Необлаштований рай [ Редагувати ]
Краще один раз побачити, нiж сто разiв почути - ця мудра приказка доречна i в нашому випадку. Традицiйне мiсце вiдпочинку шанувальникiв зимових видiв спорту - українськi Карпати. Здалеку здається, що гори вкритi суцiльним килимом карпатських ялин - височенних смерек. Але це тiльки здається. Рай для туристiв - Славське - курортне мiстечко Львiвської областi давно вiдоме не тiльки в Українi. Ще за радянських часiв тут тренувалися гiрськолижники та проводили змагання. Але офiцiйний статус курорту селище одержало тiльки в 1996. Здавалося б, вiдтодi туристичний бiзнес в цiй мiсцевостi мав би розвиватися просто шаленими темпами.
Михайло Хрипта, селищний голова Славського: "Якщо брати аналіз за минулі роки і цей потік людей збільшився майже в 3 рази. Аналізуючи дані за 2002 рік, у середньому виходило 1,8 чоловік на місцевого жителя. Оцього долі в годину пік - січень-місяць - на один жителя припадало біля 10 чоловік".
Вiд Львова до Славского - 3 години залiзницею. Станцiя розташована на жвавiй магiстралi що з'єднує схiд i захiд. За добу тут зупиняється бiльше 20 пасажирських потягiв. Бiльшiсть туристiв прибувають саме поїздом. Але можна й авто, це приблизно 130 кiлометрiв вiд обласного центру. Хоча останнi пiвгодини їзди потребують мiцних нервiв.
Уведення торiк вiзового режиму iз сусiдньою Польщею, з одного боку, пiшло на руку мiсцевiй владi. З iншого боку - додало проблем. Точнiше, ще бiльше загострило вже наявнi. Так, що питання стало ребром - чи їх, тобто проблеми, термiново вирiшувати, чи прилюдно визнавати факт невiдповiдностi. Ну не можемо, як не намагайся. Не хочемо, чи не вмiємо. А можливо, не розумiємо - для того, щоб мати, потрiбно вкладати, і не просто, а з розумом.
Богдан Матолич, заступник голови Львiвської облдержадмiнiстрацiї: "На жаль, там немає цілісної програми розвитку. Там пішли таким шляхом, що збудували окремі об'єкти, які десь по рівню надання послуг відповідають європейським об'єктам, але нема загальної інфраструктури доступу. Зокрема в Славському, ми стикнулися з такою проблемою, що багато витягів потребують серйозного технічного переоснащення, тому що поставлені багато років назад, а вимоги є, охорони, безпеки".
В обласнiй адмiнiстрацiї визнають i, здається, розумiють - статус курорту зобов'язує. Часи змiнилися - сьогоднi до умов вiдпочинку висувають певнi вимоги i власники великих гаманцiв i менш заможнi. Найчастiше йдеться про пристойний сервiс, розвинуту iнфраструктуру та помiрнi цiни. Утiм, це - iдеальна модель, на жаль, в Українi вона не працює.
Ось тут iз самого ранку збираються лижники. I тi, хто на них заробляє. Пiдйомники на найвищiй горi Славского - Тростян - починають працювати в 9. Але до них ще потрiбно дiстатися.
Десь понад півсотні шістдесят шостих газонів та в три рази більше УАЗів складає славський таксопарк. Місцеві водії мають своєрідний ексклюзив на перевезення туристів. Принаймні, у сезон. І зараз ви зрозумієте, чому.
Проїзд у цьому сезонi коштує вiд 3 до 5 гривень, у залежностi вiд маршруту. Чи до крiсельної канатки, чи до бугельної. Не самий зручний вид транспорту, але iншого виходу немає. Останнiй капiтальний ремонт цi дороги бачили ще у 1980 року. Кiлька кiлометрiв вiд центру Славского до пiднiжжя гори виглядають саме так. Це навiть ямами важко назвати - суцiльне подолання перешкод. Вузька розбита дорога проходить пiд залiзничним мостом - тут саме небезпечне мiсце. Водiї просто не бачать зустрiчнi машини. Мiсцевi таксисти навiть вирiшили "скинутися" i платити регулювальникам. Турбота про безпеку пасажирiв - у наявностi. Але все iнше - особиста справа кожного.
Богдана Яворiвська, провiдний спецiалiст Львiвського пошуково-рятувального загону: "6-7 травмованих на день. Але це наші травмовані, яким ми надали допомогу, по лікарні набагато більше. Перш за усіх - багато початківців, які стають на лижі, які роблять перші спроби. Не завжди виходить".
Карпати - вiдносно молодi гори - близько 25 мiльйонiв рокiв. Їхню назву пов'язують iз плем'ям карпiв, що мешкало на цiй територiї ще в дохристиянську епоху. Мiж рiчками Прут i Очерет.
А це гiрське пасмо називають Бескиди. Воно простягнулася по територiї Львiвської i Закарпатської областей.
Лютнева вiдлига гiрськолижникiв не налякала. Любителi гострих вiдчуттiв спускаються, незважаючи на густий туман. Кажуть, що для экстриму кращих умов не придумаєш. На вершинi Тростяна сильний вiтер, але видимiсть непогана. Висота гори - 1232 метри. Тут сходяться кiлька канаток, це так званий центр. Мiсцевi жителi налагодили бiзнес - пропонують шашлики, гарячий чай та глiнтвейн. Туристи можуть перепочити та подiлитися враженнями. Здається, усi задоволенi вiдпочинком. Тiльки рятувальникам не до сантиментiв.
Богдана Яворiвська, провiдний спецiалiст Львiвського пошуково-рятувального загону: "Зимою каждий день тут. Буває таке, що цілодобово. Люди губляться в горах, усю ніч шукаємо і ранком о 8 годині на роботу виходимо. Зв'язку практично в нас някого немає. Хто має свій мобільний телефон... ніхто рахунок за державні кошти не поповнює. Усі за свої гроші. Зв'язку практично немає".
У голосi - неприкрита образа. Таке враження, що нiкому, крiм самих рятувальникiв, усе це не потрiбно - скiльки зверталися, просили, пояснювали... Зрештою, iснують цифри, статистика - адже допомога могла б бути ефективнiшою.
Богдана Яворiвська, провiдний спецiалiст Львiвського пошуково-рятувального загону: "Травми бувають важкі, солидні. Можливість транспортування хворого вниз теж складає проблему. Одна машина, дорога погана, бувають розбіжності. Отут у минулому році був хлопчик з важкою черепно-мозговою травмою, якого в кінці кінців прооперували в Києві на 6-7 день".
Це спорядження рятувальникiв. Вiзок для транспортування, йому бiльше 20 рокiв. Легка "дюралька" вся в латках. Сусiди-поляки вже давно такою не користуються. У нас - це єдине, що є. В нiй i перевозять потерпiлих. На власних стареньких лижах i таких же комбiнезонах. Окрема iсторiя з аптечкою, бинтами, зв'язком, транспортом i, навiть - стацiонарним рятувальним пунктом. Вiд сезону до сезону сподiваються, от-от, нарештi, звернуть увагу та щось зроблять. Тiльки, крiм керiвництва нiчого не змiнюється. Пiсля останнього перепiдпорядкування рятувальники одержали "дах" вiд МНС.
Богдана Яворiвська, провiдний спецiалiст Львiвського пошуково-рятувального загону: "У нас, по-перше, іде реорганізація вже третій раз. І єдине, що ніби йде на покращення, те, що ми отримуємо шкірного місяця зарплатню. Бо до того було - по півроку не отримували, не проплачувалися телефонні рахунки, узагалі, було таке враження, що ми повинні були або відмовитися від роботи, або померти".
Три роки тому на Львiвщинi було ухвалено програму розвитку туризму. Там передбачено усе до дрiбниць, навiть пiдготовка квалiфiкованих спецiалiстiв. Але, як кажуть, це питання не одного дня i навiть не одного року. Сезон 2003-2004 став у деякому родi показовим. Уведення вiзової системи з Польщею пiдштовхнуло чиновникiв до активних крокiв. У бюджетi передбачено кошти на ремонт дорiг, запрошенi й новi iнвестори. Курортна зона приваблива - сотка землi в Славскому коштує сьогоднi близько тисячi доларiв. Є грошi - вкладай, i, як-то кажуть, отримуй дивiденди.
Влада не проти, але з деякими застереженнями. Адже значна частина коштiв дотепер пропливає повз мiсцевий бюджет. З декiлькох десяткiв приватних баз вiдпочинку тiльки двi зареєстрованi на територiї району.
Михайло Хрипта, селищний голова Славського: "Бюджет прибутки не рахує. Правда у тому, що більшість баз відпочинку зареєстровано за межами району і всі платежі йдуть до іншіх бюджетів, але якщо взяти по прибутках, то населення заробило".
Мiсцева влада розраховує у вирiшеннi цих проблем на приватних власникiв. Хоча i скаржиться на повiльнi темпи. Хто ж захоче залюбки розставатися з власними грошима. Але тут для кожного знайдеться аргумент. Адже Славському потрiбен новий водогiн i нормальнi дороги. Як будь-якому курорту добрий сезон.
"Політехнік" - ця траса для початківців. Отут завжди багато новачків. Схили гори досить пологі, без різких перепадів та стрімких ділянок. Лижники, як свого роду наркомани, навіть у такий дощ, як зараз, не в змозі відмовити собі в порції адреналіну.
Якщо дозволить погода, то в Славскому кататимуться ще й у березнi. Так було торiк. Нинiшнiй сезон, принаймнi, по доходах, обiцяє стати кращим.
Iван, iнструктор: "Прошлий рік інструктор коштував 35 гривень на годину, тепер підняли всі ціни - інструктори теж підняли ціни. Коштує 50 гривень у годину. Чому підняли ціни? Тому що підремонтували деякі підйомники, поміняли троса, получається кращий сервіс і піднімають собі ціни".
Так має бути, вважають у Славському. Попит завжди народжує пропозицiю. Подорожчали послуги iнструктора, пiдвищилися цiни на прокат лиж чи на хлiб у крамницi - ситуацiя вiд цього не змiнюється. Тi ж гори, тi ж туристи i тi ж таки проблеми.
Михайло Гнатишин, голова Сколiвської райдержадмiнiстрацiї: "Ті усі витяги побудовані десь у 50-60 роки, тому відвід земельної ділянки не був проведений так, як сьогодні говорить чинне законодавство. Люди, які сьогодні працюють або обслуговують гірськолижні траси, мотивують те, що їх земля знаходиться під опорами і, будемо говорити, від опори в одну та іншу сторону десь метр. А хто має відповідати сьогодні за гірськолижний спуск - того немає".
У подiбнiй ситуацiї шукати крайнього - невдячна справа. Важелi тиску, як i керування, iснують на будь-якому рiвнi. Їх потрiбно просто задiяти. Принаймнi, спробувати.
Ярослав, лiкар з Києва: "Якщо отут усе правильно організувати, у нас був би такий рівень, як у словаків, Франції, Італії. Там є спеціальна служба, котра контролює схили, маркування - де можна кататися, де не можна. Відповідно, було б значно менше травм".
До наступного сезону в районi планують побудувати ще три канатнi дороги. Говорять, їхнiй рiвень буде вiдповiдати усiм європейським стандартам. Вiдкриються новi гiрськолижнi траси. Сама природа створила цi мiсця для вiдпочинку i нам залишилося тiльки прийняти правила гри.
