Захисник "Крук": після реабілітації знов на фронт [ Редагувати ]

Перемога за нами - в цьому переконані бійці, котрі з перших днів повномасштабного вторгнення на фронті захищають рідну землю. Ця війна жорстока і несправедлива, але перевагу мають лише нескорені та сильні духом захисники. Таким є і воїн з позивним "Крук", захисник нині на реабілітації на Буковині після бойової травми. Та вже за кілька днів збирається знову на фронт, бо ж бойові товариші готові навіть каву в окопи подавати, тільки б вже були у повному складі, за ці місяці воїни поріднилися і стали єдиною сім'єю. З відважним героєм познайомилася Ольга Лучек.

Марко, а для побратимів "Крук". Важко пересувається на милицях. Повномасштабна війна заскочила чоловіка на заробітках у Польщі. Того ж дня чоловік повернувся в Україну, і добровольцем пішов на фронт.

Марко, військовослужбовець:

Коли виїжджаєш десь на виїзд, то у повній бойовій викладці, тобто зі зброєю, бронежилеті і т.д., ми йдемо, напроти йде мамочка така молода і з дитиною, хлопчику десь п'ять років, він порівнюється з нами й віддає честь і каже: Слава Україні, ми зупинилися, йому відсалютували і так ком в горлі, сльози в очах і ми розуміємо, що ніхто нікуди не відступе, бо за того хлопчика зокрема ми не дамо їм зайти на цю землю.

Маркові та його підрозділу вдалося відтіснити російських військових до самого кордону.

Марко, військовослужбовець:

Вже були зайняті позиції в районі Прудянки, але їхній батальйон воював ще з-під Києва, відтісняли їх, дуже хороші хлопці, героїчні, Нас туди на лінію фронту відправили. І ми разом з ними утримували ті позиції, ну десь кілометрів 15, щоб вийти на державний кордон.

Зараз Марко в Чернівцях через бойове травмування. Військовий розповідає, спати спокійно навіть у відносно спокійному місті не може, і досі прокидається серед ночі й за звичкою шукає свого автомата.

Марко, військовослужбовець:

Характер теперішньої війни не передбачає активних стрілкових боїв, це можуть бути якісь локальні, якщо їхня диверсійно-розвідувальна група заходить, а 95 відсотків - це є артилерійські дуелі. Саме важливе у солдата лопата, чим ти глибше вкопаєшся, тим більша ймовірність, що залишишся живим. Ти поглиблюєш окоп, робиш брусфер, накриваєш колодами бліндаж, набираєш в мішки пісок, левову частину часу займаєшся тією справою, щоб коли прийде той час бою, щоби ця інфраструктура, яку ти сам збудував тобі зберегла життя.

На війні Марка, як і інших військових, підтримують дитячі листівки. Вони неабияк підсилюють бойовий дух на фронті.

Марко, військовослужбовець:

Коли приїжджають передачі, зазвичай це по коробках попаковано, то я вам чесно скажу, хлопці не каву шукають, не смаколики, а відкривають листи, які кладуть діти, у нас там цілий такий іконостас був з тих листів, дуже приємно і воно надає мотивації.

На фронті відчувається молитва кожного - запевняє воїн. І коли ворог атакує з неба, і коли влаштовує засідку.

Марко військовослужбовець:

В кутку підвалу стояла старовинна ікона, а при виході з підвалу сучасний годинник. Тут дивишся ікона, а тут годинник, скільки тобі ще Господь Бог відміряв того часу… Але поки що воюємо, кулі, снаряди обминають. Ми відчуваємо, що за нас моляться, бо інколи такі моменти були, думаєш ну це вже все, але потім обстріл проходить остання касета граду розривається десь за 20 метрів від тебе і якась невидима сила, молитва щира оберігає. Перемога буде обов'язково за нами. Моліться за нас. Все буде добре, все буде Україна.