Дружина загиблого захисника вирішила створити реабілітаційний центр для ветеранів [ Редагувати ]
Йому сьогодні мало б виповнитися 37. Олег Перегуда із позивним "Скіф" з Івано-Франківщини, командир роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, загинув у червні 2022 року на Донеччині. Чоловік так і не встиг втілити в життя свою мрію - побудувати реабілітаційний центр для ветеранів війни. Ідеєю відкриття такого закладу боєць загорівся ще після повернення з АТО. Тоді ветеран відчув всі труднощі адаптації до мирного життя після дворічного перебування на фронті. Справу загиблого захисника продовжила його дружина, рідні та побратими.
Якраз саме це - це центр нашого комплексу реабілітаційного, це наша спортивно-реабілітаційна зала.
Василина проводить екскурсію майбутнім реабілітаційним центром для військових. Каже: кожна кімната в цій будівлі має своє призначення.
Тут буде розташована ерготерапевтична кухня на ось цій стіні для відновлення втрачених навичок верхніх кінцівок наших військових.
Все як планував і задумував її чоловік Олег, розповідає жінка. Сам він так і не встиг реалізувати цей проєкт.
Ольга Лилак, племінниця загиблого захисника Олега Перегуди:
Навіть коли щось робиться, думаю, а як би Олег це хотів зробити, як би він це бачив.
Олег Перегуда ще брав участь у Революції Гідності. Після Майдану пішов добровольцем в АТО. Служив у Нацгвардії. Тримав оборону в найгарячіших точках на Донеччині. Командував взводом. Після порання у 2016 році демобілізувався. Цивільна адаптація після пекла війни далася йому не легко, пригадує Василина. Тоді й загорівся ідеєю створення реабілітаційного центру для таких як він - ветеранів війни.
Василина Перегуда, вдова військовослужбовця Олега Перегуди:
Ми зіткнулися із проблемою цього такого проміжного періоду від військового життя до цивільного, таких сімей є багато, і є складнощі із цим переходом. І, напевно, мають бути такі заклади - реабілітаційні центри, які зможуть цю проблему якось полегшити.
Василина пригадує, як чоловік вперше її привіз до старої водонапірної станції на околиці Калуша. Та як радів, що нарешті знайшов те ідеальне місце під свій центр. І навіть підшукував фінансових донорів, які б допомогли з облаштуванням закладу. Але почалася війна.
Василина Перегуда, вдова військовослужбовця Олега Перегуди:
Він пішов захищати нашу країну.
У червні 22-го Олег загинув. В пам'ять про коханого дружина вирішила втілити в життя його мрію.
Василина Перегуда, дружина:
Це, напевно, зараз сенс мого життя, якби не цей проєкт, як склалося б моє життя - не знаю. Чи було б стільки сили й мотивації рухатися далі, навряд.
Василину підтримали племінниці захисника - Юля та Оля, а також його побратими. Оформили оренду водонапірної станції і гуртом взялися облаштовувати там реабілітаційний центр.
Василина Перегуда, вдова військовослужбовця Олега Перегуди:
"4.5.0. Прикарпаття". Назву придумав мій чоловік, і ми навіть не думали її міняти. Це кодування 4.5.0, коли командир виходить на зв'язок до побратима і питає, як справи. І якщо чує в рацію 4.5.0, то він знає, що все добре, все спокійно.
Юля Перцей, племінниця загиблого захисника Олега Перегуди:
Мені, як фінансисту, було важливо було розуміти, скільки тут треба грошей. Нам порахували - це буде коштувати 16 мільйонів гривень.
Сума їх не налякала, кажуть жінки. Склали перелік робіт, розділили їх за першочерговістю, та почали шукати фінансування.
Юля Перцей, племінниця загиблого захисника Олега Перегуди:
Олега друзі, наші друзі були першими, хто долучився, допомогли фінансово і ми змогли зробити дах. А потім ми почали контактувати із місцевим бізнесом, дуже відгукуються матеріалами. Багато передають нам обладнання закордоном.
Жінки організовують збори в соцмережах та подаються на різні гранти. Нещодавно виграли фінансування на комунікації та кондиціонери.
Тут не було дверей, бо вхід був звідти, ми тут двері вибили. І тут у нас були великі двері головні, але ми тут зробили вікно.
Планують також облаштувати спортивний майданчик, альтанки, теплицю та навіть пасіку.
Ольга Лилак, племінниця загиблого захисника Олега Перегуди:
Для нас це пам'ять про Олега, але розуміємо, наскільки це потрібно і хлопцям, які повертаються з війни. Максимально отримали якісну реабілітацію і вернулися до цивільного життя.
Роботи ще чимало, кажуть жінки. Та вже влітку планують відчинити для ветеранів двері свого закладу.
Центр потребує фінансової підтримки для реалізації цього проєкту.
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/8Bi8FjSiHh
💳Номер картки банки
5375 4112 0596 0722