Смертельно хвора українка знайшла нову родину для своїх дітей [ Редагувати ]

У лютому ми в одному зі своїх матеріалів розповідали про українку, яка шукала прийомну сім'ю для власних дітей. Жінка мешкала у Польщі - у неї виявили рак третьої стадії. В останні місяці свого життя вона не боролася з хворобою, а намагалася знайти нову родину для чотирьох рідних дітей.

Ця історія так сколихнула Польщу, що допомагати Світлані Яковлєвій взялася вся країна, включно з президентом. Ця мужня жінка не змогла здолати хвороби, чуда не сталося. Але вона встигла знайти нову сім'ю для Пауліни, Крістіана, Адріана і Патрісії.

Наша знімальна група поїхала до Польщі, аби дізнатись, як живеться дітлахам нині. Матеріал Лариси Задорожної:

Вона боролася за життя до останку. Намагалася не показувати, що сили її покидають, що рак з'їдає тіло і завдає нестерпного болю.

- Я хочу даже этот месяц, который мне дан для жизни, чтоб его просто нормально прожить, не плакать, как я говорю, не умирать еще заживо.

Без сліз і розпачу. Бо поруч - діти. Знесилена Світлана Яковлєва не зупинялася - шукала батьків для своїх дівчат і хлопців. Вони народилися в Польщі, проте вважалися громадянами України. Батько визнав лише одну дитину. Місяць тому Світлана померла. Але їй таки вдалося знайти нових батьків - одних для всіх чотирьох.

Лариса Задорожна, кореспондент:

- Раніше родина Яковлєвих мешкала в передмісті Варшави. Тепер діти перебралися у село. Їх взяло до себе подружжя Лоренсів, яке живе за 400 кілометрів від столиці, на самому кордоні із Чехією. Діти вчаться доглядати коней і ходять у гори. І, найголовніше, пробують говорити "мама" й "тато".

Чотирирічному Адріану нове життя до вподоби. Біля коней - з ранку до ночі. І хай відро завбільшки з нього самого, але йому так усе подобається!

Йому пояснили, що мама на небі - дивиться й посміхається. Дитина вірить. Як і Патрісія. А ось старші - Крістіан і Пауліна - все розуміють.

Катажина Лоренс, прийомна мати:

- Пауліна - замкнена дівчинка, все тримає у собі. Але поволі починає відкриватися. Крістіан до всіх горнеться, особливо до Петера. Я ніби складаю конкуренцію їхній мамі, яку треба замінити. А ось батько - для них новина. Патрісія ще мала. А Адріан - то справжня дзиґа! Намагаємося пояснити дітям, що можна, а що ні.

Катажина і Петер займаються гіпотерапією. Лікують людей із хворобами нервової системи за допомогою коней. Мають власний міні-готель. Хазяїн працює на ще одній роботі - будує мости. Зараз він у відрядженні. Подружжя не могло мати власних дітей. А зараз у них аж четверо малюків.

Прийняти дітей зголосилися 70 сімей. Про родину Яковлєвих писали всі польські медіа. Були охочі навіть із Чехії, Німеччини та Сполучених Штатів. Аліна робила вибір разом із мамою. Вона - п'ята дитина Світлани,  найстарша. Ще маленькою залишилася в Україні, у Сумах. Тепер переїхала до Польщі.

Аліна Джура, дочка Світлани Яковлєвої:

- Люди звонили, спрашивали, а сколько будут платить за детей. А какая помощь будет от государства. И там было видно, что там важны не дети, а деньги.

Всього обрали вісім подружжів. Вони мусили пройти купу психологічних тестів, закінчити спеціальні курси.

Аліна Джура, дочка Світлани Яковлєвої:

- Мы с мамой говорили, размышляли, какой будет семья, каких она хотела бы видеть людей в роли родителей. Первые, когда увидели, они нам очень понравились. Как только вошли домой, сразу дети побежали к ним. Патрисия и Адриан не ко всем пойдут. А тут сразу пошли. Начали играть мячом в игры. Мы с мамой сидим и друг на друга смотрим. Нельзя подобрать идеальную половинку. Но эта та половинка, которая подходит.

Лоренси до себе в село перевезли не лише дітей. Їхню матір - Світлану - поховали на місцевому цвинтарі, аби діти пам'ятали про неї. Пані Беата - подруга Світлани. Каже: вона померла зі спокійною душею.

Беата Хойнацька, подруга Світлани Яковлєвої, голова благодійного фонду "Проксенос":

- Вона говорила: це родина, яку я шукала. Світлана померла у цілковитому спокої. Її вже не мучив той страшний кашель, який так лякав дітей. Коли жінку відспівували в церкві, здавалося, вона посміхається. Світлана дуже тішилася, що знайшлися люди, які допоможуть її дітям.

Попереду - десятки юридичних нюансів. Усиновлення - лише через суд. Окрім того, польському міністерству юстиції доведеться домовлятися з українським. Адже Яковлєви - діти одразу двох країн.

Юрій Токар, керівник консульського відділу посольства України у Польщі:

- Фактично діти - громадяни і України, і Польщі. тому що в законодавстві всі діти, один з батьків яких є українцем, набувають статус українця. Громадянство Польщі дав їм президент Польщі. Тривають процедури щодо усиновлення дітей. Ми будемо сприяти, щоб усиновлення відбулося і по законам України.

Поки дипломати розбираються з буквою закону, діти вчать інші букви. Їм треба готуватися до школи і дитсадка. А ще розбирати речі. Та опановувати нову науку. Найскладнішу - подолати психологічний бар'єр і назвати Катажину мамою.

Катажина Лоренс, прийомна мати:

- Пауліна тільки пише. Купила на річницю нашого з Петером весілля листівку, не витримала, вже подарувала. А промовити слово "мама" жоден із них поки не наважився. Десь над ранок до моєї спальні приходить Патрісія, потім Адріан і Пауліна. Так учотирьох на одному ліжку й досипаємо.

На асфальті біля будинку немає вільного місця. Крейдою пишуть навіть на стайні. Нова мама все дозволяє. Ось про Аліну, ось про те, що їм подобається. Така собі символічна історія Яковлєвих. Незабаром вони стануть родиною Лоренсів. Історія, яку розуміють лише вони. Діти з колосальним дорослим досвідом.

Лариса Задорожна, Світлана Трунова, Ігор Антонюк, "Подробиці тижня", телеканал "Інтер, з Польщі