33 дерева - 33 життя: в Ужгороді висадили Алею із вічнозелених дерев [ Редагувати ]

33 дерева - 33 життя. Рівно стільки ужгородців не стало з часу повномаштабного вторгнення окупантів. Щоб вшанувати героїв нашого часу в Ужгороді, у місцевому парку висадили алею життя із вічнозелених дерев. До створення алеї долучилися рідні та друзі загиблих бійців.

В руках лопата, а на очах сльози… Максимко закопує це вічно зелене дерево, та промовляє до батька:

Максим Черніков, син загиблого героя:

Без тебе так важко, важко мені, мамі, Аліні сестрі. Шо я один остався, мущина в сімʼї і шо важко. Але я справлюся і всьо буде добре.

Батько Максима - Сергій Черніков - загинув на фротні ще в серпні. Незалежність України виборював з 2014 року. 

Яна Чернікова, вдова:

Не так давно літом він приїздив на лікування після кантузії. Но своє дерево він посадив, на вулиці Теодара Легоцького, тому що я любила ці магнолії. Він сказав, дерево я посадив, сина народив, я приїду і як у прислівʼї,збудую будинок. Але на жаль, будинок збудуємо ми самі. Завжди про нас піклувався, ми ніколи його не забудемо,він назавжди з нами.

Нині Максим, єдиний чоловік у сім'ї. Це дерево висадив в память про тата. Воно стало частиною Алеї життя в Ужгороді.

Богдан Андріїв, Ужгородський міський голова:

В честь воїнів, які віддали своє життя за незалежність нашої держави. Висадити Алею життя в нас в парку. Це вічнозелені дерева, куплені за бюджетні кошти Ужгородської міської ради, це наш обовʼязок для того, щобвшанувати пам'ять наших героїв.

Вічнозелених дерев тут, на жаль, вже 33. Кожному дали ім'я героя-захисника.

Мирон, батько героя:

Я за сина, я його поховав, він загинув під Запорожжям. Попав під мінометний обстріл. Я думаю, що раз хлопці загинули, то хай ці орки тоже підуть.

Дерева висадили батьки та рідні загиблих воїнів. Згодом, діти прикрасили алею синьо-жовтими стрічками. Зав'язували і загадували бажання.

Наталія, Валерія та Михайло, жителі Ужгорода:

Бажаєм, щоб ніхто з наших воїнів не вмирав. Перемоги України, і щоб більше ніколи не було такої алеї, щоб наші воїни були живими і захищали Україну.

Ужгородці знають - герої не вмирають, та щиро вірять, що більше дерев тут, на алеї висаджувати не доведеться. А Україна вже скоро святкуватиме довгоочікувану перемогу.