Чому європейцi не в захватi вiд нового керiвника ЄС [ Редагувати ]

Минулого тижня важелi керування Євросоюзом перейшли до Iталiї. Зазвичай - це не бiльше, нiж протокольна формальнiсть, уваги якiй придiляють не так уже й багато. Однак нинiшня ротацiя в керiвництвi ЄС стала винятком. Галас довкола особи нового голови - iталiйського прем'єра Сильвiо Берлусконi - здiйнявся першого ж дня.

"Тепер маємо президента, котрому неохоче будемо тиснути руку" - "Берлiнер Цайтунг".

"Мiстер Берлусконi є загрозою для Європи" - "Лiберасьон".

Так зустрiли Сильвiо Берлусконi європейськi газети. Плакатами з написами "Усi рiвнi перед законом" i "Європi не потрiбен хрещений батько" вiтали його депутати Європарламенту.

Пет Кокс, президент Європейського парламенту: "Панове колеги, ми вас уже зрозумiли. Тепер опустiть додолу свої транспаранти та давайте послухаємо iталiйського прем'єр-міністра".

Колеги плакати опустили. Проте один iз депутатiв - нiмець Мартiн Шульц - не вгамувався. Пiсля промови вiн зав'язав дискусiю з Берлусконi i в досить iронiчнiй формi нагадав прем'єрові про звинувачення в корупцiї. Мовляв, якби не адвокат, Берлусконi б тут зараз не стояв. Той iз вiдповiддю не забарився.

Сiльвiо Берлусконi, прем'єр-мiнiстр Iталiї: "Я знаю, в Iталiї один режисер знiмає стрiчку про концентрацiйнi табори. Я порекомендую вас на роль охоронця. Ви дуже пiдходите".

Скандал! Європа до такого не звикла! Герхард Шредер вимагає публiчних вибачень, Берлусконi каже, що вибачитися повинен Шульц. Журналiсти дискутують, що це - невдалий жарт чи навмисна образа?

Власне, на таку витiвку слiд було чекати. Сильвiо Берлусконi не схожий на iнших європейських полiтикiв.

Одного з найбагатших людей свiту на батькiвщинi називають Кавалер. Завжди засмаглий, в дорогому костюмi, улюбленець жiнок i ловелас - вiн сам мiг би стати прекрасним героєм кiнострiчки. Проте слава актора його нiколи не цiкавила. Iнша рiч - бiзнес.

Набувати капiтал Берлусконi почав ще у студентськi роки. Навчаючись в унiверситетi вiн продавав однокурсникам, якi жили в гуртожитку, пилососи i за грошi писав їм курсовi роботи. Потiм органiзував музичну групу, виступав з нею на круїзних кораблях. У 26 почав власний бiзнес: заснував будiвельну компанiю "Елiнорд". Фiнансовий талант плюс трохи удачi - i вже через 15 рокiв Берлусконi - власник холдингової компанiї, до якої входять 150 фiрм.

В 94 роцi великий бiзнесмен прийшов у велику полiтику. Влучна назва - "Форца Iталiя!", iмiдж людини з народу i - партiя Берлусконi перемагає на виборах. У 2001- вiн вже прем'єр, власник трьох телеканалiв, найбiльшого в Iталiї видавництва, низки газет, заводiв i футбольного клубу "Мiлан". Iталiйцi жартують, що в країнi - "берлусконiзм". Люди живуть у будинках, збудованих Берлусконi. Купують продукти в магазинах, що належать Берлусконi. Дивляться телебачення i читають пресу, пiдконтрольнi Берлусконi. Уболiвають за футбольну команду, власником якої, знову ж таки, є Берлусконi.

Iмперiю прем'єра не раз намагалися зруйнувати. Полiтика звинувачували у зв'язках з мафiєю, в корупцiї i хабарництвi. Тягали по судах, порушували численнi справи - але вiн завжди виходив сухим iз води.

Напередоднi минулих виборiв його навiть пародiювали, натякаючи на схожiсть iз Мусолiнi. I робив це не хто iнший, як найпопулярнiший актор країни. Проте Берлусконi все одно виграв. Бо як не крути, iталiйцям вiн подобається. Вони, як нiхто в Європi, люблять шоу - а Сільвiо вмiє їх влаштовувати.

До кiнця року квитки на вистави Кавалера отримали й iншi члени Євросоюзу. За правилами ротацiї, Рим головуватиме в органiзацiї шiсть мiсяцiв. Європейцi навряд чи наважаться вимагати його вiдставки: по-перше, це очевидне втручання у внутрiшнi справи одного з членiв ЄС, до того ж Брюссель i так звинувачують у надмiрному диктатi. По-друге, це не так вже й просто зробити.

Iталiйцi ж переобирати голову уряду поки що не збираються. Тож європейцям скорiш за все таки доведеться звикати до манери поведiнки Берлусконi. Звичайно, радники як можуть контролюють його спiлкування з пресою. Проте певну добiрку проколiв журналiстам все ж вдалося зiбрати.

Джорджа Робертсона Берлусконi якось назвав Робiнсоном, а Рим, якщо вiрити прем'єру, заснували Ромул i Ремул. Кiлька разiв вiн казав, що, на його думку, вже час прийняти до ЄС Росiю та Iзраїль.

Проте, шукачам гарячих сенсацiй найбiльше запам'ятався 2002 рiк. На саммiтi мiнiстрiв закордонних справ ЄС в Iспанiї Берлусконi увiрвався на прес-конференцiю свого колеги Жозефа Пiке i показав на годинник - мовляв, досить балакати, час обiду. А потiм на груповому фото ще й наставив iспанцевi рiжки. Щоправда, до апеннiнського темпераменту в Брюсселi вже мали звикнути. Голова Єврокомiсiї Романо Продi теж iталiєць. Утiм, той подiбних витiвок собi нiколи не дозволяв.