місяць поступово розкуповуються. Пасажиропотік на вокзалах з кожним днем збільшується, з ним збільшується і кількість бажаючих поживитися грошима курортників. "ЧК" розпочинає цикл сюжетів про життя вокзалів та потягів - про їх мешканців, та гостей. Сьогодні в об'єктиві нашої камери корінні мешканці залізничного вокзалу.

- Документы ваши покажите пожалуйста!

- Я на буханку ехал, там где бездомных ловят.
-  А на вокзале. Что вы делаете?
- Та меня мать маленьким выгнала.
- А вы?
-  Та мене дочка из дому выгнала!
- А чо вона вас вигнала?
-  Та не знаю...

Так починається кожен ранок на центральному залізничному вокзалі міста Києва. Наряди транспортної міліції зрання обходять перони та приміщення, аби зачистити територію від соціально небезпечних елементів. Бо саме безпритульні найчастіше стають призвідниками усіляких криміногенних історій. Якщо вже так трапилося, що ви змушені чекати на прибуття потягу, ні в якому разі не зупиняйтесь біля цієї категорії людей - за декілька хвилин ви ризикуєте залишитися без сумки та грошей.

Кожну виявлену особу без певного місця проживання доставляють до чергової частини, де з ними проводять профілактичні бесіди оперативники. Маршрут сюди з вокзалу один - через так звану - стометрівку. Так її назвали бомжі. Адже, коли випускають за ворота, кожен намагається чим найшвидше подолати цю відстань, щоб не дай боже правоохоронці не передумали і не забрали назад. Та от у цього невдахи швидко пробігти не вийшло. Ледь вийшовши за ворота, чоловік присів перепочити саме на стометрівці.

- Не снимай... Зачем вы это снимаете.
- А вы кто такой будете?
- Нормальный друг!
- Откуда вы его знаете?
- Я его знаю оттуда, мы с ним по сто грамм выпивали.
- Когда вы выпивали?
- Час назад.

Нагадаємо, що час зйомок - о пів на шосту ранку. На око визначити стан змореного ранішнім прийомом алкоголю важко. Але видно, що чоловік почуває себе не надто добре - навіть говорити не може. Тому правоохоронці викликають швидку допомогу.

Аж ось з'являється швидка... Вона представляє собою медпрацівника та візок. Усіх, хто не здатний пересуватися на власних двох, у такий спосіб довезуть до медпункту. Так вчинили і цього разу. Втім, перепивший чолов'яга здаватися не збирався.

Медпункт розташований на іншому кінці вокзалу. Тому дорогою зустрічаємо досить багато цікавих поглядів - чи не труп везуть? Як пояснив фельдшер - мертвого кладуть у візок тільки вперед ногами.

- Як вас звати?

- Валера!

- Что случилось Валера?
- Нічого! Менти забрали ***...

За словами лікаря, таких клієнтів на вокзалі безліч. Кожного, кого доставляють в медпункт необхідно обстежити. Раптом десь перелом, або ж із серцем у людини погано, тоді знадобиться вже міська швидка допомога.

- Валера, де ти лежав? Ти помнишь, что с тобою случилось? Валера, шо случилось? Ти десь падав? От тут болить? Руки і ноги цілі?
- Цілі.
- Середній стан. Тиск прекрасний. Задовільний даже можна сказати. Ну приймав вчора алкоголь ну шо ж...

Вдень роботи у правоохоронців меншає. На щастя тепер немає проблем із лохотронщиками, крадіями та бабаєвськими бандитами, які тривалий час не давали жити місцевим бізнесменам та гостям столиці. Отож відверто кримінальних випадків на вокзалі поменшало. Чергові міліціонери чекають на вечір - саме на цей період припадає активність зальотних злодюг та буйних роботяг. Якраз таку особу затримали на привокзальній площі.

Під час огляду речей затриманого при понятих із сумки дістали декілька паспортів, чужі права на керування автомобілем та декілька кредитних карток, які теж чоловікові не належали. Бурна реакція здійнялася одразу ж...

- Это не мое! Снимайте! Шо за ерунда!!!

- Подождите, я вас прошу! Где мне нужно расписаться. Что вы у меня взяли, изъяли вообще, не товарищ прапорщик. Покажите мне, где мне надо расписаться.
- Пожалуйста! что? Расписывайтесь! Три паспорта!
- А почему у меня три паспорта?
- Ну у вас же три паспорта достали из сумки при понятых!
- А где понятые? Кто такой понятой? Вы записуете или нет! Не буду расписываться.

Зустрічаються на вокзалі і привілейовані бомжі - це як правило інваліди на візках, які можуть жебракувати та заробляти гроші на людському співчутті. Ми як раз знайшли саме таких. Та тільки увімкнувши камеру, в одного з них зателефонував мобільний...

Хто ж телефонував, чолов'яга так і не зізнався... Та раптом вокзалом лунає оголошення...

"Доброї ночі. Це черговий... Отримано повідомлення про замінування вокзалу... Вводим в дію план бомба... Проводим евакуацію громадян..."

"В зв'язку з загрозою взриву просимо покинути приміщення вокзалу".

До таких повідомлень правоохоронці звикли. Навіть знають, хто телефонує. Це як правило нетверезий чоловік, який спізнюється на потяг і таким чином хоче відстрочити час відправки. Таких транспортні міліціонери вираховують на раз.

О третій ночі вокзал завмирає, немов чекаючи на вранішній потяг. Люди сплять - хто на вулиці, хто на лавках, хто в залі очікування. Не дрімають лише крадії - але про цю категорію жителів вокзалу, дивіться в нашій наступній програмі.