Зброя природи [ Редагувати ]
"Важкий, гострий респiраторний синдром" або "атипова пневмонiя". Поки що у цiєї хвороби двi назви. Остаточну ще не придумали, але вже зрозумiло, що свiт зiткнувся iз захворюванням, якого ранiше не було. Iнакше Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я не пiднiмала би такого галасу.
Близько 8000 випадкiв захворювань на 6 мiльярдiв жителiв планети - це ще не катастрофа. З єдиною обмовкою - якщо мiкроорганiзм-збудник цiєї хвороби не є лабораторним штамом. Що ж, спробуємо з'ясувати, з чим зiткнулося людство. Спочатку чiтко визначимо, що таке пневмонiя. Ще з дитинства кожен знає, що пневмонiя - це запалення легенiв. Як тiльки хворому ставлять такий дiагноз, лiкарi одразу рекомендують стацiонарне лiкування.
По-перше, це захворювання небезпечне для життя, i людина, якщо їй не надати допомогу, може загинути протягом кiлькох дiб. По-друге, пневмонiя - це найрозповсюдженiша iнфекцiйна хвороба, збудникiв якої iснує безлiч.
Розглянемо, що таке - "нетипова пневмонiя". Як не дивно, але бiльшiсть людей хоча б раз у життi хворiли на нетипову пневмонiю.
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Например, пневмония при гриппе - она рассматривается как осложнение вирусной инфекции гриппозной, и рассматривается вместе с гриппом. Коревая пневмония, тоже вирусное поражение, пневмонии, которые развиваются в результате химических, физических воздействий, например, при вдыхании паров кислот, щелочей, которые вызывают ожег, а потом на этом фоне развивается воспаление".
Якщо навiть тезисно описувати всi рiзновиди пневмонiй, їх симптоми та методи лiкування, на це не вистачить часу програми. Тому, зосередимося на головному - кожен з видiв так званої атипової пневмонiї треба розглядати у комплексi iз захворюванням, яке могло її спричинити. Вiрусне запалення легень має iще одну вiдмiннiсть.
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Вирусная пневмония - она существует всего на протяжение нескольких часов. Потом, как правило, присоеденяется патогенная или условнопатогенная флора, которая есть в организме человека. Когда организм здоров, она ведет себя нейтрально, не оказывает какого-либо пагубного воздействия. Речь идет о вирусном начале и переходе в вирусно-бактериальную или бактериальную пневмонию".
Отож вiдокремлення цiєї нової хвороби назвою "атипова пневмонiя" - це теж не причина, щоб здіймати такий галас.
В принципi, iсторiя бiоскандалiв налiчує рокiв 30. Бiльшiсть з них була прямо пов'язана з тiєю чи iншою новою хворобою. Так, у серединi сiмдесятих рокiв тiло першого у Європi хворого на лихоманку еболо пiсля поховання викрали. Зникли i деякi документи. А саме тi, що пiдтверджували - розтин тiла не проводили через заборону родичiв померлого. Спалахнув скандал, але його швидко звели нанiвець.
Вже потiм, наприкiнцi дев'яностих, один iз радянських розвiдникiв, який втiк за кордон, розповiв, що тiло хворого на еболо викрала розвiдка СРСР. Потрiбнi були тканини аби видiлити збудник для подальших дослiджень. Але пiзнiше документи, що мiстили цю iнформацiю, було засекречено. На бойових штамах, що створювалися саме для знищення людей, варто зупинитися окремо.
Отже, офiцiйно розробляти бiологiчну зброю почали пiвсотнi рокiв тому. Вважається, що першими за це взялися японцi. Особливо успiшно дослiди проводили з бубонною чумою. Цю хворобу обрали не випадково. Її розповсюджувачi блохи, яких легко виростити у лабораторних умовах. Потрапивши до органiзму паразита, збудник чуми розмножувався i забивав її шлунок. Через це комаха вимушена була випльовувати кров. При цьому шалений, iнакше не скажеш, голод примушував блоху постiйно нападати на людей та тварин, що i викликало епiдемiю. Пiзнiше для поширення хвороб використовували iнших комах, скажiмо комарiв, клiщiв.
Також розроблялися системи аерозольного розпилу для таких хвороб, як: бубонна чума, грип, сифiлiс, лептоспiроз. існували i методи порошкового зараження територiї. Згадайте нещодавнiй скандал iз сибiркою, штучнi штамами якої уражали, як правило, легенi. Так званi легеневi форми вiйськовi обрали тому, що ця хвороба невилiковна i за кiлька днiв вбиває людину. Сибiрка не передається так званим повiтряно-крапельним шляхом. Вiдтак розповсюдження за межi обраного району малоймовiрне.
Аркадiй Фролов, професор, керiвник лабораторiї загальної вiрусологiї: "Любой биологически поражающий агент должен обладать какими свойствами? Во-первых, это быстрое, интенсивное поражение населения противника. Это значит, что инкубационный пенриод, период между заражением и проявлением болезненных симптомов, должен быть минимальным - несколько часов от силы. Поражение жизненно-важных органов, центральной нервной системы прежде всего. Следующее - это максимальный процент летальных исходов. Затем невозможность идентификации, специфической профилактики и специфического лечения. Следующая - это свойство оставаться в организме человека без распространения во внешнюю среду".
Цiкаво, як з огляду на цi факти виглядає нова пневмонiя, що налякала практично весь цивiлiзований свiт?
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Это лично мое мнение, может я ошибаюсь, я не согласен с определением, что это атипичная пневмония. Я все же приверженец того определения, которе дает Всемирная организация здравоохранения - тяжелый острый респираторный синдром. А пневмония - это одно из проявлений этого синдрома. Потому что не все вкладывается в понятие "класической пневмонии", даже пусть это будет вирусная этиология. Неизвестен, не выделен сам возбудитель. Вы ж видете в начале это были сообщения, что это видоизмененный вирус гриппа, сейчас говорят о короно-вирусе. Но сам возбудитель не выделен на культуре ткани у больного человека. Я понимаю так, если выделен возбудитель у больного, он должен быть культивирован на культуре ткани, как ему положено, иденцифицирован, использован в эксперементе. То есть должно быть заражено лабораторное животное, и доказано, что именно этот возбудитель вызвал заболевание пневмонией у того или другого пациента. Единородности сообщений нет. Может быть их объеденяет что-то другое, всех этих больных".
Наскiльки вiдомо, першими, хто захворів на важкий гострий респiраторний синдром, були вiрусологи. Що ж до країн, з яких хвороба почала розповзатися свiтом, то вони не є сусiднiми. Їх роздiляє океан. Китай та Канада. Спалах хвороби практично одночасно стався у мiстах Гонконг i Торонто. Цi два факти вже наштовхують на думку, що хвороба - це лабораторний, а можливо, навiть вiйськовий штам.
Аркадiй Фролов, професор, керiвник лабораторiї загальної вiрусологiї: "Я не думаю, что этот возбудитель мог явиться, ну каким-то, скажем так, промежуточным этапом в технологии создания средства или, так сказать, биологического агента, биологического патогенного оружия. Но все-таки по характеристикам, которые известны для средств биологического оружия, биологических агентов, это далеко от того, что может быть рассмотрено как промежуточный этап и, тем более, завершенный для биологического оружия. Я стою на той позиции, это может быть связано с процессом рекомбинации. С процессом гибридизации, даже с процессом мутации, но с естественно протекающим процессом".
Наскiльки вiдомо, при захворюваннi на важкий гострий респiраторний синдром промiжок у часi мiж зараженням та першими симптомами захворювання дуже малий. І практично в усiх зафiксованих випадках воно проходить однаково.
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Двухстороннее тотальное поражение правого и левого легкого. Выраженная клиника, инаксикационный синдром выражен, высокая температура. Одышка из-за тяжести поражения двухстороннего, характерные изменения в крови. Все же, характерно для пневмонии увеличение количества лейкоцитов. При этой пневмонии характерно снижение лейкоцитов в крови. К счастью, я пока не сталкивался с такими больными, но там ведь отслеживается и тяжелое поражение печени!"
При класичнiй пневмонiї, та її так званих атипових формах, що вже вiдомi, печiнка не уражається. І вже доведено, що ураження печiнки не пов'язане з отруєнням лiками. Таким чином, усi клiнiчнi ознаки - це наслiдок життєдiяльностi саме мiкроорганiзму-збудника. Що ж, порiвняємо його вiрулентнiсть, тобто хвороботворнi якостi, iз вiдомими бойовими вiрусами. Смертнiсть вiд вiйськових штамiв коливається в межах сiмдесяти - вiсiмдесяти вiдсоткiв. Таких патогенних властивостей вiн iще не має.
Аркадiй Фролов, професор, керiвник лабораторiї загальної вiрусологiї: "Мы сейчас имеем до 10. Тоже для обычных вирусов - это высокий процент, конечно. Начали с четырех. То ли статистика лучше стала, то ли контингенты более чувствительные начали включаться в эпидемический процесс. То ли, что может быть самое неприятное, он начал приспосабливаться к нашему организму, развивая свои патогенные свойства".
Пiдiб'ємо першi пiдсумки. Отже, в однiй з лабораторiй Гонконгу китайськi та канадськi вiрусологи проводили дослiдження. З iнформацiйних джерел вiдомо, що їх цiкавили рiзновиди вiрусу грипу та короно-вiрусу. Проте не виключено, що їх дослiди слугували лише прикриттям для проведення екперементiв, зовсiм не пов'язаних iз цими мiкроорганiзмами. З'ясуємо, чи є засоби, щоб швидко дiагностувати, з яким збудником лiкарям доведеться мати справу.
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Они существуют, но они дорогостоящие даже для развитых стран - это ДНК-диагностика. Это на протяжении нескольких часов дается заключение. Но они очень дорогостоящие, а распространенность пневмонии в мире очень большая. И теоретически расчитывать, что у каждого больного будет применен этот метод для идентификации возбудителя - нет оснований. А 3-4 дня ждать, пока обычными методами будет выявлен возбудитель, да кто ж это будет? У больного 38-40 температура, задыхается, часы имеют значение. Потому бьют сразу по тому, что наиболее распространено".
Лiкарi не завжди можуть вгадати, який саме антибiотик найкраще протидiятиме збудниковi. Доки не прийдуть результати аналiзу. Інодi доводиться лiкувати навмання. Тим бiльше, що небезпечнi мiкроорганiзми постiйно пiдстроюються пiд нашу iмунну систему, i як це не прикро, пiд винайденi людиною лiки.
Аркадiй Фролов, професор, керiвник лабораторiї загальної вiрусологiї: "То есть это эволюционно обусловленный процесс сохранения вирусов как вида. То есть они образуют структуры, преодалевают защитные барьеры человеческой популяции и вызывают эпидемии, пандемии и так далее".
У вчених є припущення, чому саме на початку 21-го сторiччя виник цей патогенний мiкроорганiзм. Дослiди, проведенi iз щурами, показали - як тiльки їх щiльнiсть бiльша нiж одна тварина на квадратнiй метр, вся популяцiя втрачає iмунiтет.
Аркадiй Фролов, професор, керiвник лабораторiї загальної вiрусологiї: "И эти законы в каком-то смысле с ограничениями конечно, могут быть распространены и на отдельные регионы человеческой популяции, когда жизнеобеспечение резко снижается, начинают действовать законы и саморегуляции человеческой популяции. Один небольшой пример - обычный вирус гриппа. Середина августа - сентябрь прошлого года. Остров Мадагаскар. Заболело порядка 20 тысяч человек гриппом, умерло - порядка 500 человек. Но кто это были? Это были действительно люди малообеспеченные. То же самое в провинции Конго, в ноябре месяце прошлого года. Аналогичная ситуация".
Щоправда, епiдемiю можна викликати i штучно. Проiлюструємо на прикладi такої небезпечної iнфекцiйної хвороби, як туберкульоз. У нас останнiми роками зустрiчаються форми цього захворювання, що не лiкуються антибiотиками, але природа тут не винна.
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "По стандартам Всемирной организации здравоохранения, по стандартам, которые приняты и в Украине. Впервые выявленный больной туберкулезом должен лечиться 4-5 препаратами. Это не чья-то прихоть. Фтизиатров или, я знаю, фармакологов. Известные противотуберкулезные препараты влияют только на определенную фазу жизни, фазу развития микобактерии туберкулеза. Один препарат убивает молодые формы туберкулеза. Другой препарат действует только в отношении зрелых микобактерий туберкулеза. Следующий препарат влияет только на формы, которые находятся в стадии деления, размножения. Тоесть нет такого универсального лекарства, которое просто ликвидировало бы ее от молодой, до, так сказать, старой особи".
Якщо ж використовувати один-два антибiотика, у мiкобактерiй туберкульозу виробляється iмунiтет. Це - лабораторний журнал Київського iнституту пульмонологiї i фтизiатрIї. Горизонтальна риска напроти результатiв аналiзiв означає, що паличку Коха - збудника туберкульозу - можна знищити всiма протитуберкульозними медикаментами. А вiдтак хвороба повнiстю вилiковна. Перекреслена риска означає, що паличка резистентна до антибiотику, тобто не лiкується одним iз медпрепаратiв. Чим бiльше закреслень, тим стiйкiший штам. I це данi лише за останнiй мiсяць!
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Каждый день в Украине количество новых заболеваний туберкулезом составляет около 100, и около 30 человек умирают от туберкулеза ежедневно. Это в начале 21 века, от болезни, которая известна более ста лет".
А все тому, що українськi фтизiатри отримують все необхiдне для боротьби iз туберкульозом тiльки останнi два роки. Останнi два - iз дванадцяти, що країна є незалежною! Аби уявити, що ми маємо, можна порiвняти втрати росiйської армiї в Чечнi з кiлькiстю людей, якi помирають в Українi вiд туберкульозу.
За даними Комiтету солдатських матерiв Росiї, з серпня 1999-го по квiтень 2003-го у Чечнi загинуло 6532 чоловік. В Українi вiд туберкулезу лише 1999 року померло 9931 людей.
Зауважимо, це даннi тiльки по туберкульозу. Вiн - не єдина iнфекцiя через яку в країнi вмирають люди. І зараз до цього малоприємного перелiку небезпечних хвороб додався iще i гострий респiраторний синдром. Зрозумiло, що на пошуки збудника гострого респiраторного синдрому, як i медикаментiв проти нього, коштiв не шкодують. Але результату поки що - немає. Або - цього теж не варто виключати - iнформацiю про мiкроорганiзм просто засекретили. У будь-якому випадку, нашим фахiвцям все ще невiдомий збудник атипової пневмонії. До того ж, в нашiй країнi дуже лiберальна мiграцiйна полiтика i замало повноцiнно обладнаних лабораторiй.
Юрiй Фещенко, академiк, головний пульмонолог та фтизiатр МОЗ України: "Если известен возбудитель, перспектива хорошая того, что будет разработано эффективное или высокоэффективное лекарство. В данном случае мы не знаем, с чем мы имеем дело, к сожалению".
Ну що ж... Якщо хвороба досягне таки України, перспективи у нас - не райдужнi. До того ж, у країнi заощаджували на бiодослiдженнях 12 рокiв - допоки ситуацiя з iнфекцiйними хворобами не стала катастрофiчною. А якщо сказати точнiше - доки їх поширення не досягло таких масштабiв, коли високий соцiальний статус вже не гарантуватиме, що людина зможе уникнути зараження. Все у нас якось дивно вiдбувається, не за законами логiки. Навiть лабораторiї почали забезпечувати необхiдним обладнання лише пiсля початку епiдемiй.
Вiд Радянського Союзу ми успадкували ставлення до людей, як до розхiдного матерiалу. Гострий респiраторний синдром - дуже небезпечна хвороба. Хоча її вiрус-збудник - не є вiйськовою розробкою. А якщо наступним джерелом епiдемiї стане бойовий штам? Що тодi робити? Будемо зупиняти завдяки героїзмовi? Може це й коштуватиме набагато дешевше, нiж фiнансування науки. Тiльки посадовцям, якi так думають, варто пам'ятати, що небезпечнi вiруси не вiдрiзняють людей за посадами та розмiром гаманця.
