Вижив з побратимами після атаки дрона рф по автівці: історія військового інженера [ Редагувати ]
Вони не несуть службу в окопах і не стримують ворожі штурми, але їх робота теж під постійним вогнем противника. Наші герої вижили після влучання ворожого дрону в їх автівку. Військові інженери їхали лагодити переправу до Часового Яру на Донеччині. В дорозі безпілотник влучив у стійку водійських дверцят і не залетів у салон.
Про те, що пережили після ворожого удару - розповів моїм колегам водій автівки. Далі історія залізничника Назарія Мислінчука, який у 21 рік став на захист України.
Осколки посікли Назарію обличчя та очі. Автівку, у якій він їхав на бойове завдання, атакував ворожий дрон.
Ось сюди в стійку, виходить, водійську.
Прилетіло, коли вчергове їхали ремонтувати обстріляну росіянами переправу на Донеччині. Хлопець служить в інженерних військах.
Назарій Мислінчук, солдат 47 окремої інженерної бригади:
Нас було п'ятеро в машині: я - водій, спереду командир мій. Ми можна сказати найбільше постраждали. Ззаду хлопці отримали контузії, але вони цілі. Я, виходить, лівою рукою тримався за кермо і воно прилетіло - буквально на шкірі висіла рука.
Руку врятувати лікарям не вдалося.
От я зігнув - оце лікоть. Ще лікоть є. Це якби добре, що свій суглоб ще залишився.
Назарій пішов на війну у 21 рік. Тоді він працював помічником машиніста на залізниці. У перші дні вторгнення - евакуйовував людей.
Назарій Мислінчук, солдат 47 окремої інженерної бригади:
Вагони були переповнені, тому що люди були й в тамбурах. Їхали потемки, потемки, напомацки, по приладах. Останній мій рейс був - ми завозили біженців з Києва до міста Ковель на Волині. Я повернувся із поїздки й пішов у військкомат.
Назарій потрапив в 47-му окрему інженерну бригаду. Бойові завдання виконував на Донеччині.
Назарій Мислінчук, солдат 47 окремої інженерної бригади:
Сєверодонецький канал і його дуже часто обстрілювали, і ми як інженерна структура, ми його відновлювали, щоб наша техніка змогла проходити ці канали. Ми старалися виїжджати за ночі. Дуже часто починалися обстріли, нас виганяли звідти дрони, не давали нам працювати там, але поночі, потемки ми мусили це зробити.
Попереду в Назарія ще тривала реабілітація. Хлопцю треба відновлювати слух, зір. Ці випробування боєць проходить зі своєю дівчиною Аліною. Пару познайомили спільні друзі, коли хлопець був на ротації.
Назарій Мислінчук, солдат 47 окремої інженерної бригади:
Знав, що скоро їхати на ротацію, то вагався щось пропонувати, щось спілкуватися, але потім: життя одне, нема що відкладати на потім і зробив перші кроки.
Знайомство переросло у стосунки, розповідає Аліна, коли кур'єр їй на роботу приніс іграшкового ведмедя. Тепер вони разом.
Аліна Бороденко, дівчина Назарія:
Після того вже саме поранення сталось, то якось нас, напевно, це зблизило. Він мені став більш близький, і дуже рада, що він мені відкрився, бо за це дуже переживала, і підтримати хотілося, і поруч бути хотілося.
Підтримують і побратими. Навідуються у гості.
- Дату весілля вже спланували чи ні, признавайтеся. - Ще ні. - Щоб ми просто підготувалися до цього процесу.
Бригада, де служить Назарій, виконує бойові завдання по всій лінії фронту. Усіма, хто отримує поранення на полі бою опікуються в тилу.
Ігор Ковальчук, начальник медичної служби 47 окремої інженерної бригади:
Проводимо постійний медичний супровід нашого пораненого. Працюємо в плані подальшого його протезування. На 27 квітня в у нього 3D-моделювання, вже буде куксоприймач.
Віктор Шубец, офіцер 47 окремої інженерної бригади:
Наш Назар знаходиться у відпустці після поранення, відповідно є можливість, і вже пройшов певний термін, окрім державних виплат всіх, ми зібрали кошти зі своїми побратимами занесли йому додому.
Родичі бійця збирають кошти на протез для Назарія, допомогли й побратими. Хлопець мріє про так звану механічну руку.
Хочу біонічного отримати, щоб з пальчиками для подальшого комфортного життя.
