Болівія: Газова революція [ Редагувати ]

Те, що газ може стати вибухонебезпечним не лише у фiзичному, а й у полiтичному сенсi, минулого тижня довели подiї на зовсiм iншому боцi Землi - у Болiвiї. Пiсля тривалих масових заворушень за участю селян, шахтарiв та iндiанцiв, якi домагалися нацiоналiзацiї газової галузi та справедливого розподiлу прибуткiв вiд продажу ресурсiв президент змушений був скласти свої повноваження. А парламент - прийняти його вiдставку. Щоправда, це не перша газова революцiя у цiй пiвденноамериканськiй державi.

Вигляд пiкетів, завдяки яким президент був змушений пiти зi своєї посади у вересні-жовтні 2003 року, абсолютно такий же, як і у червені 2005. Вiдмiнностей - жодних. Хоча вони є. Iм'я президента - втiкача зразка 2003 року - Гонсало Санчес де Лосада. Цьогорiчного "екса" - Карлос Меса. Перший - газовий магнат. Останнiй - власник медiаiмперiї i колишнiй журналiст. Кризу 2003 спричинила вiдмова влади нацiоналiзувати головне багатство Болiвiї - природний газ, або принаймнi вдвiчi збiльшити податок на його видобуток для транснацiональних компанiй, що копирсаються в болiвiйських надрах, як у себе вдома. Меса присягався, що нацiоналiзує газ. Але за 20 мiсяцiв потому розвiв руками й визнав, що надто слабкий для цього. Сьомого червня Карлос Меса подав у вiдставку i звернувся до парламенту.

Карлос Меса, екс-президент Болiвiї: "Я, як президент, що йде, закликаю вас припинити грати з вогнем. Країна може розвалитися на тисячi шматкiв. Ми перебуваємо на порозi громадянської вiйни".

Кризу одразу ж нарекли газовою революцiєю. Але радше це класична робiтничо-селянська революцiя. Ла-Пас блокували лише пiсля того, як лiдер партiї селян - iндiанцiв "Рух до соцiалiзму" Ево Моралес порозумiвся з керiвником Робiтничого центру Хайме Суаресом. Пiсля вiдставки Меси Суарес оголосив про створення паралельної влади Нацiональної народної асамблеї. "Владi транснацiональних корпорацiй, олiгархiї та американського посольства ми протиставляємо владу народу", - заявив вiн на мiтингу в Ла-Пасi. Зважаючи на те, що майже весь уряд переїхав iз Ла-Паса в номiнальну столицю країни Сукре, центр ухвалення рiшень перемiстився з кабiнетiв на вулицю. Здається, чого б воювати. Але саме схiдна частина країни багата на газ. I саме тут живуть тi самi олiгархи, про яких казав робiтничий лiдер. Середнiй рiвень життя - в кiлька разiв вищий, нiж у Ла-Пасi. Населення схiдної провiнцiї Санта-Крус, на вiдмiну вiд iндiанського заходу, складають переважно нащадки колонiзаторiв - європейцiв. Отже, нiякої бази для робiтничо-селянської революцiї. Навпаки - саме схiдноболiвiйська бiзнес-елiта висунула iдею автономiї Сходу, якщо "лiвi" прийдуть до влади на Заходi. I ця iдея наразi починає набувати реальних форм. Першi вимоги провести референдум з автономiї газоносних провiнцiй сходу пролунали в сiчнi, коли iндiанець Ево Моралес на мiсцевих виборах висунув себе на посаду губернатора провiнцiї Кочабамба. Тепер, коли вiн може очолити країну, в Санта-Крусi вимагають незалежностi. "Правих" самостiйникiв пiдтримав кокаїновий бiзнес, адже, крiм газу, на Сходi чималi плантацiї коки. Втiм, нинiшня робiтничо-селянська революцiя - не перша в Болiвiї. В квiтнi 1952 гiрники разом з iндiанцями - селянами повстали проти вiйськової хунти та власникiв олов'яних рудень i привели до влади "лiвого" президента Вiктора Пас Естенсоро. Але, зрештою, вiн влаштовував i Схiд, i Захiд.  Цього року саме у такий спосiб приведений до влади лiдер може розраховувати лише на половину країни.