Волонтерство не має віку: як маленькі українці наближають перемогу [ Редагувати ]
Волонтерство не має віку. Як і національна самосвідомість. Юні торговці, художники, шашкісти, пілоти дронів, співаки та кулінари в свої 5, 7 чи 10 років працюють на перемогу України. Вони проміняли безтурботні ігри на подвір'ї чи у гаджетах та відпочинок - на клопітку щоденну працю, щоби допомогти нашому війську. Крають серце щирістю: найзворушливіші історії про великі вчинки маленьких українців - далі. .
Вони - наш надійний тил. Гордість, надія й майбутнє. Пензлем чи піснею… Своєю кмітливістю і вправністю. Вони - наближають нашу перемогу. Свідомі з пелюшок - маленькі герої України.
Імпровізований "кіоск" просто неба у Дніпрі облаштували Микита і Святослав. Тут продають найцінніше - свої іграшки. Все, щоби допомогти Збройним Силам України.
Микита Жилка – волонтер:
Мені продавати їх було не шкода, заради перемоги.
А після "робочої зміни " - працюють на перемогу ще й вдома.
Святослав Кужман – волонтер:
Іграшки іграшками, але я ще й плету з мамою, ось такі національні браслети. - За скільки їх продаєте? - По 20 гривень.
І так уже два місяці. За це час наторгували понад 5 тисяч гривень! Які вже навіть встигли витратити: разом із волонтерами купили на зароблені каремати для захисників.
А ось один із них - приїхав забрати допомогу особисто. Й також не з порожніми руками.
А це ось з нашого озброєння, це вже пусті гільзи і такий енергетичний шоколад.
Ігор Куліковський – військовослужбовець:
В мене щас сльози на очі навернуться, якщо чесно. З тою щирістю, з якою діти роблять ці подарунки, хочеться це закінчити уже остаточно.
І якнайшвидше. Раз і назавжди.
А це уже - Львів і сімейний дует двох маленьких криворіжчан. Марія та Сашко, які через війну втекли з рідного Кривого Рогу на Львівщину, тут стали для армії надійним тилом.
Дарія, мама юних волонтерів:
Вони постійно ходили і мене запитували що і як вони можуть допомогти долучитися до спільної перемоги. Так як Сашко у нас наймолодший ілюзіоніст України, він нам пропонував показувати фокуси в центрі міста.
Та вольовим і компромісним рішенням діти стали допомагати армії музично. Так, п'ятирічна Марійка під саксофонний супровід брата 10 годин поспіль співала у центрі Львова! Й поставила рекорд! Стала наймолодшою волонтеркою України! За день своїм виступом для потреб армії малеча зібрала понад 35 тисяч гривень! Сашко визнає: це було нелегко, враховуючи вагу саксофона. Та як справжній чоловік....
Коли я згадував героїв на передовій, то в мене з'являлися нові сили та я продовжував грати.
До "наспіваних" коштів волонтери додали свої - й придбали для українських військових тепловізор! І він уже в дії - на Херсонському напрямку. Та Марійка й Сашко на досягнутому зупинятись не збираються, бо…
Ми дуже хочемо, щоби Україна перемогла і настав мир.
Ми в Запоріжжі - на виставці картин юного художника. Раніше полотна 10-річного Максима були всіяні зірками на космічному тлі. А зараз ...
Ось, бачите спалені розрушені дома… Це ракета, яку рашисти збросили на Харків.
Із неабияким хистом Максим узяв до рук пензля 3 роки тому - вдома, в рідному Бердянську. Через вторгнення окупантів змінилося й місто його проживання, й тематика творчості.
Ця картина називається "Оленівка". На ній, бачите, ангели, це наші військові, які загибли.
Оксана, мама Максима:
Він дуже часто плаче, бо не може щось виправити. Він дуже важко переживає втрати наших хлопців, йому це все дуже болить.
У Максима - аутизм. Фарбами на полотні він може виплеснути свої емоції. Прокричати світові про розв'язану росією війну й наблизити нашу перемогу. (Її, до речі, юнак вже написав). Бо картини Макс продає й донатить виручку Збройним Силам України.
Максим, юний художник:
Я їм хочу допомогти, їм дуже потрібна машина та теплові зори.
Й усе у Макса вийде - юнак вже заробив для війська понад 40 тисяч гривень й отримав відзнаку від самого Президента.
Ну й останню героїню нашого сюжету ви всі дуже добре знаєте. Ця мила киянка - шашковий монстр! Вправляється із візаві за лічені хвилини! Вже два місяці 10-річна чемпіонка світу з шашок - Валерія Єжова своєю кмітливістю допомагає армії. Сотні зіграних партій - і сотні поразок суперників.
Валерія Єжова, чемпіонка світу з шашок:
Ну кожен день я граю приблизно з 20 людьми і за весь цей час у мене було три поразки.
А за програш - плати ЗСУ! На початку своєї волонтерської "кар'єри" Валерія ставила за ціль зібрати 5 тисяч гривень для війська.
Мама дівчинки:
Потім 10, потім вона сказала "хочу зібрати 20 і віднести в фонд Притули".
Суми почали рости і доросли до майже ста! Промінявши безтурботне літо на щоденні, малі протистояння Валерія Єжова зібрала для української армії 99 тисяч гривень! І наблизила Велику нашу перемогу.
Валерія Єжова:
Тільки тоді ми переможемо, якщо всі згуртуються і допоможуть.
Сашко та Марія:
Україна переможе, бо в нас найкращі захисники, найкращі діти, найкращі люди.
Максим, юний художник:
Це наша земля і ми її нікому не віддамо.
