Балаклава. Секретний фарватер [ Редагувати ]
Гіпотетичний початок Третьої Свiтової кожен мешканець, ще не так давно абсолютно закритої для вiдвiдувань Балаклави, мiг зустрiти ховаючись вiд ядерного вибуху в складних прохолодних лабiринтах пiдземного мiста. Теоретично, американцi могли розпочати бомбардування стратегічних об'єктiв в будь-який момент. Точного часу нападу нiхто не знав. Але, до нього готувалися все свідоме життя. Механічний годинник на руцi у кожного мiсцевого жителя служив своєрідним пристроєм нагадування про вже не умовний "час Iкс". Вибух в самому центрi Балаклавської бухти мегатонної ядерної бомби, крiм вогненного шквалу в кiлька тисяч градусiв, величезного рiвня радiацiї в десятки тисяч рентген, здiймав вгору гігантський стовп води на десятки метрів. Атомний смерч, засмоктавши в гирло бухти сотнi мiльйонiв тон морської води, знищував всi живi істоти, руйнував нерухомість i перетворював на брухт всю вiйськову технiку. Американський план точечних ударiв "Дропшот" по вiйськовим об'єктам Радянського Союзу обiцяв бути безжалiсним i апокалiптичним.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Одно из условий, которое стояло тогда перед строителями, это создать условия при ядерном ударе, которые могли сохранить основную мощь подводных сил Черноморского Флота, во время угрозы или ядерной катастрофе".
Це передмiстя Севастополя i сьогоднi дихає iншою iсторiєю. Дослiдники таємниць Балаклави називають його мiстом темряви, невiдомостi i страху. В Захiднiй частині бухти є таке місце, де пiдводнi човни просто зникають прямо в скелях. Величезний пiдземний завод iснує i понинi. До 1994-го року Балаклава, як, втiм, i сам Севастополь, була абсолютно закритою зоною для вiдвiдування. Щоб потрапити туди був потрiбен спецiальний дозвiл мiсцевої влади.
Балаклавська бухта, трохи бiльше десяти рокiв тому, немов магнiтом притягувала iнтереси розвiдникiв багатьох країн. Потрапити сюди у святая святих Чорноморського Флоту мрiяли у найпотаємнiшому снi резиденти iноземних розвiдок. Хоч на мить. Щоб встигнути подихати солоним повiтрям таємниць закритої бухти, зробити кiлька фотознiмкiв човнiв, i просто "випадково" прихопити секретнi речi, за якi хазяїн обiцяв найманим Джеймсам Бондам величезний гонорар. Але, кордони, ще могутньої держави були закритi мiцним сталевим замком. I про отримання ключа доступу до стратегiчних об'єктiв доводилося тiльки мрiяти. За їхньою схороннiстю пильно стежив безсонний цербер держбезпеки. Потрiйне кiльце таємностi зустрiчало шпигунiв закритими броньованими дверима гiперсекретного об'єкту. Майстри шифрування радянської вiйськової машини вмiли спритно плутати слiди. Карти мiсцевостi могли збити з пантелику найталановитiшого з розвiдникiв. Об'єкт в скелi мав кiлька неофiцiйних назв та рiзних умовних позначень. Полковник Валерiй Iванов, колишнiй начальник штабу мiсцевої оборони Севастополя про перiод Холодної Вiйни знає не з книжок. Перегорнувши назад прочитану сторiнку iсторiї можна матерiалiзувати прожитi ним на пiдземному об'єктi днi. Все стає таким, що було наче вчора: Тiнь пiдводного човна чорною акулою безшумно прослизала крiзь глибоку Балаклавську бухту. Субмарина непомiтно для всiх потрапляла в своє лiгво. В сухий i безпечний док. Точно так, вона могла вийти звiдти таємним фарватером у вiдкрите море з iншими вже бортовими номерами та розпiзнавальними знаками. Оснащена ядерною зброєю. Готовою до реального протистояння в Холоднiй вiйнi.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Семь подводных лодок, которые входили в состав 14-й дивизии подводных лодок Черноморского Флота, могли одновременно укрыться здесь - в этом защитном сооружении. По технологи, данный мост отводился в сторону, и в этом самом месте находился круглый щит, который накручивали лебедкой и лодку потихонечку затаскивали сюда внутрь. Ширина здесь - семь с половиной метров, глубина - семь с половиной также, поэтому лодка могла в нормальном надводном состоянии войти. Могла и подводном тоже, хотя часть рубки поднималась выше уровня".
Засекречена база, що знаходиться за мною, в стометровiй горi представляла собою окрему пiдземну та пiдступну зону. Мiсцевi мешканцi впевненi, що тут в серединi гори розiгрувалися напiвфантастичнi мiстерiї. Дiйство тривало близько сорока рокiв. Саме стiльки тривав перiод так званої "Холодної Вiйни".
Об'єкт, який мiсцевi звуть "Чорною дiрою" всiма похмурими ознаками вiдповiдає своїй не радiснiй назвi. "Мiське техуправлiння номер 825 31-го судоремонтного заводу", "Лiтерний об'єкт "А", "пiдземне сховище субмарин" - синоніми надсекретного в свiй час мiсця. Iнформацiя по ньому була довгий час закритою. Про його наявнiсть знали тiльки тi, хто на ньому працював i тi, хто його будував. Останнiх, тримати багато рокiв язик за зубами, зобов'язувала стримуюча сувора директива центру. Стороннiм в'їзд в Севастополь, а також в його передмiстя Балаклаву, було близько сорока рокiв заборонено. Спецдозвiл для ретельно перевiрених, що видавали тiльки вiйськовi, дiяв всього кiлька годин. Ночувати в мiстах розташування бази i об'єктiв Чорноморського Флоту не дозволялося. Балаклава - невеличке мiсто, тому стороннi особи тут просто не ходили. Їх несподiваною появою одразу цiкавилися "певнi" компетентнi органи.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Насколько он был секретным? Секретный город Севастополь, а в нем вторая закрытая зона Балаклава. Въехать севастопольцу в Балаклаву было невозможно. Даже мне, будучи военному, требовалось спецразрешение. Поэтому здесь проживали только лишь семьи подводников, и те, кто обслуживал нужды Черноморского Флота. Гражданского населения здесь было очень мало. Единственное гражданское предприятие - рудный карьер. У них были пропуска и стоял штамп, что они прописаны в Балаклаве. Тут трудностей больших не было для местных жителей. Были два КПП - на въезде проверяли паспорта и тех, у кого не было штампа, попросту высаживали. Этим занималась милиция. Иностранцам был запрещен въезд до 1994-го года.
Завод по ремонту пiдводних човнiв в Захiднiй скелi Балаклавської бухти, розповiв полковник Iванов, який в той час тiльки вчився в загальноосвiтнiй школi, будувався спринтерськими темпами. У п'ятдесятi могутня країна готувалася витримати сильний шквал холодного вiтру вiйни. Вхiд в пiдземну частину з пiвнiчної сторони було настiльки вдало замасковано, що необiзнана людина, нiколи б просто так не знайшла його навiть з близької вiдстанi. Комплекс був повнiстю iзольований вiд зовнiшного середовища. Супердержава могла собi дозволити будувати такi фараонiвськi споруди. Було розроблено комплексний план захисту вiд ядерної зброї основних промислових та вiйськових об'єктiв пiдписаний особисто Сталiним. Початок будiвництва найбiльшої на Чорному морi фортифiкацiйної споруди по ремонту та укриттю пiдводних човнiв - 1957-й. Тодi, ще окремому мiсту Балаклавi, надають статус севастопольського району. Життя мiста i його мешканцiв вiдтодi кардинально змiнюється. Те, що було вiдкрито для бiльшостi жителiв, стає доступно тiльки вибраним.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Сталин знал о том, что под Севастополем стали создавать подземные сооружения. Потому что первые подземные ракетные комплексы в городе появились еще в 49-м году. Этот план был утвержден. Он включал в себя строительство подземных сооружений в городе Севастополе, общей площадью 350 тысяч квадратных метров. Здесь помимо заводов по ремонту вооружений, хранилищ боеприпасов - в планах было строительство двух подземных хлебозаводов, которые должны были производить по 40 тонн хлеба в сутки. Также госпиталь на 5 тысяч коек, а также 65 командных пунктов. Плюс на 50 тысяч населения - построить соответственное количество подземных сооружений и убежищ".
Дослiдник таємниць i незвичних явищ полковник Iванов - потомствений вiйськовий. Флоту вiддав 27 рокiв. З них десять прослужив в штабi мiсцевої оборони Мiста Морякiв. З 1982-го по 92-й, в кульмiнацiйний перiод Холодної вiйни, проводить на найсекретнiшому об'єктi Балаклави, аналогiв якого в свiтi на час будiвництва не було. Пам'ятає кожну тривожну нiч, в яку вiн перебував на запасному командному пунктi лiтерного об'єкта "А". Валерiй Iванов знає всi переходи, лабiринти, потаємнi мiсця колишнiх сховищ ядерної зброї, як свої п"ять пальцiв. Гравцям в "окрему реальнiсть", що бiгають чорними страшними коридорами з iмiтаторами зброї, може дати фору, оскiльки ходити тут, здається, може навiть з закритими очами. Знає всi мiсця, де вiдомi в свiтi люди, потрапивши сюди, залишали на бетоннiй стiнi, немов на сторiнцi iсторiї, свої автографи. В 1959-му, розповiв Iванов, основнi прохiдницькi роботи на об'єктi було виконано. Стелi заводу крiпились арочним залiзобетоном. Зверху все заливалося рiдким склом, аби грунтовi води не потрапляли в середину. Пiдземнi штольнi i до сьогоднi залишаються сухими. В 1961-му завод готовий до роботи. В свiй час на повоєнне вiдновлення Севастополя держава щедро витратила сорок мiльйонiв рублiв. Об'єкт в скелi обiйшовся в 67 мiльйонiв. Ще 40 було витрачено на встановлення сучасного на той час устаткування. Наприкiнцi п'ятдесятих Балаклава стає на кiлька десятилiть передовою базою Чорноморського Флоту.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Когда лодки заходили внутрь - закрывались все батопорты, все перекрытия. И весь этот балаклавский комплекс оказывался загерметизированным. В смысле проникающей радиации, светового излучения. Все это было закрыто. А по планам американцев США планировали сбросить на СССР более 4 тысяч ядерных боеголовок, были выбраны объекты - пусковые шахты, системы обнаружения полетов, командные пункты и узлы связи, ядерные хранилища, для первичного удара: по Севастополю планировалось нанести восемь ядерных ударов кассетными боеголовками в разных местах".
Пiдземелля заводу, якiсно зведеного спецiалiстами метробуду Москви та гiрничих бригад Донецька в гранiтнiй горi, витримали б ядерну ударну хвилю. П'ять тисяч людей, якi одночасно могли там сховатися на випадок атаки, пережили б високий рiвень радiацiї, свiтлового опромiнення. Їм не була страшна 30-ти метрова хвиля морського цунамi, що здiйняв би диявольської сили вибух. Пiдземний завод пережив i тих, хто його будував, i тих, хто тодi керував країною. Його пiдлога не покрилася слизькою кригою Холодної Вiйни.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Был здесь Хрущев. Есть такие, которые не верят, что это была правда. Он, кстати несколько раз здесь был, прошелся по всему этому каналу, посмотрел. А в период оттепели говорил о том, что нужно разоружаться - поэтому, посмотрев здесь все, он, а канал тогда не был заполнен водой и был пустой, говорит: "Хорошее будет хранилище для вина!". "Ну как же хранилище для вина? - Это все-таки единственный в мире подземный завод по ремонту подлодок!" "Нет!, - говорит он, это будет хорошее хранилище для вина!.Это же уникальное сооружение которого нет в мире!. Сколько сил и энергии было потрачено, как так можно? А Хрущев говорит: "Вот турок!" Так этого турка наследующее утро, отдали приказ, и он был переведен на Байкал".
Важко уявити, що ще в 1994-му похмурою потойбiчною темрявою в серединi цехiв цього заводу i не пахло. Його примiщення не були схожi на полiгон для комп"ютерних iгор. Завод повноцiнно функцiонував. Заведену субмарину тут повнiстю можна було розiбрати, зняти металевий корпус, краном пiдняти багатотонний двигун, повнiстю провести капiтальний ремонт. Крiм замiни боєкомплекту, пiдводний човен перезаряджав свої акумуляторнi батареї. Тут були величезнi генераторнi установки. Субмарини, що поверталися з виконання бойового завданням, могли пройти всi необхiднi види техремонту, пiсля чого непомiченi для ворога, вийти в Чорне море. Бiльше тридцяти рокiв в пiдземному балаклавському комплексi обслуговувалися пiдводнi човни. Нинi, в цьому унiкальному пiдземному комплексi, не залишилося жодного сантиметрового клаптику з десяти кiлометрiв пiдземних кабелiв зв"язку. Важка монтажна технiка, цiнне заводське обладнання, навiть металевi ящики для схову робочого спецодягу - все це зникає в невiдомому напрямi, немов змито в море несподiваним дев"ятибальним штормом. Разом з тим, пiдземний комплекс, або те, що iснує сьогоднi, в котрий раз пiдтверджує стальну мiць держави. В свiй час, розповiв Валерiй Iванов, на його пам"ятi тут працювало вiд ста до двохсот семи десяти чоловiк. В 1998-му в середину пiдземного триповерхового комплексу можна було в"їхати на машинi. Тепер це мiсце нагадує притулок самогубцiв. В його безмежнi надра, i зараз немов в розставленi залiзним павуком вiйни пастки, щоразу потрапляють черговi незграбнi жертви. Зона Холодної вiйни манить. Притягує льодовим полюсом. I стає вiчною могилою:
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Зампрокурора упал и сломал себе ребра. Начальник одного из управлений тоже упал и пять или шесть случаев уже было, хотя предупреждали ведь людей: "Ребята не отходите!". И у каждого ж фонарик. И все равно лезут".
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Я прошу обратить ваше внимание на защитные двери. Сейчас они, к сожалению, не работают. Но когда-то мы сюда на машинах заезжали. Защитная дверь - ее высота около четырех метров толщина брони от 15 до 18 миллиметров. Внутри бетон. Мы ее поворачивать вручную пытались, но здесь были специальные устройства для автоматического закрытия дверей. Итак, двери закрывались и могли выдержать ударную волну. Дальше - первая шлюзовая камера. Под нами около полутора километров различных сетей. Строило это 250 человек. Они имели свои именные спецпропуска, поскольку органы КГБ контролировали проход сюда людей. И просто так естественно сюда невозможно было попасть - это секретный объект. Вот это назывался искусственный бассейн. Глубина его семь с половиной метра ширина в диаметре штольни 22 метра. Общая длина около ста метров. Лодки 613 проекта, которые должны были здесь базироваться, имели длину 67 метров, поэтому для них был простроен специальный сухой док. Итак, когда этот канал не заполнен водой, смотришь вниз - глубина огромная - вина много можно было налить. А сверху то, что еще не успели украсть и вывезти металлические системы воздухонагнетателей".
Середина пiдземного царства вражає тих, хто туди потрапляє вперше, неймовiрними розмiрами та ефектом постiйного покрову ночi. Темрява зони Холодної вiйни з перших крокiв переслiдує шукачiв пригод. Страх, як i бридкий протяг, пiдкрадається непомiтно. Щороку iнтерес до пiдземелля i секретного колись каналу, попри нещаснi випадки не вщухає, а навпаки збiльшується. Вiн нагнiтає адреналiн в кровi екстремалiв та тих, хто вiрить i надiється вiдшукати в серединi штолень, або пiд водою в затоплених примiщеннях щось таке, що може збагатити i морально, i матерiально. Немов сам Хрущов, в свiй час, навмисно закинув подалi в п"ятисотметровий пiдземний канал свiй золотий годинник. Вiдлуння звуку невеличкого предмета, що впав у воду, єдине, що можна почути, якщо поводити в пiдземних штольнях себе тихо тут, всередині мертвого заводу.
За старою легендою душу людини в царство мертвих супроводжує, переправляючи через рiчку, мовчазний перевiзник Харон. Перетинаючи глибокий канал, наповнений солоною морською водою, згадуєш Венецiю. Але здебiльшого цей колишнiй завод - пiдземне мiсто. I при першому враженнi його внутрiшнiй вигляд - нагадує пекельну рiчку Стiкс. Не чисельнi вiдвiдувачi можуть, немов пiд масивом єгипетських пiрамiд, пропливти уздовж всiєї пiдземної споруди.
Пропливти пiдземним каналом, вiдчути пекельнiсть легендарної рiчки, можна як пiдводному положеннi, одягнувши на себе всi необхiднi речi: гiдрокостюм, акваланг, маску та ласти. Так i просто на маленькому рибальському човнi. В холодному пiдземеллi особисто на собi можна перевiрити невисоку температуру морської води. Уявити, як заходив в бухту, швидко зникав з поля зору i опинявся тут, пiдводний човен. Як повiльно вiн заходив в укриття i ставав в сухий док. Але найбiльший вражаючий ефект для тренування власної яскравої фантазiї - представити як лунає сигнал тривоги, блимають вже не iснуючi ртутнi лiхтарi, i тисячi нiг людей, зiрваних зi своїх робочих мiсць, стрiмко бiжать по асфальтованiй кiлька кiлометровiй прохiднiй патернi. Готовими до найгiршого в життi.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Выключили свет здесь, вот, а в группе 36 человек, взяли с собой сирену воздушную - и мы их предупредили, а они сказали, что мы готовы почувствовать это. И в этом пространстве - жуткое эхо. Мы тут же включили фонари. Дедушка с бабушкой из Голландии друг друга ведут, сопровождаю их, а муж ей говорит: "Карла, мы с тобой прожили вместе 48 лет. Где мы с тобой только не были, а умирать будем здесь вместе!".
У буремнi дев'яностi пiдземний унiкальний об'єкт пiддається щоденним атакам грабiжникiв. Сучаснi пiрати, у виробничих цехах секретного заводу, не залишили жодної металевої деталi. Вони вивезли звiдти все iснуюче багатотонне обладнання. Агонiя унiкального об'єкту триває дев'ятий рiк. "Чорна дiра" i сьогоднi представляє iнтерес для винахiдливих. Завод нагадує, що велика нерозгадана таємниця все ж iснує. Полковник Iванов багато рокiв мрiє про створення вiддiлення "Музею Холодної Вiйни", де б вiдвiдувач мiг зробити неможливе. За допомогою вiртуальної машини часу перевести, у вже демiлiтаризованiй Балаклавськiй зонi, стрiлки власного годинника на двадцять-тридцять рокiв назад. На той час, коли до настання "години Iкс" залишилося кiлька хвилин. Валерiй Iванов нагадав стару iстину: "пам'ятати власну iсторiю - значить дивитися вперед". Незважаючи на негативнi фактори, про абсолютно закритий перiод так званого довготривалого, далеко невiртуального, протистояння в "Холоднiй вiйнi" треба знати i пам'ятати.
Валерiй Іванов, начальник Штабу місцевої оборони Севастополя: "Этот объект должен стать таковым, который бы показывал историю холодной войны и который бы можно было показывать всему миру. Закрытый период истории - холодной войны о о котором мы ничего не знаем, и даже представить себе не могли. Я уверен, что завод пригодиться когда-то, рано или поздно. Может наступить такой период когда не тоннели будут использоваться в не только в мирных, но и в военных целях. Поэтому если мы его не загубим, а сохраним то, что есть, сможем довести до определенных норм - то это будет заслуга нас всех".
Гаряче пiвденне сонце давно розтопило льодову кригу перiоду холодної вiйни. З об'єкта в скелi давно знято завiсу секретностi. Наскрiзний п'ятисот метровий тунель немов призма, крiзь яку ще пройде погляд об'єктивних оцiнок iсторичних подiй п'ятдесятирiчної давнини.
