Захопили в полон та вкрали танк: в Червоній Долині селяни здолали ворога (відео) [ Редагувати ]
Спротив. На початку вторгнення українці дивували увесь світ своїм протистоянням росіянам. Захоплена техніка, блокпости з добровольців-місцевих і полонені росіяни. От і в Червоній Долині на Миколаївщині селяни об'єдналися та відстежували ворога.
З озброєння у місцевих були лише мисливські рушниці. І, попри небезпеку, мешканцям вдалося захопити в полон чотирьох рашистів та вкрасти "Тигра". Наталія Сінченко розповість більше.
На долю пані Тамари припало дві війни.
Тамара Межена, жителька села Червона Долина:
Родилась я у сороковому годі. Пережила я ту війну. Було дуже важко. Прожила ту війну. І діждуся, не буду вмирати і цю переживу, і буде перемога за нами.
Тут, у Червоній Долині, росіяни вбили її сусідку. Тамара показує місце, куди влучив ворожий снаряд.
Подруга була місцевою вчителькою, колись викладала в школі російську мову.
Тамара Межена, жителька села Червона Долина:
Вела російську мову, і що б оце сказати, що от російського снаряда вб'ють її. У це ніхто б в житті не повірив би!
Тепер у Червоній Долині знищені й школа.
Сергій Пересунько, голова Широківської територіальної громади:
Зруйнована авіабомбою, авіанальот був. Скинули 4 бомби, дві бомби попали - два будинки зруйновані. Одна бомба попала у школу, а четверта бомба не зірвалася.
І дитячий садок.
Сергій Пересунько, голова Широківської територіальної громади:
Це все, що від нього залишилося, ви бачите, що повністю зруйнований. Сюда залетіла ракета С-300. Вже є висновки експертизи, що відновленню він не підлягає.
Російські війська обстрілювали Червону Долину нещадно. А за пересуванням місцевих слідкували з дронів.
Ольга Езау, жителька села Червона Долина:
На городах ми копали картоплю, сапали вірніше, то часто летіли й розлітались. Касети ми находили. Касети багато потрощило сараїв, кухонь літніх.
Ольга із села не виїжджала. Пригадує, як путінські солдати намагалися вбити голову громади.
Ольга Езау, жителька села Червона Долина:
Відстежували Сергія Миколайовича. За ним вже у Широкому ганялись. І він звідси каже, насилу втік. Він тільки під'їжджає сюди, і перший зрив на городі. І ми тут стали біля калитки, я їм кричу: у двір тікайте. І я тільки їх встигла штовхнути. Ми тільки повернули до хати, і знову зрив.
У Червоній Долині з перших днів війни мешканці самоорганізувалися - чинили спротив ворогові, відстежували позиці росіян.
Якось, маючи лише мисливські рушниці, чоловіки полонили чотирьох рашистів.
Сергій Пересунько, голова Широківської територіальної громади:
Це були два буряти, один чеченець і один із Краснодарського краю. Ми взяли їх перед селом. У нас там був спостережний пункт. Хлопці їх побачили, ми їх взяли в кільце.
Іншим разом - вполювали ворожого "Тигра".
Сергій Пересунько, голова Широківської територіальної громади:
Ми перегнали його сюди до місцевого фермера. Він його відремонтував і також передали у Миколаївську ОВА. Коли ми його забирали, розуміли, що було два "Тигри". І розуміли, якби повертався другий "Тигр", нам би, звичайно, солодко не було б.
У перервах між партизанськими діями та обстрілами селяни доглядали покинутих тварин. А ще гасили пожежі на подвір'ях сусідів.
Ольга Езау, жителька села Червона Долина:
Тушили пожежі. Горів тут ось трактор у людей у дворі. Потім на кінці вулиці попало в сінник, сусідську хату, їхній гараж. Будинок тушили, мусили тушить. Прильотів було дуже багато, дуже.
Більша частина Червоної Долини в руїнах. Селяни нині виживають завдяки гуманітарній допомозі. Але не покинули домівки у скрутніші часи, тож і тепер залишаються.
