Феномен німецького безробіття [ Редагувати ]

Нiмцi, як стверджують соцiологи, над усе бояться економiчної кризи, безробiття та зростання цiн. Щоправда, такi перспективи жахають, перш за все, жителiв схiдних земель. Iндекс страху тут досяг рекордного рiвня - побоювання втратити роботу вiдчуває кожен другий. Чи iснують для цього пiдстави, з'ясовувала наш власний кореспондент Тетяна Логунова.

Буднiй день у Нiмеччинi починається так само, як i в будь-якiй iншiй країнi Європи. На дорогах - довжелезнi пробки, на зупинках - повно людей. Всi поспiшають на роботу. Всi, окрiм 4 з гаком мiльйонiв. Це - нiмецька армiя безробiтних, ряди якої поповнюються мало не щомiсяця.

"На ринку працi - катастрофа. Кiлькiсть тих, хто втратив роботу - знову зросла". З таких повiдомлень все частiше починаються випуски новин. Безробiття - це вже не просто соцiальне явище, воно перетворилося на хворобу Нiмеччини. На мiльйонних показниках не спекулює хiба що лiнивий. Полiтики, якi перебувають при владi, обiцяють - незабаром цифри зменшаться. Опозицiонери, навпаки, залякують - далi буде ще гiрше, i якщо ви не хочете жити в країнi безробiтнiх - оберiть нас.

Утiм, якщо, надивившись новин i наслухавшись полiтикiв, ви випадково зазирнете в газету - то будете здивованi. Останнi сторiнки ряснiють оголошеннями. I дають їх зовсiм не шукачi заробiтку, а роботодавцi, якi пропонують мiсця цим самим безробiтнiм. Парадокс?

Нiмецьке безробiття - взагалi надзвичайно цiкаве явище. Вiрнiше, суперечливе. З одного боку, країна займає чи не перше мiсце серед європейських держав, до яких iмiгрують тисячi людей в пошуках кращого життя й роботи, i знаходять. Яскравий приклад - Берлiн. Досить вийти хоча б на одну з центральних вулиць - злiва турецька забiгайлiвка, за декiлька будинкiв - крамничка "росiйськi продукти", трохи далi - будiвельний майданчик, де новий офiс зводять вихiдцi зi Схiдної Європи. Хто ж бере їх на роботу, якщо для своїх мiсць не вистачає? Виходить, не такий страшний чорт, як його малюють. Просто безробiтний вiд безробiтного рiзниться. I якщо дiлити їх на групи, то умовно можна видiлити три категорiї.

Перша - "жертви обставин". Це люди переважно похилого вiку, якi мрiють десь влаштуватися. Їхнє колишнє пiдприємство закрили, або ж воно перенесло виробництво в iншу країну, з дешевшою робочою силою. На новi фiрми їх беруть неохоче. Надають перевагу молодшим претендентам, якi бiльш мобiльнi, знають iноземнi мови i краще володiють комп'ютером. Такi безробiтнi навiдуються на бiржу працi як на роботу, i зазвичай, йдуть додому з пустими руками.

Чоловік з собакою: "Я уже кiлька мiсяцiв шукаю мiсце. Я електромеханiк. Вже iздив до Штутгарда, Бонна, але цi подорожi - не мають нiякого сенсу. Я згоден на будь-яку роботу, але менi нiчого не пропонують".

Категорiя друга - "професiонали або безробiтнi зi стажем". Можливо, у глибинi душi вони не проти знову працювати на благо суспiльства. Втiм i вдома почуваються непогано. Допомога безробiтним в Нiмеччинi - досить солiдна - 60-70 вiдсоткiв останньої зарплати. До того ж, держава оплачує усi страховки, дає грошi на виховання дiтей, одяг та подарунки до свят. Як сир в маслi такi безробiтнi не катаються, але живуть цiлком пристойно. Вистачає навiть на вiдпочинок у теплих краях. На бiржу працi вони ходять час вiд часу, щоб вiдмовитися вiд чергової пропозицiї. Навiщо їм та служба, якщо такi самi грошi вони можуть отримувати, сидячи бiля телевiзора.

Жінка: "Я викладала гiмнастику у дитячих садках, потiм моє мiсце скоротили. Зараз ходжу на курси переквалiфiкацi i подала документи на нову допомогу по безробiттю. Ви знаєте, хоча в Нiмеччинi зараз проблеми, держава все одно пiклується про кожного. Вiд голоду безробiтнi не страждають".

Категорiя "третя" - "гордi безробiтнi". Це переважно люди, як то кажуть, у розквiтi сил. Вони нещодавно отримали освiту, утiм знайти роботу за фахом не змогли. Наприклад, - спецiалiсту з мiкробiологiї пропонують йти на ставку лаборанта. Або ж переквалiфiкуватися i працювати медбратом, чи будiвельником. На таке "гордi безробiтнi" не можуть погодитися. Вони приходять на бiржу, вислуховують пропозицiї... i вiдмовляються. Принципово.

Молодий вчений: "Я оце недавно отримав освiту за спецiальнiстю "науковий бiблiотекар". У мене були дуже хорошi оцiнки, але кому воно треба? Менi вже бiльше року нiчого не пропонують. Вони хочуть, щоб ми займалися неквалiфiкованою роботою, замiсть того, щоб створювати новi мiсця для спецiалiстiв. Якщо, почуєте, що десь потрiбен науковий бiблiотекар, повiдомте менi. Я володiю англiйською, iспанською".

Безробiтнiй вiд безробiтного рiзниться. Втiм, реформуючи ринок працi, вигадати для кожної категорiї окремий пiдхiд уряд не може. Новий рецепт для подолання безробiття, який почне дiяти 1 сiчня, - один для всiх. Вiн називається "Хартц-4", бо розробив його менеджер концерну "Фольксваген" Петер Хартц. Головна iдея реформи - стимулювати людей до працi.

Усiх, хто втратив роботу, прирiвняють до отримувачiв "соцiальної допомоги" - людей, якi взагалi нiколи не працювали. Безробiтнi спершу будуть отримувати 60-70 вiдсоткiв останньої зарплатнi, а якщо нiде не влаштуються протягом року - їх переведуть на "соцiал". А це вже значно менша сума - 345 євро в мiсяць в старих землях, 331 - в нових. До того ж, безробiтнi повиннi будуть довести, що нiчого не мають за душею. На рахунку - нулi, майже до центу витрачена спадщина, залишена бабусею, i взагалi живуть вони скромно - в невеличкiй квартирi, не мають будинку за мiстом, i їздять на дешевiй машинi. А ще - тепер треба буде погоджуватися на будь-яку працю. Наприклад, прибирати в парках, розносити газети, розливати пиво в барах - всього за євро на годину.

Такий радикальний метод, вважають в урядi, допоможе навести лад на ринку працi. Люди, якi справдi шукають роботу - знайдуть її. I цiлком можливо, що вже через рiк армiя нiмецьких безробiтних суттєво порiдiшає.