Все закінчилось "нормально" - засудили на 12 років [ Редагувати ]

СІЗО, суди, етапи, тюремні поняття якось раптово вдерлися у життя молодої і симпатичної дівчини. Вона поплатилася за кохання і бандитську романтику, такий собі український варіант історії Боні і Клайда. Про життя по той бік, - життя за ґратами, розповідала знімальній групі ЧК Юлія Москалевська, засуджена за вбивства та розбійні напади на 12 років позбавлення волі.

Юлі Москалевській - усього 26 років. У 2002 році вона була засуджена Запорізьким апеляційним судом за п'ятьма статтями Кримінального кодексу -  за  три зумисних убивства, пограбування та розбійні напади, які були скоєні у складі так званого Марінського організованого злочинного угруповання. Юлія була повноправним членом справжньої банди - так вирішило слідство, постановив суд, і, врешті-решт, - так розповів прокурору її коханий хлопець Олександр, який був лідером бригади. Тільки тепер Юля розуміє, що саме він привів її на ешафот.

- А сделать я ничего не могла, А что? Я его любила. Так просто тоже не уйдешь, правильно? Был один момент, я хотела уйти, бросить, но не смогла.

Юля їздила з бандою майже на кожну справу. Сідаючи за кермо автівки, напевне, таки розуміла куди везе Сашу та компанію. Але натиснути на гальма - не захотіла.

- Он мне звонит и говорит:  "Юля, хочешь поехать с нами?" Я говорю, конечно. Вот мы берем и едем. Вот пример, в Запорожье. Мы приезжаем. Он с Геной выходит и говорит, покатайся, мы перезвоним. Он перезванивает, и говорит: Юля, едь домой. Я говорю, Саша, а ты как? А мы сами доедем. И все, я уехала. Вот таким образом я была на этих местах преступлений. Я и плакала, и ссорились, и скандалили, в милицию -  тоже не пойдешь. Я бы не пошла... Я и не побежала...

Та згодом міліція сама з'явилася на порозі Юліного будинку. Але дівчини там  уже не було. Коли затримали Олександра, вона кинулася навтьоки. Удома пояснити нічого не встигла.

- Мама, мне надо срочно уехать.
- Доця, что случилось?
- Мама, потом я тебе все расскажу.

Як справжня рецидивістка, Москалевська переховувалася у друзів та знайомих. Невдовзі опинилася в Криму, де і сподівалася пересидіти слідство.

Переживала в первую очередь за него. За себя не переживала, потому что я не думала, что так все получится.

Юлі вдалося відстрочити початок нового життя лише на два місяці. Одного ранку за нею таки приїхала опергрупа. Того ж дня вона опинилася у райвідділі, а наступного - в СІЗО. Там її і знайшла мама. Вона вже знала, за що шукали дочку.

- Мама меня спросила, ты участвовала в этом? Я сказала нет...

Слідство у справі Марінської бригади тривало рік. Юля була впевнена, що все владнається і її виправдають, але коли слідчий дав прочитати їй свідчення коханого, вона вже не сподівалася вийти із  СІЗО без строку. Саша зрадив.

- Там было сказано, что я все знала. Что они посвящали меня во все свои планы, что он мне за эти эпизоды платил деньги. Вот это все я прочитала. А роль у меня была - роль водителя. Я у него потом спрашивала, говорю, Саша я читала показания, он говорит, Юлька, не переживай, все будет нормально. Зато на приговоре, когда у нас вынесли все срока, он повернулся и сказал - я же говорил, что все будет нормально.

Юля і досі не може зрозуміти ті слова. Що означало те "нормально"? 12 років позбавлення волі, до яких засудили? А може Сашко порівняв її вирок - зі своїм - адже він дістав довічне ув'язнення? Пройшло вже п'ять років, а Москалевська так і не знайшла відповіді на ці запитання. Натомість, тепер знає кому більше ніколи не довірятиме.

- Особенно мужчинам. Вот пример с подругами. Я в них не разочаровалась ни на грамм. Пока у них не было своих детей, они приезжали на свидания, поддерживали. А с мужчинами дела обстоят по-другому. Взять вот женскую зону и мужскую. Под мужской толпы женщин стоят. Да? Приезжают, ждут, любят. Заботятся. А под женской видели хоть одного? Нету.

В Уманській жіночій виправній колонії Юля відкрила в собі приховані бурхливим життям таланти. На зоні навчилася добре шити, вміє танцювати і дуже любить співати. На кожному святковому концерті, разом із подружкою Яною, яка засуджена за зберігання наркотиків, виступають для тюремного колективу. Сьогодні дівчата готують дві пісні до Дня Незалежності - українську народну "Горіла сосна" та щось із репертуару російської естради. 

- На небо часто смотрю, здесь очень красивое небо, низкое, закат очень красивый. Вообще когда мы вошли в зону, с этапа когда приехали,  мне так много пространства показалось, ужас. После 4 лет в камере СИЗО, и выйти в зону. А сейчас мало кажется.

Як і кожна жінка, Юля мріє про власну родину. Але в цій сім'ї місця чоловікові не буде - тільки дітям та мамі.

- Троих хочу детей. Хочу двоих мальчиков и одну девочку. Четверых много, двоих как-то так. Ну вот так хочу троих.

На амністію засуджена Москалевська не сподівається, адже в особовій справі - занадто тяжкі статті. Є лише надія на умовно-дострокове звільнення. Хоча знову ж таки, - букет із  убивств, грабунків та розбійних нападів -  надасть цей шанс лишень після 8 років "відсидки". Юлі до УДЗ залишилося вже три. Втім, дні вона не рахує і числа у календарику не закреслює. 

- Просто дни считать? Нет. Еще далеко дни считать до конца срока. Чем их больше считаешь, тем они длиннее идут.