"Петербурзький дiалог" не виправдав сподівань Росiї, Францiї та Нiмеччини [ Редагувати ]

Участь Росiї, Францiї та Нiмеччини у повоєннiй вiдбудовi Iраку, за версiєю Вашингтона, має бути мiнiмальною. Мовляв, не треба було заперечувати проти проведення операцiї. Щоправда, Москва, Париж та Берлiн переконанi: визначати, хто й за що відповідатиме, - повинна Органiзацiя Об'єднаних Нацiй. Свою позицiю лiдери цих країни вкотре пiдтвердили пiд час саммiту в Петербурзі.

Вiд саммiту з красномовною назвою "Петербурзький дiалог" чекали справжнього дипломатичного прориву. От, мовляв, зберуться три президенти - Путiн, Шрьодер та Ширак - до них ще Кофi Аннан, генсек ООН приєднається, i пiсля того до Органiзацiї Об'єднаних Нацiй повернеться головна роль на мiжнароднiй полiтичнiй аренi. А три країни - можливо - навiть матимуть шанс на участь у повоєнному розвитку Іраку. Але Кофi Аннан не приїхав, i трьом президентам залишилося тiльки повторювати вже давно сказане.

Путiна, Ширака та Шрьодера у свiтi тепер називають "коалiцiєю "нон-нєт-найн". Навiть пiсля падiння Багдада три країни наполягають на дипломатичному вирiшеннi iракської проблеми i вiдновленнi ролi ООН, яку Штати та Велика Британiя вже фактично поховали. Але зрештою вiд пiтерської зустрiчi чекали зовсiм не розмов на тему "роль ООН у свiтi". Головна надiя була на те, що три лiдери почнуть домовлятися з Вашингтоном та Лондоном, аби не втратити свої позицiї на свiтовiй аренi взагалi, i в Iраку зокрема. Але цi сподiвання не виправдалися.

Володимир Путiн, президент Росiї: "Якщо ми прагнемо притримуватись певної моделі поведінки в світі, ми маємо робити це в більшості країнах світу. В іншому випадку ми стикнемось із ситуацією, яку ми бачимо в Іраці. Ми ризикуємо бути втягненими в воєнні конфлікти і це небезпечно."

Жак Ширак, президент Францiї: "Ми прагнемо багатополярного свiту, аби кожен с полюсiв був балансом у мiжнародних стосунках, та виступав гарантом миру та стабiльностi на планетi".

У Росiї, Францiї та Нiмеччини є свої причини, аби й сьогоднi наполягати на вирiшеннi iракської проблеми за допомогою ООН. У разi, якщо подальшу долю Iраку визначатимуть лише Штати та Велика Британiя - антивоєнна трiйка втратить все або майже все, що мала в цiй країнi: нафтовий бiзнес, будiвельнi контракти та надiю отримати позиченi Багдаду грошi. Це близько 25 мiльярдiв доларiв.

Якщо ж Iрак потрапить пiд опiку ООН - Москва, Париж та Берлiн матимуть на переможений Багдад такi ж права, як i Вашингтон та Лондон. Можливо, надiя на такий сценарiй ще жеврiє. Iнакше важко пояснити, чому антивоєнна коалiцiя вiдмовилася вiд пропозицiї Штатiв: списати усi борги Iрака i взяти участь у його розбудовi. Вiдповiдь - була не по-дипломатичному жорсткою: платити за чужу вiйну анi Москва, анi Берлiн з Парижем не збираються. I взагалi - не Штати мають вирiшувати цi проблеми, а ООН. Хоча, сьогоднi зранку в Кремлi, схоже, трохи змiнили думку i погодилися реструктуризувати борги Багдада у рамках Паризького клубу. Але говорити про це Москва погоджується - знову ж таки - не напряму з Бiлим Домом чи Даунинг Стрiт, а в багатосторонньому форматi - де американцi з британцями можуть опинитися навiть у меншостi.

"Це має бути темою окремих переговорiв. Можливо, це варто обговорити на засiданнi великої вiсiмки у червнi". Олексiй Кудрiн, Вашингтон, Iнтерфакс-Америка, 13 квiтня 2003 року.

Аби трьом лiдерам нiчого не заважало говорити про iракську проблему та реанiмацiю ООН, центр Санкт-Петербурга на два днi майже повнiстю звiльнили вiд автомобiлiв. Преса, яка висвiтлювала саммiт, навiть жартувала - Путiн, Шрьодер та Ширак вирiшили вiдгородитися вiд навколишнього свiту, бо не можуть дивитися, як антиiракська коалiцiя змiнює устрiй свiту. Втрутитися в процес Москвi, Парижу та Берлiну поки не вдалося. Швидше навпаки - вони ще бiльше погiршили свої стосунки з Вашингтоном i Лондоном.