Молода мама [ Редагувати ]
Сiло Блидча Iванкiвського району. У Київськiй областi та й в Українi таких чимало. Однак, попри все, вiдрiзняє його вiд iнших те, що тут розташованi будинки людей, чиї iмена добре вiдомi не тiльки в нашiй країнi. Вони - працiвники кiно й телебачення - одними з перших приїхали в Чорнобиль, щоб показати й розповiсти свiтовi правду про страшну трагедiю. Людей цих стає дедалi менше, на змiну приходять їхнi учнi...
Серед примiтних жителiв села мало звертає на себе увагу проста дiвчинка-сирота. Вона теж мешкає в Блидчi. Селяни й гостi їй допомагають - хто чим може. Живе вона у своїх родичiв. Але не одна, а зi своєю дитиною...
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Ну, як, самій бути сильно важко".
Оксанi було 13, коли вона познайомилася з хлопцем, що недавно повернувся з армiї. Про якi життєвi клопоти можна було говорити, коли першi почуття дiвчинки-пiдлiтка, якi вона про себе називала коханням, охопили все її єство: Зараз про тi почуття вона намагається не згадувати.
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Познайомилася з ним... От так... Не хочу згадувати..."
Лариса Кириленко, фахiвець Вiддiлу освiти Iванкiвського району: "Тут є ряд причин, i доля. Це може бути з неблагополучної родини, де батьки не стежили за дiтьми. Комусь хочеться ранню родину мати, раннiй шлюб".
Рання вагiтнiсть може мати серйознi наслiдки для здоров'я молодої матерi. Вона може навiть призводити до переломiв через значну втрату мiцностi кiсток. Стан кожної третьої дiвчини, що завагiтнiла у вiцi 13-18 рокiв, свiдчить про початок їх суттєвого руйнування. У пiдлiткiв мало можливостей нарощувати кiсткову масу, а збiльшення потреби пiд час вагiтностi означає, що мiж матiр'ю i плодом виникає конкуренцiя за кальцiй. (Автор дослiдження, учений з Унiверситету Джонса Хопкiнза, Кiмберлi О'Брайан)
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Я його не бачила. Хоч i бачила, але не говорила".
Батько-невдаха не захотiв стати офiцiйним вихователем дитини. Родичi Оксани на цьому й не наполягали. Але перш, нiж маля з'явилося в їхньому будинку, ця дiвчина-мати змусила - саме змусила - навколишнiх повiрити в те, що її дитина не залишиться в пологовому будинку, що її не будуть виховувати в Будинку малюкiв, а потiм - i в дитячому будинку. Тому, доводячи спроможнiсть бути матiр'ю, їй довелося учитися багато чому...
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Нянчити, виховувати... - У тебе батьки, вони були готовi допомогти? - У мене тiтка з бабою. Допомагають... - Якби не вони, те що було б? - Не знаю..."
Лариса Кириленко, фахiвець Вiддiлу освiти Iванкiвського району: "Я б не сказала, що вони хочуть дитину родити, а створити свою родину".
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "До народження малого я не знала, що буду робити i як. А пiсля - важко було, але навчилася, звикла".
На Землi бiльш 1 мільярда людей у вiцi вiд 10 до 19 рокiв. Це перiод бурхливих фiзiологiчних i психологiчних змiн в органiзмi. Погiршення соцiально-економiчних умов у бiльшостi родин, пропаганда порнографiї i насильства сприяють росту сексуальної активностi молодi, i, як наслiдок, росту числа випадкових вагiтностей. У пiдлiткiв частота штучних абортiв складає близько 70%, пологiв - 17%, мимовольних викиднiв - 14-15%. Серед мотивiв переривання вагiтностi у пiдлiткiв перше мiсце займає небажання мати позашлюбної дитини, друге - незавершенiсть освiти, третє - матерiальнi труднощi.
Друзi ставляться до неї, як i ранiше. I все ж-таки нiкому з них вона не розповiдає, як важко iнодi буває: дiвчина, якiй ледь минуло 16, котра, як i всi її однолiтки, хоче отримати вiд життя все, i маленький синочок, якому незабаром рiк. За ним треба доглядати. Його треба виховувати. Це не дитячi турботи. Тому життя Оксани - поєднання двох, на перший погляд, протилежностей - це життя дiвчинки-пiдлiтка i жiнки-матерi...
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Особливо, якщо немає кому допомогти, то важко бути молодою мамою".
Лариса Кириленко, фахiвець Вiддiлу освiти Iванкiвського району: "Тут можна говорити подвiйно. Як мати, я б не бажала своїй дитинi раннього шлюбу, раннiх пологiв. А якщо вже i це случилося, то що?.. Якщо родина живе у статку, там гарнi вiдношення, то якщо дитина родить дитину, я вважаю, що можна виростити гарну людину".
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Усе так вистачає, але якби була жива мама, то було б набагато краще".
За даними ВОЗ, у захiдних країнах перший сексуальний досвiд припадає в середньому на 17-18 рокiв. Юнi українцi починають статеве життя в 15-15,5 рокiв. П'ята частина респондентiв перший досвід вагітності отримала, не перебуваючи у шлюбi. У вiцi 18 рокiв кiлькiсть статевих партнерiв складає в середньому вiд 4 до 7. Майже 40% дiвчат уже перервали свою першу вагiтнiсть, чотири вiдсотки було прооперовано з приводу позаматкової вагiтностi, бiльшiсть знаходиться на облiку в гiнеколога через хронiчнi запальнi захворювання. Однак, якби вагiтнiсть настала у шлюбi, її б зберегли всi респондентки.
Вона народила дитину. Цей вчинок - не вбити життя, що народжується в собi - за звичайними, Загальнолюдськими мiрками, заслуговує на величезну повагу... Оксанi пощастило. Саме пощастило, тому що сама вона, до того ж сирота, навряд чи змогла б подолати труднощi, якi спiткали її. Поталанило двiчi. Ще й тому, що родичi, якi взяли на себе левову частку турбот про виховання дитини, спочатку наполягали на тому, щоб цю дитину мати залишила в пологовому будинку.
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Сказала, що буду дитя родити... - Ти сама собi сказала? - Так".
Лариса Кириленко, фахiвець Вiддiлу освiти Iванкiвського району: "Якщо дитина рано народжує дитину, вона не знає, як поводитися. Її ще саму треба учити життю, тому я навiть i не знаю - важко сказати. - А якщо вже случилося, то?.. - Якщо вже случилося, те треба до цього вiдноситися по-людськи. Правильно?"
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Не думала я, що, як, не вiдмовлялася вiд нього".
У вагiтних 15-16 рокiв, якi знаходяться у шлюбi, вiдзначають тривогу, невпевненiсть в успiшностi виконання материнської ролi, орiєнтацiю на необхiднiсть допомоги старших, причому свої дiї вони розглядають скорiше як допомогу бiльш досвiдченим родичкам у доглядi за дитиною. /Фiлiппова Г. Г. "Психологiчнi особливостi ранньої вагiтностi i їхнiй вплив на розвиток репродуктивного поводження"/
У неї зараз немає хлопця. А от друзi - є. Оксана ще не вiдiйшла вiд шоку, який недавно мала. Вона говорить, що їй треба небагато часу, щоб позабути минуле. Мрiє виростити сина, а потiм, каже, буде видно.
Оксана Коваленко, 16-літня мати: "Покамiсть не знаю... - Ти зустрiчаєшся з кимось зараз? - Нi. - Ти вiриш, що знайдеться така людина, що... - Вiрю"
Її родичi радi тому, що в їхнiй родинi тепер нова людина. Так, зараз, коли дитина з'явилася на свiт, вона стала бажаною. А ранiше, коли майбутня мама знаходилася в пологовому будинку, дорослi, як могли, умовляли Оксану не забирати звiдти малятко.
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Жалiємо сильно його, тому що вiн маленький i притягає. Це спокон вiку. Жалiємо сильно. Жалiємо".
Надiя Коваленко - рiдна тiтка Оксани. Вона прожила нелегке життя i, напевно, має право робити свої власнi висновки.
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Так вийшло, що вона зустрiчалася з хлопцем, вiн старше її був. I так вийшло, що вона завагiтнiла. Ми проти були. Я, наприклад, хотiла, щоб ця дитина не з'являлася на свiт. Нiхто не хотiв. Ну, що вона буде одна родити - без мами... Вона вирiшила народжувати. Поїхала в Київ, вродила його. А потiм я дзвоню i говорю: Оксана, ти не перша, залиши його там. Навiщо вiн нам i тобi?.. Ми його не бачили, жалостi немає нiякої... А вона його не залишила, привезла додому. Ну що ж, треба дивитися. А тепер молю Бога, спасибi, що вона родила його. I мама моя, їй зараз 80 рокiв, теж душi не чає. Ми усiх показуємо як до нього треба звертатися, тому що вона - ще сама дитя - погуляти, побiгати хоче..."
Тiтка iнодi вiдпускає Оксану до друзiв. Говорить, що не по-людськи це - тримати людину пiд замком. Навiть якщо ця людина - молода мати, що в такий спосiб на якийсь час залишає свою дитину без уваги. Надiя Коваленко вже давно пережила той шок, що мала вперше за десятки рокiв. В Оксанi вона бачила наречену - у весiльному платтi, мрiяла, що в неї буде все як у людей... Вона вже давно пробачила того хлопця, що так безжалiсно вчинив iз дитиною...
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Так, навiщо вiн нам. У нас є дитинча. Я не можу висловити, вiн начебто сил нам додає. Ми вже старенькi, а вiн щебече... Ми не знаємо, що йому робити... Ми в ньому душi не знаходимо. Жалiємо всi разом..."
Стара не любить говорити про конфлiкти батькiв i дiтей. Вона вважає, що з Оксаною все так вiдбулося тому, що за нею нiкому було слiдкувати - батькiв у неї немає. А iншим дiвчатам радить, щоб були обережнiшими, i не зустрiчалися з першим-лiпшим. Каже, спочатку потрiбно "розкусити" людину...
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Ранiш не так було. Ми гуляли, у нас такого не було. Може у кого... Але менше такого було тодi. Як я гуляла. При моїй пам'ятi. Ми собi разом. А там, познайомилася з хлопцем, так собi познайомилася. Не вступали з ним у всякi близькi вiдносини. А як уже справжнiй хлопець, ми покохали один-одного, то... А так - хлопцiв же багато було..."
Надiя Коваленко не засуджує Оксану. Говорить, якщо сталося таке, то люди не повиннi залишати у важкий момент близьких. Не засуджувати треба, а допомагати...
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Усьому учити. I зараз наполягаю, щоб зустрiла кого, щоб не вийшло так знову. А так, вона усе може робити. Усе може робити - по господарству, по будинку..."
Нам здалося, що старший син, хоча й далекий родич молодшому, позбавлений того 100-вiдсоткового батькiвського тепла, яке отримує кожна, як прийнято говорити, єдина дитина в родинi. I все ж таки у родинi Коваленко панує радiсть. Радiсть тому, що їхня родичка подарувала нове життя.
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Ми зараз не знаємо, правильно це чи нi, але ми заради, що вона родила. Для нас. Для нас родила..."
Стара говорить, що знає багатьох жiнок, що живуть у статку, при цьому роблять аборти або ж залишають своїх дiтей у будинках малюкiв. Вона вважає, що її родичка вчинила правильно.
Надiя Коваленко, прийомна бабуся дитини: "Дитина буде в нас. Якої би перспективи в неї не було, дитину ми їй не вiддамо. Як вийде замiж, поки ми живi, ми будемо його виховувати до того часу, поки вiн не подорослiшає. А вона нехай життя своє налагоджує".
Раннi шлюби були властивi українцям, причому не тiльки жителям сiл, але й городянам. Саме ця генетично закладена в пiдлiтках схильнiсть, вперемiж iз повним свавiллям i поганою поiнформованiстю призводить до наслiдкiв, подiбних згаданому. Ми не питали в родинi Коваленкiв, у якому вiцi скажуть дитинi правду про її появу на свiт - i чи скажуть взагалi. Хотiлося б вiрити в те, що ця iсторiя закiнчиться для всiєї родини щасливо. Дитина виросте, а мати стане нарештi щасливою.
