Некнижкове життя [ Редагувати ]
У світі одночасно тривають десятки війн і локальних бойових конфліктів. Але цього тижня згадували переважно лише одну. 63-тя річниця перемоги над фашистськими загарбниками у Великій Вітчизняній.
Підпільна організація - "Молода гвардія". Роман Олександра Фадеєва перетворив молодих підпільників на ідолів, які тільки думали що про подвиги в ім'я Сталіна. Організація "Молода гвардія" з'явилася в Краснодоні під час Великої Вітчизняної війни - юнаки боролися з німецькими окупантами. Наймолодшому підпільнику було 14 років, найстаршому - 21. Більшість із них трагічно загинула.
Спочатку Фадеєв написав статтю про молодогвардійців, а потім йому замовили роман. Він ніколи не приховував, що дещо прикрасив події у книжці. Але радянській пропаганді сподобалася версія Фадеєва - її взяли за правду. Зняли фільм. Наприклад, у стрічці роль Уляни Громової грає молода пишна Нонна Мордюкова. У дійсності ж Уля була худенькою дівчиною і читала Шекспіра. Якими насправді були молодогвардійці? Таємниці відкриє Наталя Ковальова.
Піонери зубрили біографії молодогвардійців саме за романом Фадеєва. Інших джерел інформації про їхнє життя ніби й не існувало. Наприклад, про щоденники молодих підпільників знали навіть не всі вчителі.
"Почему меня считают неисправимым? Бывало, до позднего вечера ходил по клубам, где и научился хулиганить. Часто бросал камни в окна клуба, когда нас не пускали в кино"…
Ця реальна газетна стаття Сергія Тюленіна "Почему меня считают неисправимым". Молодогвардієць Тюленін ніколи не був відмінником.
Сергій Тюленін співає блатні пісні. Його друзі-молодогвардійці танцюють під сучасну музику і говорять українською - нічні жахіття радянської вчительки.
Це вистава про Молоду гвардію на сучасний манІр. У луганському театрі стару історію намагалися адаптувати під нового глядача.
Актриса Наталя Cтародубцева виконує роль Люби Шевцової. Вона не читала роману "Молода гвардія" Фадеєва. Але бачила справжній лист дівчини до матері - його Люба написала в камері перед стратою.
"Мамочка, я не знаю, как вас попросить, что б ві меня простили, за то что я вас не слушала, но сейчас поздно. Мамочка, прости за все. Может я вижу тебя в последний раз. На том свете увижу папу".
На вході до камери, де тримали Шевцову та інших молодогвардійців, цитата з Данте німецькою: "Надії збавтесь, як сюди ступили". На стінах залишилися видряпані написи.
Наталя Стародубцева, виконавиця ролі Люби Шевцової у виставі "Це було в Краснодоні":
"Мне кажется, что ей было очень страшно. Она понимала, что это конец...".
Такою безстрашною перед розстрілом Люба була тільки в романі Фадеєва.
У нее мамой были конфликтные отношения. для мамы не было объяснение того, что она флиртует с немцем ради того, что б выудить у него какую-то информацию для своей подпольной организации.
Після розстрілу в комсомолки Люби знайшли зашиту в одяг ладанку, а також те, чого радянська дівчина в принципі читати і не мала би. Молитву "Отче наш" мама Шевцової передала їй на клаптику паперу, який Люба зберегла. Ладанка, футбольний м'яч, скринька для прикрас - всі ці особисті речі молодогвардійців на світ виніс директор музею Анатолій Нікітенко.
Анатолій Нікітенко, директор музею "Молодої гвардії" (Краснодон):
"Поэтому мы несколько решили, когда создавали эту композицию, приземлить этих юношей и девушек. Рассказать о них просто как о самых обыкновенных мальчишках и девчонках, с их плюсами и минусами, с их двойками и пятерками".
У 90-ті молода гвардія стала обростати неймовірними чутками. Найбільше перепало Олегу Кошовому.
На похороні Олени Кошової хтось почув фразу - "Мамо, дякую вам за все". Дехто у цій людині впізнав Олега, який вже подорослішав. Після того і почали ширитися чутки, що Кошовий не загинув і живе закордонном.
Насправді на похорон прийшов актор Володимир Іванов, який виконав роль Олега у художньому фільмі.
Він дійсно був схожий на Кошового. Навіть Олена Миколаївна після фільму стала називати актора "сином". Він часто гостював у неї, позичав гроші й називав мамою. У ті ж самі 90-ті стали говорити і про стосунки Олени Кошової та Олександра Фадеєва. Письменник жив у неї, коли збирав інформацію про молодогвардійців.
Анатолій Нікітенко, директор музею "Молодої гвардії" (Краснодон):
"Могло же быть такое, что он влюбился в Кошевую и поэтому, решил ее сына выделить? Трудно мне ответить. Вполне вероятно, что могло быть. Писатель это тоже живой человек".
Кошова прийняла літературну правду про сина. Матеры інших молодогвардійців вважали, що у романі Олега несправедливо вирізнили з-поміж інших. Жінки не з'являлися на урочистостях, на яких була присутня Олена Кошова - і це підтверджує кінохроніка".
На 9 Травня до музею в Краснодоні й нині за традицією приходять родичі молодогвардійців. 23-річна Ольга прийшла покласти квіти на могилу свого двоюрідного дідуся Анатолія Попова. Для неї 19-річний Анатолій не є героєм радянського роману.
Ольга Ізваріна, родичка молодогвардійця Анатолія Попова:
"Просто молодой человек, которым я конечно горжусь, что он мой родственник".
У цій братській могилі поховані і Ліда Андросова та Микола Сумський. Їхня історія - найліричніша в Молодій гвардії.
"Коля целовал меня в губы, щеки, шею везде, где только было можно, я его тоже целовала…".
У радянському романі "Молода гвардія" для любовної історії місця не знайшлося. Цих закоханих разом скинули у шурф шахти. Коли піднімали тіла, всі ахнули - Ліда і Микола лежали, міцно обійнявшись. На них були медальйони із фотографіями одне одного.
Більше ніж за 60 років у цій камері, що в Ровеньках на Луганщині, кардинально змінилася лише ця табличка - у радянській кінохроніці на ній написано "комісар молодої гвардії". Тепер слово "комісар" замінили на "член штабу". Директор музею молодої гвардії вважає, з'ясовувати, хто з молодих підпільників був мужнішим чи сильнішим, не потрібно. Усі вони герої.
