Герої України: розмова з волонтером, який врятував із окупованого Ірпеня більше тисячі людей [ Редагувати ]

Наша наступна історія - саме про героя-волонтера. Лілія Налягака місяць тому познайомилася із Андрієм Папаєм, який врятував із окупованого Ірпеня більше тисячі людей. Вона зустрілася із Андрієм знову - у переддень Дня Незалежності. Чим він займається зараз? Як змінилося його життя? І що для нього означає Незалежність? Давайте подивимося.

Одна людина, але на її рахунку - понад тисяча врятованих життів. Це Антон із позивним Папай. Його історію ми вже розповідали місяць тому. Чоловік залишився в Ірпені, коли його штурмували росіяни, щоб евакуювати людей.

Антон (Папай), волонтер:

Ось із цього дому ми забирали людей і зверху виїхала на нас БМП, зупинилась трошки дулом повертіла, ми подумали зараз буде стріляти, але все минулось, але десь хвилин за 10, поки ми збирали бабусю, почав стріляти снайпер. Ми вийшли з білими прапорцями, швиденько завантажили стареньких і виїхали.

Під обстрілами Папай вивозив людей із Київщини понад місяць, поки одна із куль не влучила у самого волонтера.

Антон (Папай), волонтер:

Ось на цьому перехресті нас обстріляли, приблизно вогонь вівся звідси, майже як зараз ми вивертали і як ця машина, стояв бус і ми трохи не вписалися в цей поворот і застрягли перед бусом. У мене куля поцілила з поясниці, пройшла весь малий таз, вийшла з бедра і застряла в голені.

Та навіть після поранення Антон і далі волонтерить. Як саме? Ми зустрічаємося з нашим героєм вдруге - напередодні Дня незалежності.

Волонтер їде в автобусі, зупиняється, вітаємося:

- Доброго дня, Антон! - Доброго дня, Ліліє! - Дуже рада вас бачити. Ви на новій автівці. - Так, новий кінь. - Розказуйте, бо минулого разу ми бачили 11 слідів від куль на вашій автівці, я так розумію, це робоча машина? – Так, це зараз основна робоча конячка. Це звичайний представник поштових перевезень в Європі, але більш зручний, оскільки можна додати свої вантажі на полицю, а тут становляться три палети. Перший вантаж, який вона привезла, це були близько 2 т - це були продукти харчування, харчування для тварин, побутова хімія, одежа, візочки для малюків.

Як ви почали перевозити гуманітарні вантажі, як усе почалося і коли саме?

Вже після деокупації Ірпеня з'явилась ідея купити автомобіль і так почався другий етап цієї волонтерської діяльності.

Які складнощі зустрічаєте в цій волонтерській роботі?

Хотілося б, щоб таких волонтерів було більше серед наших громадян, тобто кожен, хто їде за кордон, взяв 100, 200, 300 кг і поїхав - це було б взагалі ідеальний варіант і ці склади, які є за кордоном, які завдяки меценатам поповнюються постійно, вони б дуже швидко розвантажувались.

Зараз не вистачає рук, коліс, тих хто вивозив би?

Рук і коліс завжди не буде вистачати, оскільки допомога зі сторони Європейського союзу залишається досить великою.

Антон, розкажіть, як вас особисто змінила повномасштабна війна?

Стало в сім'ї значно важче, оскільки дружина каже: як громадянка України, вона підтримує мою діяльність, а як дружина - дуже сильно хвилюється. І через це їй би хотілося, щоб моя участь була меншою і я міг би більше приділяти увагу для сім'ї.

Коли останній раз бачили свою сім'ю?

Вони зараз у Ірпені, а до цього у нас була перерва з початку бойових дій і я вже їх побачив у червні місяці.

Це моя дружина Олена, і мій син Єгор.

Ви нещодавно із сином приїхали з Німеччини, саме туди ви евакуювалися з початку повномасштабної війни..

Було страшно їхати, було страшно залишатися, було хвилювання за своїх близьких, які залишилися.

Власне ваш чоловік залишився і не просто залишився, він ризикував життям, щоб врятувати життя жителів Ірпеня, Бучі, які евакуйовувалися. Як ви тоді відреагували на його вчинок?

Я забороняла це робити, але він нагадав мені, як в 14-му році евакуйовували моїх батьків, маму із Луганська, як ми шукали хто це зробить і що він робить це для якоїсь другої мами, для другої дитини і ми домовилися, що буде час у який ми обов'язково повинні зідзвонюватися для того, щоб я була спокійна і він виконував свої обов'язки, а я свої.

Поза волонтерською діяльністю, ви вже повернулися до свого цивільного життя, довоєнного?

Хочеться дуже зайти в фермерське господарство для створення робочих місць, ставати вже на економічну сторону безпеки нашої держави.

Що для вас особисто незалежність означає?

Більш за все - це право вибору. Як розказували мої батьки, в 6 років я сказав, що я українець. Мама росіянка, папа росіянин, кажуть - а ти хто? - а я українець.

Саме за право бути українцем і жити у незалежній вільній державі Папай ризикував життям на початку повномасштабної війни і продовжує волонтерити зараз. До перемоги.