Буремний схід: як живуть мешканці містечок, що перебувають під обстрілами? [ Редагувати ]

Без газу, електрики й під постійними обстрілами - так нині виглядає життя у прифронтових містах на Сході України. Від невгамовного наступу окупантів потерпає Слов'янськ. Щодня фіксує прильоти і Сіверськ, на який готуються піти росіяни. Попри це, там залишаються люди.

Чому не виїздять, та як живуть загартовані війною - розкажемо далі.

З висоти залізничного мосту 32-річний Артур опускає сітку у річку Казенний Торець. Сподівається, що звуки вибухів - не злякають його обід.

Они чувствуют, они слышат вибрацию, трясение земли именно.

За майже два з половиною місяці війни, він засвоїв: якщо не клює - день на фронті був тяжким.

Артур, рибалка:

Ну, где-то мог штучек 5-6 именно хороших таких, с ладошку, поймать. А во время войны вообще, когда мог уйти с рыбкой, а мог уйти без рыбки. Смотря как бомбили именно.

Цей міст розташований у Слов'янську - десь за 20 кілометрів від лінії фронту. Разом із сусіднім Краматорськом - ці два міста під постійним вогнем окупантів. Поганий улов знаменує рішучість опору Збройних сил України, але також невпинний наступ росіян.

Нема рыбы, нема, нету рыбы.

А це - місто Сіверськ, Бахмутського району, Донецької області. Напередодні у Генштабі заявили, що окупанти готуються до наступу у цьому напрямку. А поки що - нещадно б'ють по населеному пункту. Лише за останню добу артилерійським пострілом - розтрощили будівлю пожежної частини, перед тим школи номер два і три. А кілька днів тому - поцілили у склад з зерном.

Місто шахтарів та землеробів колись нараховувало 10 тисяч жителів. Більшість виїхали. Любов - серед тих, хто лишився. З її подвір'я добре видно стовп чорного диму зі спаленого зернового сховища. Надвір пенсіонерка виходить рідко.

Любов, жителька Сіверська, Донецької області:

Страшно. Та й б'ють від ціль он, дивіться, і хвіртку мені пробили, дірку, ось, бачите? Стріляють, хіба ж можна виходить?

Майже увесь день жінка проводить у стінах свого прохолодного будинку. Тут немає ані газу, ані електрики. А тиск води у трубах такий, що не можна сходити в душ, попрати, чи навіть помити посуд.

Любов, жителька Сіверська, Донецької області:

Матрац поклала, єслі шо - лягаю на матрац, бо кажуть не можна коло вікон, шо можуть стрельнуть та стьокла будуть сипаться. І отак живу я, лежу то тут, то там, а ноччю туди ховаюся, у спальню.

Сусідка Любові, теж Любов, пригадує 2014 рік. Тоді її місто опинилося під обстрілами, у будинку вибило всі вікна. 2022 рік - переживає те саме.

Отаке от цілий день. Нє, мені вже всьо равно, в мене вже нєрвна сістєма всьо. Ні на самольоти, ні на шо, три рази сьогодні вже літали ті самольоти, мені вже по барабану. Просто надоїло.

У себе вдома Любов не живе. Мешкає у будинку по вулиці нижче - доглядає за сусідом з інвалідністю і не приховує - там погріб надійніший. Поїхати жінці нікуди. Та й нема за що. Мала оформити пенсію - але почалася війна. Грошей не має зовсім.