Випалена земля: яка ситуація у селищах Світлодарської Дуги? [ Редагувати ]

Далі - ексклюзивний репортаж мого колеги - воєнкора Руслана Смещука. Він повернувся із фронтових селищ Світлодарської Дуги. як там виживають люди? Що творять російські терористи? І як стримує орду наша армія. Про все це - в його матеріалі.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Так звана світлодарська дуга - виступ оборони що досить глибоко вдається в окуповану територію. І от зараз тут постійно вибухає, гримає російська артилерія - просто вижигає навколишній степ. При тому що нещодавно пройшли опади - і земля сира. Тут постійно треба слухати повітря, тому що у будь-який момент може прилетіти ворожий снаряд.

Згорілий степ тут межує із засіяними полями. Все спотворене вирвами - ранами війни. Тут воюють - а поряд орють. Така тут реальність. Ближче до лінії зіткнення - ходити можна лише окопами.

Але навіть окопи та бліндажі - не стовідсоткова гарантія безпеки. Адже прилітають сюди дуже різні снаряди, зокрема, й керовані ракети - ПТУРи. Ось наслідки.

Сьогоднішні ПТУРи прилетіли зранку. Попали прямим, точним попаданням, а до цього і по інший спостережній. Обстрілюють ще мінами - 82, 120.

Руслан Смєщук, кореспондент:

Попри те що росіяни зосередили на цьому напрямку значні сили й вже декілька разів намагалися прорвати фронт - в них нічого не вийшло. Адже атака за атакою розбиваються о глибоку, ешелоновану українську оборону. Так час від часу - вони знищують укріплення, але при цьому втрачають людей та техніку.

Олег, військовослужбовець збройних Сил України:

Була спроба прориву - два танки йшли, за ними піхота. Максимально близько, ще і були перевдіті в нашу форму, щоб ввірватися в окопи. І там було замішательство (танки були спалені, піхота частково…першого танка тільки підбили, вони не мотивовані - одразу почали втікати).

Вояки розповідають, що такого навпроти їхніх позицій після кількох штурмів вистачає.

Вадим, військовослужбовець ЗСУ:

Два БТР і ще дві одиниці техніки згорені і побиті…не їхній день, хахаха.

"Не їхній день", росіянам влаштовують дуже прості вояки. Які не вдають із себе Рембо. Українські чоловіки, які були змушені взятися за зброю.

Позивний "Фермер", військовослужбовець ЗСУ:

Позивний "Фермер". А чому? - Бо я фермер. Да, я дійсно фермер - маю свою землю. Ну орендую. І приїхав захищати, її, щоб всяка нечесть не ходила по ній. Щоб не портили нашу землю. 24-го в десять нуль-нуль в мене була повістка із военкомата. І одразу в бой - сюда.

Максим, військовослужбовець ЗСУ:

Комусь важче, комусь легше, є різні люди, буває... Але дехто скаже, що до такого важко привикнути - я з ним згоден… Але нікуди від цього не дінешся - війна в країні.

Але є на війні й незвичайні історії. Наприклад, тут мені розповіли про неоголошене, але реальне водяне перемир'я на певній ділянці фронту. Як у Мауглі - Кіплінга.

Вадим, військовослужбовець ЗСУ:

Вони зараз потихеньку спускаються набрати собі води, покупатися - ми їх не засипаємо стрекотнею - тому що нам теж нада вода. Ми там проходимо певний відрізок, просвіта де вони можуть не дати нам принести цієї води.

А за спинами армійців - фронтові міста та селища Світлодарської Дуги.

А это совсем тут было, звук такой. Я еще подумала - ой боже, что это такое.

Олексій, житель Світлодарська:

Я прохожу…как оно влупило…посыпались стекла…я бегом, бегом и пошел туда на работу. - Залягали? - Да оно как шарахнуло - я упал, а потом встал и пішов, ахаха.

Зі сміхом тут люди розповідають насправді про страшні речі. Майже щодня по мирних вулицях прилітає.

Сергій Гошко, голова Світлодарської військової адміністрації:

Основні влучення були - Міронівка - є загиблі, і Новолуганка - є загиблі. І Майорськ - є загиблі. По Світлодарську більш-менш ситуація контрольована.

У таких умовах добу за добою тримається східна оборона.

Максим, військовослужбовець ЗСУ:

Чекайте на перемогу - вона буде рано чи пізно! Я сподіваюся, що вона буде рано, ніж пізно. І вона буде обов'язково!