На Київщині матері особливих дітей шиють постіль на продаж [ Редагувати ]

Постіль від мам особливих дітей. Зазвичай таким жінкам складно знайти роботу, адже більшість часу проводять удома. Як їм вдається поєднувати роботу та догляд за дітьми - дізнавався Кирило Воронко.

Наталія - мама трьох дітей. Наймолодшому синові дев'ять, і в нього синдром Дауна. Окрім догляду за дитиною, жінка працює на двох роботах.

Наталія Стрикайло, швачка:

Була в декретній відпустці, потім була по догляду за дитиною а потім почала працювати в дитячій Київській лікарні.

А от друга робота сама знайшла жінку. Два роки тому до Наталії зателефонували з реабілітаційного центру, який вона відвідує з дитиною, і запропонували шити постіль.

Наталія Стрикайло, швачка:

Я зразу погодилась. Ну, так, була така думка, попробую і все. Були моменти що я хотіла лишати.

Окрім Наталії, зголосилися ще вісім жінок. Утім, робота підійшла не всім. Наразі в цеху працює шість матерів дітей з інвалідністю. Засновниця швейного цеху каже - від початку проєкту не хотіла, щоб постіль купували із жалю.

Юлія Бігун, керівниця проєкту:

Постельное белье не должны покупать из сочувствия, вы должны покупать потому, что оно хорошего качества и красивое. Я всегда выносила мозг за неровные строчки.

Вже чотири роки Юлія допомагає дітям з інвалідністю у Фастівському реабілітаційному центрі. Тож бачила, як мамам важко влаштуватись на роботу зі звичайним графіком, адже малечі потрібен постійний догляд. На той момент вона шила одяг для храму, де служить її чоловік. Та ідея з постіллю спала на думку раптово.

Юлія Бігун, керівниця проєкту:

Мы как-то сидели с мужем возле храма я говорю хочу увольняться с работы и шить постельное белье. Он говорит мне, почему мамы детей с инвалидностью... они же тоже могут шить. В этот момент мне приходит сообщения от нашего волонтера из Германии. Она говорит Юля здесь есть грант и на него нужно подаваться. Я озвучиваю ей идею. Она говорит круто давайте оформлять.

За два тижні подали заявку. Юлія отримала 3 500 євро на обладнання та на перші тканини. Але далі почалися труднощі.

Юлія Бігун, керівниця проєкту:

Мы искали очень долго технолога, человека, который бы научил, организовал это обучение. Около полугода мамы учились шить. Дальше мы планировали стартовать в прошлом марте - вот наступил карантин. Потом я родила ребенка и вот у нас стартовали продажи два месяца назад.

Наталія Стрикайло, швачка:

Я не професійна швея, у мене дома є механічна машинка і особливо що було важко то це перейти на електронну.

Та попри всі перешкоди, мами вже пошили 200 комплектів постільної білизни. Працюють за вільним графіком, вдома або в цеху. Кошти від продажу йдуть на медичну допомогу дітям з інвалідністю та на зарплату працівницям. Яка, до слова, вища за середню в галузі.