Мораторiй на продаж землi от-от мав скiнчитися [ Редагувати ]

Мораторiй на продаж землi от-от мав скiнчитися. I з першого сiчня земля стала би предметом торгiв. Депутати мораторiй продовжили ще на рiк. Аргументацiя проста: ринок землi не сформований. Майже половина селян досi не отримала державних актiв на власнiсть своїх паїв. Словом, торгувати не можна, бо все скуплять за безцiнь. Але кого заборони в державi колись зупиняли? Андрiй Цаплiєнко задумався, чому ж у серединi 80-их землі сiльсько-господарського призначення в Українi було понад 40 мiльйонiв гектарiв, а на сьогоднi лишилося тiльки 33. Виявилося, рiзницю, яка за площею дорiвнює, ну, скажiмо, Буковинi - вже продали. Як пiдприємливi люди обходять мораторiй, бiльше того- про те кому вiн насправдi вигiдний - у розслiдуваннi "Подробиць тижня". Корупцiя земельна.

Битва за землю розпочалася задовго до того, як земля стала товаром. I триває за ознаками громадянської вiйни. Бо, здається, єдине, що залишилося невкраденого в державi - це чорноземи, лiси та пустирi. Саме за землю постраждали два пальцi київського мера Черновецького пiд час останнiх торгiв у Київрадi. Саме за неї секретар Київради пан Довгий намагався вразити нардепа Семиногу кульковою ручкою. Цього дня пiд вигуки опозицiї в невидомi руки вiддалм гектари столичної землi.

А це iнше гаряче мiсце на мапi бойових дiй. Село Козин на Київщинi. Тут, за допомогою бойової машини селянина, - цебто, трактора, - та купи службових собак прибiчникам Валерiя Гартiка удалося посунути голову сiльради. I навiть узяти в полон - вiдправити за грати без ухвали суду. Люди, якi щодня пiкетують похмуру адмiнбудiвлю, пригадують, що таке тут уже було - десь мiж сорок першим i сорок п'ятим минулого столiття.

"Вони i мене почали тягнути, щоб викинути геть. Я кажу, куди ви, суки, мене тягнете. Це ж при нiмцях тут таке було!"

Втiм, до дiй у вiдповiдь не вдаються.

"Всюди багатi люди. І на дамбi, i навколо Козина. А в Козинi сама бiднота".

Ринкова вартiсть землi навколо Козина складає вiд 15 тисяч доларiв за сотку. Валентина Горобець, яку рiшенням Київського апеляцiйного суду визнано чинною головою Козинської ради, все ще не може потрапити на робоче мiсце. А все через зазiхання певних впливових осiб на землю, каже жiнка.

Валентина Горобець, у 2002 р. голова сiльради:

"Ми вiдхилили 1065 незаконних рiшень про передачу землi, тому, мабуть, проти мене порушили справу. Ну, неслухняна Горобець, то й що ж, неслухняна."

Валерiй Гартик, чинний голова селищної ради:

"У селi 3000 жителiв, а тi тридцять, що протестують, це її родичi. Вона їм платить, щоб вони сидiли. От вони й зараз сидять пiд сiльрадою".

За три місяцi земля пiд Києвом подорожчала на шiстдесят вiдсоткiв, i цiна на неї росте з астрономiчною швидкiстю, швидше навiть, анiж на помешкання. Але саме житлова лихоманка є збудником земельної. На землi можна будувати, а зведене - продавати. Здавалося б, є рiзниця мiж землею сiльгосппризначення та дiлянками пiд забудову. Але iснує це правило далеко не для всiх. Ну то й що, що було поле. Тепер буде котеджне мiстечко.

Це не пустеля, це родючий лан, який пiсля того, як його засиплють шаром пiску, принесе небувалий грошовий врожай у виглядi цих котеджiв, що ростуть, немов гриби пiсля дощу. От i виходить, що жовтий пiсок дає набагато бiльше прибутку, анiж зелений лан.

Лан за околицею мiста Українки, знову ж таки на Київщинi. Забудовники працюють якраз там, де за документами - сотнi гектарiв сiльгоспугiдь. Втiм, служники закону чомусь не помiчають, як земля зникає пiд тонами пiску.

Олександр Туренко, депутат Обухiвської райради:

"Если бы закон работал, если бы так легко не переводились земли из одной формы в другую, не было бы варварской застройки".

Творцi цього майбутнього райського куточка для обраних навiть полiнувалися подбати про документи. Хоча й це зробити для знавцIв нескладно. Зазвичай ринок купiвлi-продажу землi, що iснує попри будь-який мораторiй, пропонує саме такi послуги.

Отже, механiзм приватизацiї землi вже в дiї. Тiньовий. Тiньовим господарем можна стати досить швидко. Втiм, схема непроста. Ось вона.

Уявiть собi поле, яке пiсля занепаду колгоспної системи розпаювали й роздали селянам по два гектари.

Далi з'являються "зацiкавленi особи", якi з кожним iз пайовикiв домовляються про оренду паю з правом викупу пiсля зняття мораторiю. Завдаток - 95% вiдсоткiв вартостi. Або оформлюють фiктивну позику. Селянин бере у борг грошi, пiд заставу паю. На тиждень. Грошi, звичайно, нiхто не повертає. Пай також.

Далi пайовики, профiнансованi "зацiкавленими особами", йдуть до своєї райадмiнiстрацiї. Iз заявами про змiну форми господарювання - iз "сiльгосп" на особисту. Адмiнистрацiя не вiдмовляє. Останнiй етап - за участю депутатiв сiльради. Вони ухвалюють рiшення про розширення села. I як тiльки лани опиняються в його межах, їх одразу ж пускають пiд забудову.

Пiсля всiляких манiпуляцiй землю продають на вторинному ринку, заробляючи набагато бiльше, нiж було вiддано селянам, депутатам i посадовцям. Результат - кiлькiсть сiльгоспугiдь катастрофiчно зменшується. Тi, хто купує землю, i тi, хто продає, часом мають спiльний iнтерес. У кожному сiльському районi є принаймнi одне село, де люди зумисно не обробляють землI. Чекають на зняття мораторiю. А лани замiсть пшеницi мальовничо вкриваються будяками й чорнобилкою.

Олександр Устименко, керiвник управлiння Обухiвської РДА:

"По одному тiльки господарству у нас двiстi чоловiк нiчого не роблять, навiть не здають в оренду. Нiчого з ними зробити неможна. Вони ж чекають, щоб продати!"

Вiктор Остринський, голова обухiвської РДА:

"Не оралась земля роками. Якщо з такою швидкiстю будемо мiняти призначення, ми завтра опинимося голi, босi i голоднi".

Продовження мораторiю не одягне i не нагодує українцiв. Виходить, що такий закон лише на руку дiльцям, що заробляють на тiньовому продажевi землi. Може нi? Мiнiстр загадково посмiхається.

Юрiй Мельник, мiнiстр аграрної полiтики:

"Побачимо, коли закон буде пiдписаний, тодi прокоментуємо".

"А ви вважате, що не пiдпишуть?"

"Побачу його пiдписаним, тодi прокоментую".

Отже, заборона замiсть вiдкритого продажу. Законопроект про мораторiй замiсть законiв про землевласництво. Якi би сприяли прозорiй i конкурентнiй грi на ринковi землi. Натомiсть депутати вкотре роблять подарунок псевдоприватизаторам, щоб "узувати" селян. Тих, хто не сiє, а на додачу ще й продає своє поле за безцiнь.

"Нотарiус у нас питала: хлопцi, ви читали? А я кажу - менi все одно, в мене дитина-iнвалiд, треба було грошi на лєкарства. Жiнка й каже, то пiди, вiзьми сто рублiв. Ну, я й узяв".