Чому нащадки емігрантів повертаються в Україну? [ Редагувати ]

Побачити Україну і залишитися тут жити. Вони - діти або ж уже внуки українських емігрантів. Про цю країну знали лише з розповідей рідних чи з уроків недільних діаспорних шкіл. А якщо і приїжджали сюди, то хіба на кілька днів - навідати родичів. Утім згодом, зрозуміли, що їм не достатньо бути просто туристами в Україні.

Чим приваблює та відлякує наша країна "іноземців українського походження"? І чому вони обирають життя тут? Напередодні Дня Незалежності - історії людей, які повернулися на батькіщину своїх предків - від Лесі Вакулюк:

Це остання їхня репетиція в Україні на цьому тижні. Хлопці з львівського етно-гурту "Люди добрі" готуються до фестивалю в Канаді - батьківщині одного з учасників ансамблю. Марк по-канадськи чи Марко по-українськи - онук емігрантів з України.

У 20 років, ще будучи студентом, він вперше побачив рідну країну своїх бабусь і дідусів. Коли закінчив навчання у Канаді, вирішив: хоче жити по інший бік океану.   

Марко Ігнатович, канадець українського походження:

Є багато з української діаспори, які приїжджають до України, взагалі, щоб побачити свою Батьківщину. То я від них не дуже відрізняюся: приїхав, щоб побачити Батьківщину. Але, здається, що відрізняюся тим, що я залишився. Тому що мені сподобалася культура, музика, люди. І… мене вперло.

Вже упродовж року Марко концертує з "Людьми добрими". Познайомився з хлопцями просто на вулиці - грають етно-музику різних регіонів України.

За два роки тут Марко Ігнатович трохи поподорожував Україною: був і на півдні, і на півночі, і на сході, і на заході країни. Вирішив зупинитися у Львові, тут йому подобається найбільше. Працював і викладачем, і перекладачем. Зізнається, саме тут, в Україні, він, філолог за фахом, може займатися тим, що йому до душі, - музикою.

Це не Янг-стріт - головна вулиця Торонто. Це вулиця Незалежності - центральна у столиці Прикарпаття, Івано-Франківську. Кілька років тому він емігрував з Канади. Бо вирішив, що йому замало бути просто канадцем українського походження.

Панові Борису було п'ятдесят, одному синові - шість, другому - вісім років, коли вони сім'єю переїхали в Україну - батьківщину його дружини та мами. За два місяці буде рівно три роки, як мешкають тут.

Борис Скоропадський, канадець:

Товариші, друзі, знайомі, що я знав, перед тим як я приїхав, - всі думали, що моя кришка поїхала. І питали мене: "Де ти їдеш? Шо ти будеш там робити? Хто ти думаєш там є?" Я кажу: "Де я їду? Додому! Чому? Хто я є? Я українець! Я українець, а ти канадієць українського походження".

Він жив і в Канаді, і в США, і в Німеччині, і у Великій Британії. Каже, саме Україну вважає своєю домівкою. Так навчала його покійна мама: хоч життя в Канаді, де він народився, і рай, але все ж це чужина.

Борис Скоропадський:

Вона мені казала: "Синку, я тебе родила не в Україні не через то, що я хотіла. І я живу не в Україні не через то, що я хочу. Це є наша рідна земля, це Батьківщина, це наш дім, це де ми залежимо. Це є тимчасове місце перебування. Ніколи не забувай! Це не є твоя країна".

Звісно, зізнається пан Борис, у Канаді життя було комфортнішим. Власний бізнес. Приватний будинок. Сини, до прикладу, займались хокеєм. Тут цьому спорту довелось шукати заміну, бо ковзанок не так і багато. Зрештою, сини грають у футбол.

Борис Скоропадський, говорить по мобільному з дружиною:

Перше місце. 4:1. Він забив один гол правою ногою, не лівою. Та-та, з "Спартаком".

Народжена у Відні громадянка США. Їй шістдесят три. Вона мешкає у Києві у винайманій квартирі.

Вава Бачинська, американка:

40 років тому в 69 році американці стали на місяць перший раз. Чому я то знаю і пам'ятаю, через то, що після академічного року ще до мене долучилося троє знайомих студентів. В 69 році ми в БМВ в'їжджаємо в Україну.

Це був перший візит Вави Марії Бачинської на батькіщину мами і тата. Вона кілька разів навідувалась сюди. Як турист або до українських родичів. Шість років тому Вава Марія Бачинська приїхала в Україну на рік за програмою Фулбрайта. Програма закінчилася, вона ж залишилась.

Вава Бачинська:

Чим довше я є на Україні, тим менше я розумію. Я тому 6 літ всьо розуміла про Україну, а тепер я щораз менше розумію про Україну і що діється.

Не розуміє, пані Марія, скажімо, за якими правилами їздять водії в Україні. Обурена, що автівки в Києві можуть рухатись по тротуару. Утім, запевняє: не мала жодних ілюзій щодо цієї країни.

Пані Марія каже: відвідувати - це інакше, аніж жити.

Вава Бачинська:

Я також зрозуміла, що мама все казала, що чомусь в Америці масло і цукор не смакують. І то правда. Бо ту масло і цукор є якісь інакші.

Вона обожнює закуповувати продукти на київських базарах. Там, розповідає, значно цікавіше, аніж у американських супермаркетах. Цього року пообіцяла знайомій, що допоможе зібрати урожай. Бо поки пані Марія навчала студентів у кількох українських університетах та ліцеях, її навчили тримати лопату та копати картоплю. Ще кілька років тому викладач та перекладач зі США не знала, як виглядає цей овоч.

Вава Бачинська:

Ну, капусту я знаю. А як бараболя виглядає? А як то? Так що то була також добра лекція.

І хоч в Україні - не так комфортно, як у тих країнах, де вони народилися...

Марко Ігнатович:

Що мене дратує? Напевно… Ну, я не знаю… Нема багато такого, чого мене дратує. Але, якщо я змушений щось сказати, то, напевно, система там води - непостійно вода в центрі.

Вава Бачинська:

Чому я тут є? Правдоподібно тому, що мені цікаво. Та, я якби кожного дня вчуся щось нового. Я тепер таку маю гру з одною знайомою, що то є по-англійськи, чи нині є "I love Ukraine day" чи нині є "I hate Ukraine day".

...вони безболісно відмовляються від власних авто на користь українських маршруток.

Леся Вакулюк, Віталій Кубліков. Вадим Ревун, Генадій Онікеєнко, Тарас Ткач. "Подробиці тижня", Телеканал "Інтер".