На березi рiчки Орiль розташувалася дитяча козацька Сiч [ Редагувати ]

У Днiпропетровськiй областi на березi рiчки Орiль розташувалася дитяча козацька Сiч. Протягом двох тижнiв тридцять дiтей з рiзних куточкiв України житимуть там за козацькими законами, вивчатимуть iсторiю, побут та традицiї козацтва.

Ранок у дитячiй Сiчi починається з дзвону. Потiм - зарядка, молитва та снiданок. По обiдi читають iсторiю козацтва, далi - мандрiвки лiсом, всiлякi розваги та багато господарських справ. Щодня на Сiчi чергує один курiнь, тобто п'ятеро дiтей. Вони збирають хмиз, готують на багаттi козацькi страви, прибирають i охороняють табiр. Нiчну варту до 6-ї ранку несуть i хлопцi, й дiвчата. Такi правила: послаблень для жiнок на Сiчi немає.

Христя Педь, козачка: "Страшно дiвчатам, дуже страшно, але хлопцi - у нас дружнiй курiнь-табiр, хлопцi зголошуються самi нам на допомогу, що ми з вами постоїмо, щоб вам вночi страшно не було".

Хлопцi та дiвчата живуть тут окремо. Табiрний простiр подiлено на двi половини, i представникам iншої статi доступ на чужу територiю заборонений.

Павло Кулик, козак: "Це як би зимiвник дiвчачий, як було на Запорiзькiй Сiчi, не можна заходити. Я пам'ятаю про це, обходимо стороною, а дiвчата так само не мають права заходити до наметiв хлопцiв".

Дiти запозичили у запорожцiв спосiб вiдзнаки кухарiв. Якщо страва козачатам смакує, вони кидають свої ложки до жовтого цеберка, якщо нi - до зеленого. За гарний обiд кухар навiть отримує "грошi", якi у таборi називаються "качечками". А за два тижнi на дiтей чекає мандрiвка рiчкою. Для цього вони, як справжнi козаки, вчаться ходити на байдарках.