Справжні герої нашого часу [ Редагувати ]

Багато хто з лiтнiх людей мабуть зараз зiтхнув: ось вони - герої нашого часу. Та нi - справжнi герої - як i завжди - це тi, хто працює. Завдяки кому, не будемо боятися пафосу, мiцнiє українська економiка. З кого бере приклад молодь.

2005-й - оголошено роком ветеранiв, а їхнє свято вiдзначатимуть 1 жовтня - вiдповiдний указ у суботу пiдписав глава держави. Мета - привернути увагу громадськостi до потреб представникiв старшого поколiння та забезпечення вiдповiдної соцiальної допомоги. Наш кореспондент Леся Гонта цього тижня вирушила на Полтавщину. Аби довiдатися чим i як живуть люди, працю яких було вiдзначено на державному рiвнi ще за часiв розбудови соцiалiзму.

Целофановий пакет iз нафталiном - найкращий сейф для збереження соцiалiстичних релiквiй. Пiсля того, як одну з пам'ятних книжок ледь не поточили жучки, герой соцпрацi Тетяна Курмаз перестраховується. Каже - грамоти та фотографiї перетрушувати необхiдно щороку. А от аби ордени та медалi залишалися в iдеальному станi, особливих зусиль докладати не треба.

Тетяна Курмаз, герой соцiалiстичної працi: "Оце ж вони - ордени трудової слави. Три ж вони. Всi вони тут. Як якiсь збори чи запрошують куди, а так куди я в їх пiду у селi?"

Тетяна Дмитрiвна - трактористка-професiонал. 30 рокiв просидiла за кермом. Її показники були найкращими - як в районi, так i в областi. Каже, коли треба було - працювала i вдень, i вночi.

Iван Курмаз, чоловiк: "Сiвальщики розказують, хоч би не Тетяна сьогоднi була на тракторi, а то, каже, як Тетяна, то не дасть перекурить - засiяла i поїхали, а вона не курить, i не п'є".

Нагороди Тетяна Курмаз отримувала у вісьмидесятi. Саме цей перiод був найщедрiшим на вiдзнаки. Тодi "свого" героя соцпрацi мав кожен колгосп, кожна шахта, кожен завод. З часiв започаткування нагороди - у 1938 роцi - такого масштабного роздавання орденiв не було. Перший герой соцiалiстичної працi - Йосип Сталiн - дуже ревно ставився до присвоєння найвищої трудової вiдзнаки СРСР.

Iван Курмаз, чоловiк: "Хто його знав, що таке буде - сказала тодi родiна: давай. партiя i вперед".

Чоловiковi героїнi - Iвановi Дмитровичу - тим часом доводилося пiдкорювати власнi трудовi вершини - варити борщ та виховувати дiтей. Сьогоднi вмiє навiть пекти хлiб. Жiнка для нього i досi залишається героїнею - її пенсiя - єдинi грошi у сiм'ї. 573 гривнi щомiсяця - порятунок для всiх.

Син Тетяни Курмаз (Скручує з газети цигарку): "Як мамка пенсию получе, то цигарочку якусь i купим. Пачку чи двi, а так лучче табачком . А пачка того "мальбору" скiльки стоє? А хлопцi, парубки, не буде ж воно при дiвцi крутить отаку цигарку. А табачку хвата надовше".

Син Тетяни Курмаз: "Оце ж завидують, що таку пенсiю заробила, а що нi руки, нi ноги не роблять, то нiкого не iнтересує".

Список пiльг для героїв соцпрацi сьогоднi налiчує бiльше 25 пунктiв. Це i безкоштовний щорiчний вiдпочинок, i ремонт будинкiв i навiть виготовлення зубних протезiв. З усього перелiку Тетяна Дмитрiвна скористалася тiльки одним благом - придбала безкоштовний залiзничний квиток - їздила до сина на присягу. Усi iншi - для героїв соцпрацi, якi живуть у селах, найчастiше недоступнi.

Семен Антонець не користується пiльгами принципово - не потребує. Хоча сьогоднi колишнiй голова колгоспу бiльше схожий на героя капiталiстичної працi.

Семен Антонець, герой соцiалiстичної працi (По телефону у греці): "Альо - я на полі. У мене телегрупа. Скоро буду".

Семен Свиридонович став останнiм героєм соцпрацi в Українi. Указ про його нагородження Михайло Горбачов пiдписував вже у Форосi. А за кiлька рокiв Антонцю присвоїли звання Героя України.

Семен Антонець, герой соцiалiстичної працi: "Хвилювався одинаково. Якщо нагорода, пiд неї було зроблено багато, то Герой України було непсодiванкою".

Перетворити рiднi Михайлики на зразкове село Семен Свиридонович намагається все своє життя. Якщо вирощувати овочi - то тiльки екологiчно чистi, без мiндобрив, якщо доїти корiв, то тiльки за допомогою новiтнього обладнання. Про грунти та особливостi фермерського господарства може розповiдати годинами. Матерiальної скрути останнiй герой не вiдчуває. Каже, у нього - туга духовна.

Семен Антонець, герой соцiалiстичної працi: "Руйнується село, нам цей острiвок важно втримати, i менi боляче у душі. Важко живеться. I живеться якось з тугою".

Але найкращий спосiб боротьби iз тугою - праця. Про це усi герої знають точно. I Тетяна Курмаз, i Семен Антонець починають свiй робочий день о п'ятiй. Тiльки Семен Свиридонович за кермом джипа, а Тетяна Дмитрiвна - вiрного трактора.