Добився мобілізації попри поважний вік: історія бійця "Директор" [ Редагувати ]
У нього була робота і бронь. Та й за віком у військо вже не брали. Освітянин, колишній директор школи, наполіг на своєму й добився мобілізації. Нині не тільки несе бойові чергування, а ще й підіймає бойовий дух побратимам - піснями під гітару.
Більше про бойові будні командира відділення і його репертуар - розкаже Світлана Шекера.
Пан Валерій у свої 56 років пішов добровольцем.
Валерій, позивний "Директор", боєць 5 Слобожанської бригади Нацгвардії:
Коли працював начальником відділу освіти, у мене була бронь, була робота, але ж, як-то кажуть, не було спокою в душі. Прийняв таке рішення, звільнився, пішов до військкомату, і мене мобілізували.
У війську пан Валерій отримав псевдо "Директор" і став командиром відділення.
Валерій, позивний "Директор", боєць 5 Слобожанської бригади Нацгвардії:
У мене мотивація - це дві мої онучки. Це найбільша мотивація. І моя земля, моя Україна.
Колишній директор школи, у мирний час він організовував фестивалі авторської пісні. Раніше був більше адміністратором. А в бліндажі - й сам взяв гітару до рук.
Служба на таких позиціях, як наша, вона досить монотонна, тобто чергування, відпочинок, тут якісь там господарчі роботи й все. Застій якийсь. Як рятунок від цього застою, це отаке намагання творчості.
Музичний інструмент на позиції чоловік привіз із дому.
Це така бойова гітара, яка в мирний час ходила в походи. На байдарках.
У вільну хвилину "Директор" скрашує військові будні саркастичними піснями-перекладами.
По-перше, вона підіймає настрій хлопцям. По-друге, вона оптимістична.
Побратими "Директора" - молодші за віком, і спочатку приглядалися до нього, а потім полюбили вечірки з піснями.
Позивний "Дніпро", боєць 5 Слобожанської бригади Нацгвардії:
Він нас збирає буває ввечері у вільний час від служби, і там буває щось якийсь новий вірш нам зачитає, буває. Відволікає нас від буднів служби. Трошки якось так душевно і спокійніше, і трошки там забуваєшся.
На війні, каже "Директор", час іде геть по-іншому. Тож почав писати вірші українською.
В моєму першому наряді народився такий вірш. Коли було холодно вночі. Найхолодніше з трьох до семи ранку, коли в повітрі панують туман і роса, та, що крижинкою студить прицільно планку, та мерехтить перед оком, неначе сльоза. Найважливіше встояти в цьому холодному пеклі, навіть без шансів або як один на 100. Втримати зброю в руках, наче скло, замерзших, втримати землю. Бо якщо не ми, то хто?
Військовий психолог бригади, де несе службу пан Валерій, виявився його учнем. Каже, це він вмовив "Директора" привезти гітару й розвивати творчість.
Станіслав Кузнецов, начальник відділення психологічного забезпечення 5 Слобожанської бригади Нацгвардії:
Все його життя було пов'язано з освітою, з культурою, з музикою, з написанням пісень. І це дуже цінно саме для нього та оточення, щоб не втратив себе, свій дар, бо він є бардом, і він займається цією творчістю, навіть під час оцих обмежень: фізичних, психічних навантажень - і це своєю чергою розвантажує людину, і він знаходиться у своїй комфортній зоні, в якій він був до війни.
А висміювання ворога у таких піснях-шаржах - то ще й давній духопідйомний прийом, який допомагає з іще більшим завзяттям нищити ворога.
