Терористи обстрілюють автобуси з дітьми, яких евакуюють з Донбасу (відео) [ Редагувати ]

Дорога життя, або як говорять чиновники - гуманітарний коридор. Розмов навколо нього багато, але часто шлях видається надто тернистим. Напередодні на Харківщину приїхали близько сотні біженців із Луганщини.

Волонтери, які десятками вивозять людей із Донбасу, стверджують - навіть автобуси з написом "діти" обстрілюють. Розповідь тих, хто бачив війну і втік від смерті - далі.

Юрко:

- Мы там стояли, а они берут и стреляют автоматами!

Артур:

- Когда мы ехали в автобусе, мы увидели танк - он стреляет в людей!

Вустами дитини говорить істина. Втім Юрко з Артуром вже й не діти. Хоч і грають у м'яча на мирній Харківщині, а розмови повертаються до воєнної Луганщини - вкотре згадують, як вибиралися звідти. В один голос кажуть - не боялися, а потайки - плачуть.

- Чего ты? Ты же говорил, что ты не боишься! Чего ты плачешь?

- А вы знаете, когда мы выходили из автобуса мы еще видели, как там еще стреляли.

- И еще дома были разрушены - все черные и оттуда стреляли!

- Ты из-за этого плачешь?

До Чугуєва, дітей разом із батьками та ще сотнею біженців волонтери привезли напередодні ввечері. Їхали довго. Дорогою, коли почали стріляти, довелося ховатися в кюветі.

Юля, біженка з Луганської області:

- Стреляли, аж маршрутка дергалась! Газель дергалась очень, все чуть ли падали.

Людмила, біженка з Луганської області:

- Несколько раз поднимали голову. Быстрей по машинам! Была команда, но все равно опять начался обстрел и мы опять залегли в кювете - молились и плакали и можно сказать визжали от ужаса.

Щодня активісти привозять на Харківщину десятки тих, хто втікає від смерті на Донбасі. Волонтери вже як справжні військові переговорники - доводиться домовлятися і з терористами, і з українськими солдатами на блокпостах.

Аби вберегтися від куль, треба щоб пропускали швидко. Хоча старенькі автобуси іноді такої напруги і не витримують. Тим паче - зараз війна без правил. Коли починаються обстріли, не допомагає і напис на машині - "Діти".

Наталя Поважна, волонтер:

- Есть водители, есть люди, которые могут сопровождать, мы прошли курсы, чтобы оказывать первую медицинскую помощь ,у нас все с собой есть -вода, аптечка, то ,что необходимо - телефоны - все у нас есть - у нас нету транспорта!

Ця дорога життя не безплатна. Волонтери кажуть - зверталися до багатьох, але підтримки не знайшли. Хоча обіцянки про гуманітарний коридор чують ледь не щодня. Тож вивозять біженців - власним коштом і за покликанням серця.

У Чугуєві люди поселили у колишній школі туризму та спорту. Трохи тісно, але безпечно та й їхати їм більше - нікуди.

Борис Іванов, Лідія Калініна, Олександр Яновський, телеканал "Інтер", Харків.