Столичнi поети вiдзначили професiйне свято [ Редагувати ]
Столичнi поети цього тижня вiдзначали професiйне свято - камерними лiтературними вечорами та iмпровiзованими концертами самотужки вiдроджуючи вiкову традицiю публiчного звучання живого поетичного слова.
Наказ давньогрецького фiлософа "Поет повинен говорити з людством" київськi пiдкорювачi Парнасу виконують буквально: практика регулярних публiчних виступiв для них - єдиний засiб донести своє крилате слово до сучасникiв, позаяк побачити власнi витвори надрукованими можуть собi дозволити лише найзаможнiшi вiршотворцi.
Олександр Кабанов, член Спiлки письменникiв: "Если с рифмами, с образами все в порядке, то ситуация с изданием стихов в Украине ужасная, в России гораздо лучше по ряду причин... Но Украина достойно представляет себя на конкурсах, на издательском рынке - нас там даже побаиваются и, думаю, если мы соберемся в могучую кучку, то они все попадают".
А поки що доводиться поетам запозичувати засоби виразностi з арсеналу колег iнших мистецьких цехiв: сьогоднi кожен римотворець, який себе поважає, має володiти музичними iнструментами, навчатися акторськiй майстерностi та вiдпрацьовувати дикцiю i пластику.
Найкраще адаптованими до сучасних умов виявилися наймолодшi учасники поетичної спiльноти - наразi лише у них є певнi можливостi вiддатися творенню рим та лiричних образiв i з бiльшим оптимiзмом зазирати у майбутнє української поезiї.
Дмитро Лазуткiн, поет: "Звичайно, українська поезiя за накладом книжок не може порiвнюватися, скажімо, з російською прозою, але у молодих поетiв є майбутнє - створюються гранти, проводяться конкурси i сьогоднi я можу сказати, що тi, хто пише гiднi вiршi, може врештi-решт отримати свого читача".
Працiвники бiблiотек та книгарень, у свою чергу, пiдтверджують факт більш-менш регулярного надходження нових здобуткiв вiтчизняної та свiтової поезiї, проте скаржаться на майже повну вiдсутнiсть iнтересу читачiв до творiв класичних та сучасних майстрiв поетичного слова. Жорстку конкуренцiю з росiйськими детективами та пригодами Гаррi Поттера, за їхнiми словами, витримують, хiба що, поети срiбного вiку та Йосиф Бродський.
Стосовно української поезiї, попит обмежено антологiями зi шкiльного курсу лiтератури та хулiганськими постмодернiстськими студiями Леся Подерев'янського. Тож справжнiй День поезiї тут святкуватимуть ще нескоро - можливо тодi, коли з книжкових полиць почнуть зникати вже трошки запорошенi томи - земний продукт небесного натхнення.