Отруйний аромат грошей [ Редагувати ]
Зовнi на Барському птахокомбiнатi все спокiйно. Але тi, хто тут працює, знають: за якихось пiвкiлометра звiдси є вiдстiйники, i туди весь час стiкає хiмiчно забруднена рiдина. З кожним днем її стає дедалi бiльше. I якщо, боронь Боже, виникне якась непередбачена ситуацiя - уся ця трутизна вмить може вирватись на волю i спричинити екологiчну катастрофу. Катастрофу аж нiяк не мiсцевого масштабу, тому що вода з навколишнiх ставкiв потрапляє в рiчковi притоки, а далi - у Пiвденний Буг i до Чорного моря.
Василь Собчак, начальник екологiчної служби ВАТ "Барський птахокомбiнат": "Структура стокiв змiнилася. Та технологiя, що була закладена в очищення стокiв двох заводiв (птахокомбiнат i маслозавод) - вона не може вiдповiдати хiмiчним стокам спiльного пiдприємства. Тому ми змiнили технологiю. I плюс, у даний момент у мене знаходиться до 2000 кубiв хiмiчних стокiв, що знаходяться в ємкостях. Я їх переробити не можу. Якщо я їх буду переробляти бiльше норми, значить я буду перевищувати граничне скидання на виходi з четвертого бiопруду".
Нiхто на птахофабрицi достеменно не знає, скiльки саме кубометрiв отрути вiд дiяльностi шкiрзаводу вже накопичилось у ємностях - 2000 чи бiльше. Та в данiй ситуацiї це вже байдуже. Екологiчнi експертизи тут проводять часто. Але нiхто з експертiв досi вiдкрито не заявляв, що обстановка в цьому районi стає загрозливою для здоров'я. Мовчать про це санiтарнi лiкарi - бо їх "не зрозумiють". Хто - можна здогадатися. Тож цифри у звiтах про наявнiсть шкiдливих речовин у повiтрi й водi цiлком чи частково вiдповiдають нормам. А вiдбувається все це - "завдяки" розташованому на територiї птахокомбiнату - українсько-iталiйському пiдприємству. Саме його iнтереси на обласному державному рiвнi дуже активно пiдтримуються. Принаймнi, так тут вважають.
Сергiй Герасимов, в.о. голови правлiння ВАТ "Барський птахокомбiнат": "На жаль, на нашу думку, на них iснує тиск чи, iнакше пояснити не можна, мiсяць назад пояснили, що будуть висновки, але дотепер немає нiяких - нi в нашу сторону, нi убiк спiльного. Отут незрозумiло, чому. Ми самi домагаємося, через день їздимо, але немає нiяких висновкiв, рекомендацiй, нiчого".
Спiльне пiдприємство на територiї птахокомбiнату почало працювати досить давно - ще тодi, коли майже вся українська промисловiсть стояла на колiнах. Пiд час безгрошiв'я (фiнансової скрути) за борги розраховувались майном. Так сталося i тут. Один поверх нового будинку вiддали колишньому власниковi всiх м'ясних заводiв регiону - об'єднанню "Вiнницям'ясо". Саме цей "монстр" i був одним з iнiцiаторiв створення спiльного пiдприємства з обробки шкiри. Довгi роки два колективи i два керiвники жили мирно. Угоду про спiвпрацю не укладали - не бачили в цьому потреби. Документа й досi нема. А шкiрзавод i далi собi зливає забруднену воду вiд свого виробництва в каналiзацiю птахокомбiнату. Зливає - бо за планом водоочищення, розробленим багато рокiв тому, його стоки, порiвняно зi стоками iнших тутешнiх заводiв, були незначними. Тому хiмiчнi показники забрудненої води вiд шкiрзаводу i зараз не перевищують норм - i не дивно, бо норми не переглядались десятилiттями. Але тепер i маслозавод, i птахокомбiнат вже не працюють на повну потужнiсть...
Сергiй Герасимов, в.о. голови правлiння ВАТ "Барський птахокомбiнат": "Якщо ми пустимо цю воду на водойми - усе. Аварiя. Ми будемо вiдповiдати. Зокрема, начальник екологiчної служби буде нести повну вiдповiдальнiсть, i ми як керiвництво".
Конфлiкт виник не на порожньому мiсцi. Останнiй аналiз води зi стiчної труби шкiрзаводу показав, що тутешня водообробка є якiсною. Але керiвники птахокомбiнату ставлять результати цiєї перевiрки пiд сумнiв. Тому й просили колег зi спiльного пiдприємства - i не раз - удосконалити процес очищення стокiв. А останнiм часом прохання вже перетворились на настiйнi вимоги. У директора ж спiльного пiдприємства - свої аргументи.
Анатолiй Земляков, директор українсько-iталiйськго СП "Блю Стар Лезер": "Але найкращий показник... У мене є працiвники, батьки яких працюють на комбiнатi. Вони перестаралися - вiдiрвали отут дату... Я можу дати вам копiю. I коли всiм комiсiям розповiдають, що на очисних проблеми, у пiдтвердження, iнтерв'ю: перевищення норм скидання нiколи не буває".
У пана Землякова є й попереднi, й останнi висновки екологiв. Якщо вiрити паперам, на птахокомбiнатi норми шкiдливих для здоров'я викидiв не перевищують, навпаки - показники значно нижчi. I це вiдповiдає дiйсностi. Але. Насправдi, вони нижчi тiльки тому, що перед обробкою викиди шкiрзаводу накопичуються в окремому вiдстiйнику.
Сергiй Герасимов, в.о. голови правлiння ВАТ "Барський птахокомбiнат": "Пiшли по шляху накопичення. Їх зараз зiбралося близько 4000 кубiв. Усе це стоїть в повiтрi. З мiсцевою владою вирiшити питання не можемо".
Суперечку двох керiвникiв мирно владнати не вдалося. I тодi директор СП звернувся до мiсцевого антимонопольного комiтету, який став на його бiк.
Анатолiй Земляков, директор українсько-iталiйськго СП "Блю Стар Лезер": "Сьогоднi те, що роботу зробив Вiнницький антимонопольний, вони подивилися цiни... А цiни - вони реальнi, пiдтвердженi документами. Якщо в 99-му електроенергiя коштувала по 13 копiйок, нам була продана по рубль 04 за кВт., якщо вода один мiсяць - 70 копiйок, другий - 2 рублi 70 копiйок - таких коливань не може бути нiколи. I в зв'язку з тим, що їх дожимають у планi порушення антимонопольного законодавства, вони зараз шукають методи, як пригорнути все це i заспокоїти".
Можливо, керiвництво птахокомбiнату i справдi шукає методiв усе це "пригорнути й заспокоїти". Але екологiчна проблема, i дуже велика, все ж є. Мешканцiв околишнiх сiл не обдуриш. Старi за своє життя бачили багато чого. I хто-хто - а вони краще за будь-яких експертiв дадуть оцiнку криничнiй водi. Тiй водi, чий смак вони пам'ятають з дитинства.
Жителька села: "Брали аналiз, сказали, що дуже погана вода. Брала санстанцiя. З верхньої криницi брали i з цiєї".
За всiма нормативами, виробництво такого роду не може бути розташоване менш нiж за триста метрiв вiд житла. Тут усе iнакше. Хати стоять просто за парканом, себто майже впритул до комбiнату.
Олена Балабан, пенсiонерка: "Я сказала, що будь-якому барському олiгарху приготую на тиждень смачнi блюда i пiду в їхнiй будинок дихати спокiйно. А потiм подарую свiй будинок йому, якщо вiн тут виживе. Але нiхто не погодився. Нiхто".
Усьому колись настає край. Настав вiн i терпiнню цих селян, вони нарештi збагнули, чим можуть обернутися i для них, i для їхнiх дiтей iнтереси власникiв цього спiльного пiдприємства. За цiлком зрозумiлим (i гiдним похвали) бажанням сворювати новi робочi мiсця й поповнювати державну скарбницю податками стоїть (яке ж людське i яке нелюдське) елементарне прагнення заробити, якнайбiльше i незважаючи нi на що. Тому навiть зазвичай нейтральна сiльська влада забила на сполох. Схоже, у данiй ситуацiї без київського дядька таки не розiбратися.
Анатолiй Загродський, голова Войнашiвської сiльради: "Ми будемо просити керiвництво нашої держави, щоб воно надiслало комiсiю з Києва, щоб вона зробила вiдповiднi аналiзи i вирiшила питання з цим цехом".
Колись тут була зона вiдпочинку, а в невеличкому чистому озерцi залюбки купалися i дорослi, й малi. Тепер це вже не озеро, а водойма - та ще така, що її треба обходити десятою дорогою. I худобу не пускати. Не дай Боже, нап'ється звiдси корова - i годуй тодi малечу отруєним молоком!"
Сергiй Герасимов, в.о. голови правлiння ВАТ "Барський птахокомбiнат": "Нам у даний момент необхiдна об'єктивна дiйсна допомога фахiвцiв з оцiнки тiєї ситуацiї, що склалася на наших очисних спорудженнях, тому що ми вiдповiдаємо за всi наслiдки, аварiї, обстановку, виробництво очищення води".
Шкiрзавод давно встановив обладнання для очищення своєї забрудненої води. Може, тому у планах його директора не знайшлося мiсця для порiвняно невеликої суми на будiвництво додаткової очисної споруди. А тим часом це дозволило б раз i назавжди вИпорожнити начиння з двома тисячами кубометрiв смертоносної отрути - такого собi джина, що сидить у залiзобетонних очисних ємностях. Поки що мешканцi околишнiх сiл його не бачать, але вже давно вiдчувають - ось-ось вiн вийде назовнi.
Керiвники птахокомбiнату i спiльного пiдприємства спiвiснують на однiй територiї. Їхня взаємна толерантнiсть - лише позiрна. Насправдi ж вони - як кiшка з собакою. Один не хоче брати на себе вiдповiдальнiсть, iнший - недооцiнює можливих наслiдкiв того, що може статися будь-якої митi. А може, вже сталося?
Жителька села: "Люди добрi, у мене - лемент душi. Дитина в мене хворiє з трьох рокiв. Живе на iнгаляторах. Дихати чимось. I я, безробiтна, не маю можливостi постiйно купувати iнгалятори. Ми звертаємося в лiкарнi. Увесь час дитина хворiє. Лiкарi рекомендують змiнити мiсце проживання. На що ж я його помiняю, якщо я безробiтна. I чоловiк - безробiтний, тому що держава не в змозi забезпечити роботою..."
Спiльне українсько-iталiйське пiдприємство працює. Мешканцi прилеглих сiл продовжують своє розмiрене життя. Бiльшiсть з них нiколи не були за межами рiдної країни. Тож звiдки їм знати, що самi iталiйцi, якi мають частку у цьому чинбарському пiдприємствi, про аналогiчнi виробництва у себе в Iталiї кажуть: "Так пахнуть грошi..." Справдi, пахнуть. Але самi вони поруч з такими заводами не живуть. Кожному своє: кому - грошi, а кому - їхнiй отруйний аромат.
