Важкий шлях у світ без бар'єрів [ Редагувати ]
Першою народилася мрiя. Та далеко не всi вiрили, що вона справдиться. Люди в iнвалiдних вiзках викликали спiвчуття у кращому випадку, у гiршому - їх просто не помiчали. Iзоляцiя, нерухомiсть, некомунiкабельнiсть - цi слова стали мало не синонiмами термiну "iнвалiднiсть". Щоправда, у книжках про це не писали. "Здорове" суспiльство не приймало жодних вад - включно з фiзичними. Ми позичали очi у Сiрка, ховаючи погляд, а владоможцi приховували саму проблему. У тi часи навряд чи кому спало б на думку, що не мине й десяти рокiв, як ця країна пишатиметься своїми iнвалiдами.
Валерiй Сушкевич, президент Національному комiтету спорту iнвалiдiв України: "Поки держава думала, щоб зробити безбар'єрнiсть у нашому суспiльствi... А до цих пiр ми цього не зробили, тому що сьогоднi я вийду на вiзку, я не пiд'їду навiть на Майдан Незалежностi, ви пiдiйдете до постаменту, а я не пiдiйду - я не зможу, а я хочу. Поки, щоб не чекати людям, вони працювали над собою, щоб долати бар'єри, i мати можливiсть долати бар'єри, i йти, i прориватись у свiт здорових людей".
Сьогоднi лiк iде на тисячi. I є серед них навiть тi, хто пiшов iз будинку iнвалiдiв, щоби просто стати чемпiоном.
Фiзичнi вправи переросли у великий спорт, убогi безправнi калiки - в чемпiонiв, а клуб за iнтересами - в нацiональний рух.
Мрiї судилося здiйснитись. Мрiї iнвалiдiв про безбар'єрнiсть у свiтi здорових людей. Нарештi, така територія на теренах української держави з'явилась - поблизу Євпаторiї на узбережжi Чорного моря. Та вже отримала назву - Нацiональний центр параолiмпiйської i дефлiмпiйської пiдготовки та реабiлiтацiї iнвалiдiв".
Базу колишнього пiонертабору "Юний ленiнець" передали iнвалiдам влiтку 2001-го. Цьому посприяв сам президент. Проте спершу були нагороди - медалi за спортивнi здобутки на європейських та свiтових аренах.
Свою iсторiю параолiмпiйський рух в Українi веде вiд двох лiтнiх i двох зимових iгор. Ще 1996-го країну репрезентували тiльки 25 спортсменiв-iнвалiдiв, у двохтисячному їх стало 67. Вiдповiдно, побiльшало медалей - з 9-ти до 37-ми. Жодна країна не робила такого стрибка у спортивному русi. Саме унiкальними досягненнями аргументували чемпiони та їхнi тренери прохання до влади про допомогу. Вже потому був державний Указ про розвиток та пiдтримку параолiмпiйського руху.
Валерiй Сушкевич, президент Національному комiтету спорту iнвалiдiв України: "Власне, вона бачиться не тiльки як якась спортивна iнфраструктура, треба освiдомитись наскiльки ширше поняття оцiєї територiї бiля 60 гектарiв для нашого суспiльства. На цiй територiї є мрiя i конкретна реалiзацiя зробити її цивiлiзованою територiєю України - того, що поки ще в Українi немає. Це - глобальна безбар'єрнiсть, забезпечення всiх прав людини з iнвалiднiстю, яка знаходиться на цiй територiї".
Оздоровлення, реабiлiтацiя, спорт, лiкування, вiдпочинок - все, що працює на свiдомiсть самого iнвалiда. От тiльки ми нiяк не збагнемо, що нашi права - це їхнi права. I час би вже вiд слiв перейти до дiла.
Геннадiй Курганов, генеральний директор Нацiонального центру "Україна": "Проблем была масса. Во-первых, мы приобрели здравницу с долгами старого учредителя, который не выплачивал зарплату 3 года, был должен многим организациям и так далее. Мы на сегодняшний день выплатили должникам более 3-х миллионов гривен".
За всю iсторiю не лише незалежної України, а й колишнiх союзних республiк, споруджується перший спецiалiзований центр для iнвалiдiв. Подiбних йому не буде i в Європi. Та попри всю важливiсть задуманого, домогтися державного фiнансування - справа непроста. Реконструкцiю об'єкту розпочали два роки тому. Iнiцiатори будiвництва зiзнаються, що тодi навiть не уявляли, скiльки тут роботи. Розлегла територiя - вкрай занедбана, фасади будинкiв розвалювались на очах, дахи протiкали - капiтального ремонту оздоровниця не бачила понад 15 рокiв. А за останнi три роки навiть вiдпочивальникiв не приймала - колишнiй госпОдар її просто закрив.
На почин мали два мiльйони гривень - лише таку суму мiг на той час перерахувати УкраЇнський параолiмпiйський комiтет. За цi грошi пропонували зробити тiльки поточний ремонт напiвзруйнованих будiвель.
Валерiй Сушкевич, президент Національному комiтету спорту iнвалiдiв України: "Коли приходиш до високо посадовця, будучи депутатом i будучи на вiзку, у мене завжди є сподiвання не на те, що вiн мене пожалiє як людину, що має суттєвi фiзичнi проблеми, в мене є сподiвання, що вiн зрозумiє, що сьогоднi можливо зробити в нашої країнi, щоб людина на вiзку, незряча могла працювати так, як я працюю. Тому що не вважаю, що я - випадок".
Свого часу саме Сушкевич стояв бiля витокiв створення в Днiпропетровську органiзацiї iнвалiдiв "Iнваспорт". Десять рокiв тому йому повiрили - вiрять i понинi. Становлення перших спортсменiв-параолiмпiйцiв вiдбувалося за його безпосередньої участi. Попервах просто разом виборювали мiсце пiд сонцем - право займатися спортом нарiвнi зi здоровими людьми - у тренажерних залах та басейнах. I щодня доводили - i собi, i iншим - що можуть жити повноцiнно. Можуть i мусять перемагати.
Олена Зайцева, начальник Днiпропетровскої обласної органiзацiї "Iнваспорт": "Он им говорит, если мы будем так работать - я привлеку силы финансовые, тренерские, мы все сможем выезжать. Я добьюсь, что спортсмены будут учиться в ВУЗах, и не просто говорит, а добивается. И колясочники начинают учиться. Это человек, который дал - не просто путеводной звездой стал, но и сделал то, что обещал".
З квiтня по червень у тренерського комiтету параолiмпiйцiв - найгарячiша пора - перiод остаточного вiдбору спортсменiв. Через прискiпливi руки ВТК проходять тiльки найпевнiшi кандидати на призовi мiсця. Рештi в Афiнах нема чого робити.
У книзi реєстрацiї гостей пiд першим почесним номером стоїть iм'я дружини українського президента Людмили Кучми. Здається, це свiдчить про найвищий ступень зацiкавленостi держави у створеннi об'єкту. Першу чергу Нацiонального центру було вiдкрито ще влiтку минулого року, але й досi нема ясностi щодо пiдготовки спортсменiв до параолiмпiйських iгор. Пiдготовки саме тут, у Євпаторії.
Усi - вiд виконробiв до замовника - кажуть: будiвництво просувається важко. Неохоче держава розстається з грошима - завжди виникають якiсь важливiшi справи, та й позабюджетнi, спонсорськi вливання - нерегулярнi. Надто вже часто грошовитi дядi й тьотi пiд доброчиннiстю розумiють вдалу iнвестицiю. Втiм, допомога, безперечно, є - у тому числi й вiд мiсцевої влади. Євпаторiя безкоштовно передала майбутньому центровi свердловину питної води, що ранiше належала мiському водоканалу. Сподiваються тут, що невдовзi вирiшиться питання i з морською водою для лiкарнi, де хворих лiкуватимуть грязями - її вже будують.
Геннадiй Курганов, генеральний директор Нацiонального центру "Україна": "За прошлый год освоили около 16 миллионов гривен бюджетного финансирования, кроме этого были какие-то небюджетные деньги, которые Валерий Михайлович смог нам как-то добыть и переслать сюда на стройку. А бюджетных было 16 миллионов в прошлом году. В этом году предполагается 26 миллионов гривен бюджетного финансирования. Но поскольку у нас дорогостоящие объекты, которые в преддверии олимпиады мы взялись достроить, нам этих 26-ти миллионов до конца года, конечно, не хватит".
Уже сьогоднi, в параолiмпiйський рiк, тут подейкують про можливий дефiцит фiнансування. Хоча дечим, все ж, можна й похвалитися. Завершено будiвництво готельного комплексу на сiмдесят мiсць, оснащеного усiма необхiдними для iнвалiдiв приладами. В чотирьох спальних корпусах - у розпалi ремонтнi роботи. Але головна увага - спортивним об'єктам. Так вирiшили пiсля першого вiдчутного вливання державних коштiв. Одинадцять з половиною мiльйонiв гривень торiк розпорядився видiлити президент України. До початку параолiмпiади тут очiкують ще на сiм мiльйонiв.
А вже за мiсяць у Євпаторiї планується вiдкрити Мiжнародний футбольний турнiр.
Сергiй Овчаренко, старший тренер збiрної команди України з футболу (ДЦП): "Наша команда должна быть на сборах с 10-го мая, турнир начинается 28-го. Я боюсь, все-таки, 10 мая вряд ли будет готово это поле, хотя строители обещают сдать. Мы даже об этом как-то стараемся не думать, потому что будет очень стыдно перед командами, которые сюда приедут. Во-вторых, в отличие от других команд, которые будут участвовать в параолимпийском турнире, мы, наверное, единственная сборная, которая еще ни разу в этом году не тренировалась на искусственном поле, ведь олимпийские/параолимпийские игры в Афинах будут проходить именно на искусственном поле".
Мабуть, сучасним стадiоном це назвати важко. Але якщо фiнансування не забариться, то вже у травнi це поле вкриється модною нинi штучною травкою. Фахiвцi називають це "покриттям п'ятого поколiння". I слушно - адже кращого не знайдеш навiть на тренувальних базах провiдних футбольних клубiв країни.
До настання лiта планують добудувати вiдкритий басейн - перший з цiлого комплексу. Наразi його можна розпiзнати лише по ямi, залитiй бетоном та розбитiй на дiлянки. Басейн спроєктовано спецiально для людей з порушеннями опорно-рухового апарату - i навiть для слiпих. Тут iнвалiди зможуть давати собi раду без сторонньої допомоги. А от без допомоги держави пiдготовка спортсменiв до осiнньої параолiмпiади таки буде пiд загрозою. Зокрема, це стосується українських плавцiв.
Геннадiй Вдовиченко, старший тренер збiрної команди України з плавання: "Команда готовится в зависимости от возможностей - в Николаеве и на местах, у кого есть возможности тренироваться. Но, к сожалению, бассейны на лето закрываются - отопительный сезон заканчивается и как таковой возможности плавать, в принципе, нет".
Як тренери, так i самi спортсмени параолiмпiйської збiрної навiть не хочуть загадувати. Адже результати осiннiх виступiв в Афiнах цiлковито залежать вiд того, наскiльки вдало пройдуть лiтнi збори. Якщо все буде гаразд - себто, фiнансування надходитиме вчасно, - це буде перший в iсторiї України випадок, коли нацiональна команда готується вдома. Попереднi збори проходили, як правило, за кордоном. Будiвництво центру вiд самого початку подiлили на три етапи. Орiєнтовна вартiсть проекту - до вiсiмдесяти мiльйонiв гривень. Фiнансування взяли на себе Держкомспорт i Фонд пiдтримки параолiмпiйського руху в Українi.
Валерiй Сушкевич, президент Національному комiтету спорту iнвалiдiв України: "Знаєте, я не вiрю, що нас не зрозумiють. Сьогоднi нашi параолiмпiйцi хочуть в Євпаторiї, в Нацiональном центрi, здобути чергову перемогу для України. У вереснi. Я дуже сподiваюсь i вiрю, що всi iнституцiї держави, ми всi, зробимо все для того, щоб в Афiнах нашi параолiмпiйцi здобули гучну перемогу для нашої України".
Клiмати Євпаторiї i Афiн - абсолютно iдентичнi, тому питання аклiматизацiї перед спортсменами не постане. А тим часом i в Києвi, i в Євпаторiї чекають кiнця травня. Саме тодi - себто до початку футбольного турнiру - за чутками, має надiйти решта довгоочiкуваних коштiв.
Ще на початку незалежностi в одному з законiв записали: у 21-ше столiття Україна увiйде безбар'єрною. Для людей з iнвалiднiстю буде створено всi умови, аби вони могли повноцiнно жити.
Сьогоднi єдиний острiвець безбар'єрностi створюють самi iнвалiди. Це вони заробляють очки на змаганнях, перемагають на параолiмпiадах. Чекають допомоги i незважаючи нi на що - усе ще вiрять обiцянкам.
