Вирватися з російської окупації та почати життя заново: історія 32-річного хореографа з Бердянська [ Редагувати ]

А далі - історія 32-річного хореографа з Бердянська Івана Козлова. Чоловікові разом з родиною вдалося вирватися з російської окупації. Вони не опустили рук і почали життя заново. Артур Терещенко - про неймовірних українців - далі. 

У цій танцювальній залі поки що немає кубків та нагород вихованців, адже тренувати дітей у Дніпрі переселенець з Бердянська хореограф Іван Козлов почав лише наприкінці літа. Про життя в окупації, втечу з дружиною і немовлям на руках, численні допити рашистів на блок-постах і погрози розстріляти, чоловік воліє не згадувати. Головне, що вдалося вирватися.

Іван Козлов, керівник клубу спортивно-бальних танців:

Коли ми доїхали до першого українського блок-посту, то ну…весь автобус ридав, будемо так казати. Всі жінки, всі від щастя вони плакали.

На запитання, як у окупації живе курортний Бердянськ, Іван відповідає коротко - немов у 90-х. Місто стало депресивним, не вистачає харчів та медикаментів, є проблеми із мобільним зв'язком. У перші місяці після вторгнення чоловік виходив на мітинги проти рашистів, але в якусь мить життя під дулами автоматів стало нестерпним. Тому й наважився на виїзд. Опинившись в Дніпрі досвідчений хореограф зрозумів - треба рухатися далі і повернувся до справи свого життя. 

Іван Козлов, керівник клубу спортивно-бальних танців:

В нашому виді спорту ми знаємо один одного, так. Тобто тут теж колеги мої, теж друзі. Я звернувся теж до свого знайомого запитав - чи можу я в нього в залі почати свою роботу? Він сказав - так, без проблем, тобто приходь, працюй. 

На цих світлинах Бердянський танцювальний ансамбль "Мрія". З ним Іван Козлов останні десять років перемагав на різноманітних турнірах та міжнародних фестивалях. Робота в Дніпрі - це новий аркуш, переконує чоловік, і досвід та бажання реалізуватися вже приносять перші плоди.

Від свого тренера нові вихованці в захваті.

Мілана, вихованка студії танців:

Іван Іванович добра людина!

Олена, вихованка студії танців:

Мені більше всього подобається танцювати повільний вальс та великий квадрат.

Павло, вихованець студії танців:

Жінка танцює, а хлопець підтанцьовує!

Батьки також задоволені навчальним процесом, адже під час війни знайти студію бальних танців з таким професіоналом не просто. 

Юлія, мати вихованки студії танців:

Нашим дітям дуже подобається і це саме головне. Тренер уважний, до дітей дуже добре відноситься. І вони бігають до нього як на праздник.

Наразі Іван тренує наймолодшу групу дітей та навчає латиноамериканських танців дорослих. Чоловік сподівається, що після війни його вихованці знову підкорюватимуть кращі танцювальні майданчики України та світу.