Секрети "азіатських тигрів" [ Редагувати ]

Однiєю зi знакових подiй ярмарку у Франкфуртi став телемiст вiдвiдувачiв росiйської експозицiї з Юрiєм Маленченком та Едвардом Лу, якi перебувають на Мiжнароднiй космiчнiй станцiї. Акцiя ще раз засвiдчила, що друковане слово - лише одна з численних інформаційних технологiй нинiшньої доби. А продукувати справдi новiтнi iдеї можуть i країни з давньою iсторiєю та глибокою духовною культурою - скажiмо - Китай та Корея...

Працювати - це весело. Такий напис можна побачити бiля входу мало не на кожному південнокорейському пiдприємствi. Робочий день починається о восьмiй ранку, проте спiвробiтники приходять десь за півгодини. I це не зважаючи на двочасову тисняву на дорогах, i один вихiдний на тиждень. Щодня корейцi складають план дiй i поки його не виконають, нiкому навiть на думку не спаде пiти додому. До речi, саме дисциплiнованiсть працiвникiв та переорiєнтацiя на експорт свого часу стали запорукою корейського економiчного дива.

За останнi 30 рокiв пiвденна Корея перетворилася на своєрiдну країну-фабрику. З-за кордону сюди постачають сировину на напівфабрикати, а назад везуть вже готову продукцiю. Iншого виходу в країни, в якiй майже немає корисних копалин, по сутi, i не було.

Якщо ранiше зарплатня в сто доларів для корейцiв була небаченою розкiшшю, то зараз звичайний робочий менш нiж за вiсiмсот не працюватиме. В елiтному списку Fortune Global 500 на сьогоднi вже є 12 компанiй. Проте, не все так чудово, як здається на перший погляд. Пiсля кризи 1997 року, коли збанкрутiло чимало концернiв, у країнi заговорили про необхiднiсть змiнити економiчну полiтику.

Нездоланного оптимiзму, що "завтра буде краще, нiж сьогоднi" в корейцiв вже немає. Зараз бiльшiсть компанiй переорiєнтувалися на високотехнологiчне виробництво, у першу чергу, в сферi електронiки та iнформатики. А провiднi фiрми будують свої заводи за межами країни - де є дешева робоча сила. Урядовцi ж ламають голову над тим як утримати на роботi жiнок. Адже бiльшiсть з них пiсля замiжжя не працює. Соня Чонг одна з небагатьох, хто вирiшила не дотримуватися цiєї традицiї. В свої двадцять чотири вона - старший спецiалiст i мрiє не лише про подружнє щастя, а й про стрiмку кар'єру.

Соня Лi Чонг, головний спецiалiст: "Те що жiнка у Кореї має сидiти вдома - це просто стереотип, який давно потрiбно зламати. Я, наприклад, рокiв через 15 бачу себе як мiнiмум вiце-президентом пiдприємства".

Однак, аби стати великим начальником, у Кореї потрiбно мати не лише завзяття та фаховi здiбностi, а ще й бути родичем президента компанiї. Адже i маленькі фiрми, i величезнi корпорацiї "ченболь", як водиться, передаються у спадок. Активно боротися з цим явищем почали лише зараз.

Йонг Кiм, експерт: "Згiдно з законом, робити цього звичайно не можна. Однак, юристи знаходять можливостi аби компанiю очолив хтось iз родичiв боса".

Те, що робиться за межами країни корейцiв мало обходить. У досить товстих газетах, з 12-ти сторiнок, на подiї у свiтi, зазвичай, підводиться одна-двi. До всiх людей з європейською зовнiшнiстю у Пiвденнiй Кореї ставляться з великою повагою. Проте, найбiльше люблять американцiв. Сполученнi Штати - головний ринок збуту товарiв. I не зважаючи всi реформи, вiдмовитися вiд орiєнтацiї на зовнiшню торгiвлю в найближчому майбутньому корейцi не зможуть. Експорт i надалi залишатиметься головною умовою процвiтання країни.