Корея. 50 років миру - і знову війна? [ Редагувати ]

Ностальгiя за втраченим останнiм часом стала чимось на зразок нацiонального спорту. Однак не варто вiдриватися вiд реальностi. Всім неодноразово доводилося чути схлипування деяких полiтикiв, мовляв даремно незалежна Україна вiдмовилася вiд атомної зброї. I кожного разу хочеться задати запитання - невже цi люди щиро бажають власнiй країнi долi КНДР. Держави, яка iзольована вiд свiту i сьогоднi балансує на межi нової вiйни. Нової - бо мир на Корейському пiвостровi запанував лише пiвстолiття тому. Угоду про тимчасове припинення вогню пiдписано саме 27 липня 53-го. Iронiя долi - вiйна у Кореї була першим локальним конфлiктом атомної доби. I саме ядерна зброя може стати приводом для нової вiйни.

Вiйну вже оголошено. Поки - на словах. Пхеньян, у вiдповiдь на американську пропаганду, почав власну психологiчну вiйну. Досi свої психологiчнi удари корейцi з пiвночi зводили до демонстрацiї рiшучостi цiлого народу дати вiдсiч агресiї. За прикладами далеко ходити годi - Корейська вiйна. У США її часто називають "забутою", адже вона не була блискавичною й переможною, як в Iраку. Але ту вiйну санкцiонувала ООН, i вона була вiдповiддю на агресiю з боку Пiвнiчної Кореї. Жертвами стали 2 мiльйони осiб, iз них 37 тисяч - американцi.

Леонард Мейнард, ветеран корейської вiйни: "Менi досить боляче, коли я згадую ту вiйну. Я лише виконував свою роботу i вижив, i це мабуть головне".

Леонардовi Мейнарду Корея досi асоцiюється з чудовими краєвидами, якi, проте, всiяно трупами. Минулої п'ятниці Джордж Буш пом'янув те бойовище без зайвого розголосу, бiля монумента у Вашингтонi - єдиного у США, присвяченого Корейськiй вiйнi. Ставлення до тiєї "миротворчої мiсiї" змiнилося кiлька рокiв тому, коли на свiт iз нутрощiв пентагона з'явилися таємнi документи, що свiдчили про причетнiсть американських вiйськ до масових розстрiлiв мирних корейцiв.

Тепер Пхеньян домагається вiд США публiчних перепросин та суду над вiйськовими злочинцями. Спроби об'єднати корейський народ, якi iнiцiював Сеул, нiчого не дали. Хоча й були зворушливi зустрiчi родичiв, що не бачилися 50 рокiв i об'єднання залiзничної колiї Пiвночi та Пiвдня, якою, на жаль, ще не пройшов жоден потяг. У Сеулi щораз бiльше гору беруть тi, хто, як i колись, вважає КНДР за головного ворога.

Генерал Бон Кеон, ветеран корейської вiйни: "Вiйна досi не завершилася. Її лише вiдклали, але кiнець її так i не настав. Пiвнiчна Корея нарощує ядерний арсенал i виношує войовничi замiри. Уряди в Сеулi й Вашингтонi виявилися нездатними до дiй. Тож я, як ветеран, неабияк розчарований".

Атомна бомба уряду Кiм Чен Iра виявилася досить вагомим аргументом, щоб вимагати вiд США гарантiй про ненапад. Проте Вашингтон обумовлює такий крок вiдмовою пiвнiчних корейцiв вiд планiв заволодiти такою зброєю. I все ж Пхеньян вочевидь не має намiру цього робити, i вже запланував 9 вересня офiцiйно оголосити про фактичне набуття КНДР статусу ядерної держави i можливо провести перше випробування ядерного пристрою.

Дехто вважає, що пiвнiчнi корейцi блефують, а насправдi не мають зброї масового ураження. Проте напевно нiхто нiчого сказати не може. Та у звинувачення Вашингтона, пiсля невдалих спроб знайти заборонену зброю Саддама, навряд чи повiрять. Хоча, нi в кого немає сумнiву, що Пiвнiчна Корея має бiльше можливостей загрожувати США, нiж колись Iрак.

Через це у Вашингтонi нервуються i декому вже вривається терпець. Не виключено, що саме Пiвнiчна Корея може таки стати черговою за Афганiстаном та Iраком державою, де Сполученi Штати мусять навести лад. Так, колишнiй мiнiстр оборони США Вiльям Перрi вважає, що Буш згаяв час, коли конфлiкту можна було уникнути. Вiйна, за його прогнозами, почнеться вже цього року.

А теперiшнiй шеф Пентагона Доналд Рамсфелд уже доручив своїм пiдлеглим розробити план вторгнення на пiвнiч Корейського пiвострова. Один iз варiантiв передбачає значне посилення вiйськового тиску на Пхеньян, зокрема збiльшенням розвiдувальних польотiв уздовж кордонiв КНДР, проведенням вiйськових навчань у регiонi. А ще один варiант не вiдкидає прямої провокацiї, аби примусити Корею вiдповiсти на неї збройно.

Та поки жодного з варiантiв не подано на розгляд керiвництву країни. I все ж уже триває значне посилення американської вiйськової присутностi в регiонi. На додачу до наявних 37 тисяч воякiв уже до кiнця лiта в район демаркацiйної лiнiї передислокують нову ударну групу, яку формують у США. Росiя, беручи до уваги загрозу конфлiкту, вже перевiряє на Далекому Сходi готовнiсть своїх пiдроздiлiв цивiльної оборони та вiйськ.

Свiтове спiвтовариство робить нинi надзвичайно мало, аби уникнути найгiршого сценарiю. Тiльки Китай не полишає зусиль органiзувати прямi переговори мiж США та КНДР. Хоча тепер мало хто вiрить, що слова примусять замовкнути гармати.