Злидні української науки: чому припадають пилом унікальні відкриття? [ Редагувати ]
Пацієнт швидше живий чи мертвий? Це риторичне питання стосується стану української науки. Про злидні наших учених говорять багато, от тільки ситуація не кращає. Вже дійшло до того, що науковці змушені обирати - або працювати в теплі, але без зарплати, або з зарплатою - без опалення.
І навіть у таких умовах вони - на холодному та голодному ентузіазмі - не втрачають наукової іскри. І навіть унікальні відкриття, які можуть приносити і славу, і гроші державі.
Чому ж не приносять? Питав наш Ігор Левенок.
Інститут фізики Національної Академії Наук України. Майже столітня історія. Тисячі досліджень і шість наукових відкриттів світового рівня... Нині - тут працюють близько трьохсот учених. Це - лабораторія радіаційних технологій. Молоді асистенти вимірюють міліграми речовини. Працюють - у верхньому одязі, зверху - білі халати.
В лабораторії увімкнений обігрівач і кондиціонер, адже в Інституті фізики Національної академії наук відсутнє опалення. В ось таких умовах доводиться працювати нашим світилам науки:
"Ну отак, розуміємо що не все так просто, намагаємося грітися електрикою".
Через безгрошів'я науковців поставили перед вибором. Або - опалення, або зарплата. Фізики обрали останнє.
"Фінансування, яке виділено Академії наук не вистачає на зарплату. А не те, що на якісь там прилади, чи матеріали... Ми вимушені були "добровільно" піти на чотириденку, при тому що ще й скоротили близько сорока людей", - розповідає Володимир Неймаш, завідувач лабораторії радіаційних технологій.
Утім, навіть за такої скрути, із судомами від холоду та на старезному радянському обладнанні наші вчені примудряються робити унікальні винаходи. Це - один із них. Робоча назва - "Гідро-бинт". Матеріал, з яким рани та опіки на людському тілі загоюються вдвічі швидше.
"Наноструктурований гідро гель - це така тривимірна сітка, мочалка, розмір комірки в якій менше одного мікрона, тобто водичка проходить, розчини проходять, а мікроби не пролазять", - показує Володимир Неймаш, завідувач лабораторії радіаційних технологій.
Матеріал з харчових полімерів, води та нано-часток срібла. Діє ще й як антисептик. Такі гідро-пов'язки дуже б знадобилися нашим солдатам на фронті. Їх демонстрували навіть президенту. Та в аптечках бійців вони так і не з'явилися.
"Взяли координати, обіцяли зв'язатися, але на тому воно так все і закінчилося".
Гідро-гелевий матеріал створюють під дією радіаційного випромінення. Це можливо лише тут. У підземному бункері з усіма елементами захисту.
"Так же, як рентгенівський апарат, скажімо так. Коли ми це вимикаємо, всяка радіація щезає. В об'єктах опромінення залишкової радіації абсолютно не залишається".
Гідро-бинт успішно пройшов випробування. В Інституті готові налагодити серійне виробництво. Та на полицях аптек він з'явиться не скоро. Бо перед тим потрібно отримати купу дозволів. А ця процедура дорога. І бідним науковцям - не по кишені:
"Півмільйона, не менше".
А це вже - Суми. Лабораторія кафедри харчових технологій національного аграрного університету. Туті вчені розробили матеріал, який без перебільшення, може врятувати людство від еко-катастрофи! Замінник поліетилену та пластику в харчовій промисловості:
"Мене дуже вразив фільм, де було показано, як пластикові відходи попадають в океан і мільйони тон цього пластику вже плавають на поверхні".
Автор винаходу - Дмитро Бідюк - кандидат технічних наук. Його розробка - це одноразовий посуд та харчові пакети, створені з полісахаридів і абсолютно безпечні:
"Еластична і міцна, і в окропі, і без окропу".
Матеріал розкладається за 20 днів і утворює добриво. Але це не все. Дмитро каже - його тару навіть можна з'їсти! А щоб була смачною - в матеріал додає концентрат малини чи полуниці.
"Коли експерти побачили вперше цю тару, вона їх дуже здивувала, вони її нюхали, дивилися, пробували з неї пити і всі питали з чого ж вона вироблена", - розповідає Дмитро Бідюк, доцент кафедри харчових технологій СНАУ.
Молодому українському вченому посипалися пропозиції від світових компаній. Розробка Дмитра зацікавила виробників за кордоном. Та він поки вагається. Обирає між грішми та патріотизмом:
"Звичайно, хотілося б спочатку наситити внутрішній ринок - український, а потім вже пропонувати європейським виробникам. Але, все-рівно вони ж поїдуть від нас. Давайте порівняємо творця в науці й техніці із співаком. Якщо його не хочуть слухати тут - він поїде співати туди".
Професор Андрій Давиденко - засновник всеукраїнського учнівського турніру винахідників. Щороку близько сотні дітей представляють свої унікальні пристрої і отримують патенти. Турнір існує 20 років. Тримається на ініціативі кількох людей.
"Я запропонував, що треба б щось зробити таке для дітей України. Члени журі в основному - це університетські люди Шевченківського університету, вони підтримали це і так у 1998 році з'явився перший Всеукраїнський турнір", - розповідає Андрій Давиденко, засновник всеукраїнського турніру юних винахідників і раціоналізаторів.
Це - один із останніх таких турнірів. Захист винаходу.
"Добрый день уважаемая аудитория, меня зовут Петренко Оксана, я представитель команды "Енерия-связи" и в данной игре я буду выступать в роли патентоведа по вопросу номер 16 - вело генератор".
Попри юний вік учасники демонструють далеко не дитячі поробки. Це речі, які можна застосовувати і в побуті, і господарстві, і навіть в промисловості.
"А це десятикласник - пристрій, який сам піднімає воду, за рахунок енергії сонця. Коли охолоджується тиск понижується і вода засмоктується з водойми. Сонце піднімається, тиск збільшується, назад клапан воду не пускає а звідси тече вода".
Професор не приховує - чимало талановитих учнів після школи їдуть за кордон. Бо в Україні немає умов для наукового розвитку. Нам потрібне щось на кшталт російського "Сколкова" або ж американської "Силіконової Долини".
"Щоб вони змогли себе реалізувати - потрібна підтримка держави".
Та наразі про це можна тільки мріяти. Бо грошей на науку - вже традиційно виділяють занадто мало! Не вистачає навіть на поточні витрати.
"Звичайно що це все ще не достатньо, але це залежить від економічного становища й того стану економіки, який є в Україні", - говорить Лілія Гриневич, міністр освіти й науки України.
Позитив однак є. Окремим рядком в бюджеті передбачені кошти для новоствореного Національного фонду досліджень. 262 мільйони гривень - сума відносно невелика. Але все ж краще, ніж "нуль".
"Як тільки він буде створений, одразу ці кошти будуть передані Національному фонду досліджень - як головному розпоряднику", - заявила Лілія Гриневич, міністр освіти й науки України.